Ухвала КЦС ВС № 281/129/17

Ухвала 28 квітня 2020 року м. Київ справа № 281/129/17 провадження № 61-14661св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Лугинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, приватний нотаріус Лугинського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Можарівська Наталія Володимирівна, треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки і піклування Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Лугинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю., ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , Лугинського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області, приватного нотаріуса Лугинського районного нотаріального округу ГТУЮ у Житомирській області Можарівської Н. В., треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки і піклування Лугинської РДА Житомирської області, ПАТ «Райффайзен банк Аваль», про визнання прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2004 року позивач набула право власності на житловий будинок з житловою площею 54,5 кв. м по АДРЕСА_1 . 05 лютого 2008 року було проведено державну реєстрацію даного житлового будинку. 01 квітня 2010 року зареєстровано обтяження (договір іпотеки майнової поруки від 17 квітня 2008 року) на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями. 07 листопада 2011 було прийнято рішення про державну реєстрацію нежитлової будівлі-кафетерію по АДРЕСА_1 . На підставі виконавчого листа, виданого 30 травня 2012 року Лугинським районним судом Житомирської області, було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 100 000 грн. 05 квітня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Лугинського РУЮ Карпенковим С. М. було складено акт опису та арешту нежитлової будівлі-кафетерію. У листопаді 2013 року ПП «Україна-Експерт-Центр» виготовлено експертний звіт, відповідно до якого нежитлова будівля-кафетерію була оцінена в сумі 101 102 грн. 12 березня 2014 року були проведені перші прилюдні торги, стартова ціна нерухомого майна визначена - 101 102 грн. 25 березня 2014 року було призначено проведення других прилюдних торгів, які повинні відбутися 14 квітня 2014 року. Стартова ціна нерухомого майна, з урахуванням уцінки, становила 96 046,90 грн. 12 травня 2014 року було призначено треті прилюдні торги, які повинні відбутися 28 травня 2014 року. Стартова ціна нерухомого майна, з урахуванням уцінки, становила 55 606,10 грн. 30 травня 2014 року в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Лугинського РУЮ видано акт проведення прилюдних торгів від 28 травня 2014 року. Переможцем торгів відповідно до протоколу від 28 травня 2014 року стала ОСОБА_2 . Позивач вважала, що прилюдні торги проведені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, не повідомлено позивача щодо продажу майна та стартової ціни реалізованого майна на прилюдних торгах; проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність; спеціалізована організація, яка проводила публічні торги, не опублікувала інформацію про нерухоме майно, що реалізується; порушено порядок реалізації майна, яке перебуває в іпотеці; у майні, яке реалізовано на публічних торгах проживав неповнолітній; у переможця торгів відсутній намір на купівлю майна; продано неіснуюче майно, оскільки по АДРЕСА_1 зареєстровано житловий будинок, а з публічних торгів продано нежитлову будівлю за цією ж адресою; відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не була розглянута заява позивача про рецензування звіту про оцінку майна. Вказані порушення вимог закону під час проведення прилюдних торгів є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а отже, тягне собою визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з цих прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом. ОСОБА_1 просила визнати недійсними: прилюдні торги, оформлені протоколом від 28 травня 2014 року про проведення аукціону прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна філією № 06 ПП «Нива В. Ш.»; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 05 червня 2014 року приватним нотаріусом Лугинського районного нотаріального округу Можарівською Н. В. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року у складі судді: Данчук В. В. залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 18 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2017 року. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів та факт недотримання вимог щодо строків опублікування оголошення про проведення прилюдних торгів та його змісту, не можуть бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Позивачем не доведено, що такі порушення вплинули на результати торгів. Також не надано доказів та судом не встановлено, що нежитлова будівля-кафетерій, яка була продана з прилюдних торгів перебуває в іпотеці. Посилання позивача на те, що на прилюдних торгах було продано неіснуюче майно, суперечить відомостям з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких нежитлова будівля-кафетерій знаходиться по АДРЕСА_1 . Щодо порушення прав неповнолітньої дитини, то зі змісту протоколу проведення прилюдних торгів продано майно - нежитлову будівлю-кафетерій, у якій неповнолітня особа не проживала, що в свою чергу підтверджується органом опіки і піклування у наданих запереченнях на позовну заяву. Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі колегії суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Житомирської області від 18 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що пунктами 4.9, 7.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом від 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстрованого 02 листопада 1999 року за № 745/4038 в Міністерстві юстиції України (у редакції, яка була чинною на момент проведення торгів) встановлено, що якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів. Якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-72цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, про те, що проведені торги відбулись у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд не звернув увагу на те, що прилюдні торги, які відбулись 28 травня 2014 року, були фактично третіми, що суперечить Тимчасовому положенню (у редакції, чинній на час проведення торгів), яким передбачено виключно перші та повторні торги, а тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення рішення місцевого суду без змін. Поза увагою апеляційного суду також залишилось те, що положення статті 49 Закону України «Про іпотеку» щодо можливості проведення третіх прилюдних торгів не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки нерухоме майно, яке реалізовувалось на прилюдних торгах (будівля-кафетерію) не є предметом іпотеки. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано недійсними прилюдні торги, оформлені протоколом від 28 травня 2014 року про проведення філією № 06 ПП « Нива В . Ш . » прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, належного ОСОБА_6 , а саме - нежитлової будівлі-кафетерію, що знаходиться по АДРЕСА_1 та визнано недійсним свідоцтво про придбання цього нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 05 червня 2014 року приватним нотаріусом Лугинського районного нотаріального округу Можарівською Н. В. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 18 лютого 2014 року між відділом державної виконавчої служби Лугинського районного управління юстиції та ПП «Нива - В.Ш.» укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна. 12 березня 2014 року проведено перші прилюдні торги за стартовою ціною нерухомого майна у розмірі 101 102 грн, однак, торги не відбулися. Призначені повторні прилюдні торги на 14 квітня 2014 року, за стартовою ціною нерухомого майна, з урахуванням уцінки, у розмірі 96 046,90 грн, також не відбулись. За результатами проведення 28 травня 2014 року втретє призначених прилюдних торгів, за стартовою ціною з урахуванням уцінки, у розмірі 55 606,10 грн, переможцем стала ОСОБА_2 30 травня 2014 року виконуючий обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби Лугинського районного управління юстиції видано акт проведення прилюдних торгів від 28 травня 2014 року. Апеляційний суд вказав, що пунктами 4.9, 7.3 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на момент проведення торгів) встановлено, що якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів. Якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-72цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що проведені торги відбулись у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, суд не звернув увагу на те, що прилюдні торги, які відбулись 28 травня 2014 року, були фактично третіми, що суперечить Тимчасовому положенню у редакції, чинній на час проведення торгів, яким передбачено виключно перші та повторні торги, а тому дійшов передчасного висновку про законність проведених торгів. Крім того, суд не врахував, що положення статті 49 Закону України «Про іпотеку» щодо можливості проведення третіх прилюдних торгів не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки нерухоме майно, яке реалізовувалось на прилюдних торгах (будівля-кафетерію) не є предметом іпотеки. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про задоволення позову. Аргументи учасників справи У липні 2019 року Лугинський РВ ДВС ГТУЮ юстиції у Житомирській області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував до спірних відносин висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-72цс15. Крім того апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 760/23113/13-ц від 24 квітня 2019 року. Вказує, що з 09 березня 2011 року процедура реалізації майна за новою редакцією Закону України «Про виконавче провадження» була доповнена механізмом проведення повторної оцінки майна та наступного проведення прилюдних торгів, що своїм рахунком фактично є третіми. Оскільки Закон України «Про виконавче провадження» має вищу юридичну силу ніж Тимчасове положення, яке не приведено у відповідність з положеннями цього закону, то саме його приписи підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви Лугинського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області про зупинення виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року відмовлено. У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Позиція Верховного Суду Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з таких мотивів. Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником двох об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 , а саме: житлового будинку, який зареєстровано 05 лютого 2008 року, та нежитлової будівлі-кафетерію. На підставі виконавчого листа, виданого 30 травня 2012 року Лугинським районним судом Житомирської області, відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 100 000 грн. 05 квітня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Лугинського РУЮ складено акт опису та арешту нежитлової будівлі-кафетерію по АДРЕСА_1 . У листопаді 2013 року ПП «Україна-Експерт-Центр» виготовлено експертний звіт, яким вказана нежитлова будівля-кафетерію оцінена в 101 102 грн. Оцінювач визначив вартість об`єкта оцінки станом на 30 листопада 2013 року. 18 лютого 2014 року між відділом державної виконавчої служби Лугинського районного управління юстиції та ПП «Нива-В.Ш.» укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна. 12 березня 2014 року проведено перші прилюдні торги за стартовою ціною нерухомого майна у розмірі 101 102 грн, однак, торги не відбулися. Призначені повторні прилюдні торги на 14 квітня 2014 року, за стартовою ціною нерухомого майна, з урахуванням уцінки, у розмірі 96 046,90 грн, також не відбулись. За результатами проведення 28 травня 2014 року втретє призначених прилюдних торгів, за стартовою ціною з урахуванням уцінки, у розмірі 55 606,10 грн, переможцем стала ОСОБА_2 30 травня 2014 року виконуючий обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби Лугинського районного управління юстиції видано акт проведення прилюдних торгів від 28 травня 2014 року. 05 червня 2014 року приватним нотаріусом Лугинського районного нотаріального округу Можарівською Н. В. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів на ім`я ОСОБА_2 04 січня 2016 року ПП « Нива-В.Ш. » припинило свою діяльність, що підтверджено відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим». Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах. Відповідно до частини п`ятої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - в редакції закону N 2677-VI від 04 листопада 2010 року) не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. Згідно частини шостої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У Тимчасовому положенні про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом від 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстрованого 02 листопада 1999 року за № 745/4038 в Міністерстві юстиції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Тимчасове положення) передбачалося: на повторних торгах стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30% (пункт 4.9.); якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів (пункт 4.10.); якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця (пункт 7.3.). У частині другій та третій статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону N 606-XIV від 21 квітня 1999 року) передбачалося, що продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюється спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині п`ятій статті 55 цього Закону, визначається Національним банком України, а іншого майна - Міністерством юстиції України. Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо у місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна. У наказі Міністерства юстиції України N 68/5, 27 жовтня 1999 року закріплено, що він прийнятий «на виконання статей 61, 66 Закону України «Про виконавче провадження» та до прийняття Законів України «Про порядок проведення прилюдних торгів», «Про здійснення операцій з нерухомим майном», якими буде встановлено порядок проведення прилюдних торгів, визначено статус спеціалізованих організацій, на які покладаються реалізація нерухомого майна та умови здійснення операцій з нерухомим майном». Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що: Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - в редакції закону N 2677-VI від 04 листопада 2010 року) передбачалося проведення повторної уцінки майна, на яке звертається стягнення, та не заборонялося проведення третіх прилюдних торгів; у Тимчасовому положенні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплювалося тільки одноразове зменшення ціни майна, на яке звертається стягнення, та проведення прилюдних торгів двічі; Тимчасове положення приймалося на виконання статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону N 606-XIV від 21 квітня 1999 року); після викладення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції закону N 2677-VI від 04 листопада 2010 року до Тимчасового положення не були внесені зміни з урахуванням зміни Закону України «Про виконавче провадження»; норми Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - в редакції закону N 2677-VI від 04 листопада 2010 року) мають вищу юридичну силу ніж норми Тимчасового положення, і відповідно, саме норми закону мають застосовуватися до регулювання спірних правовідносин. А тому в момент проведення третіх прилюдних торгів законом не заборонялося їх проведення. Аналіз практики Верховного Суду України свідчить, що по суті в практиці Верховного Суду України існували різні підходи щодо допустимості/недопустимості проведення третіх прилюдних торгів. У постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року в справі № 6-205цс14 вказано, що: «ПП «СП «Юстиція» призначило прилюдні торги з реалізації земельної ділянки на 30 жовтня 2012 року, проте вони не відбулись у зв`язку з відсутністю покупців, унаслідок чого земельну ділянку було уцінено державним виконавцем до 66 560,25 грн (без податку на додану вартість). Другі прилюдні торги з реалізації земельної ділянки ПП «СП «Юстиція» призначило на 15 січня 2013 року, однак вони також не відбулись через відсутність покупців, у зв`язку із чим земельна ділянка була уцінена державним виконавцем до 44 373,50 грн (без податку на додану вартість). Треті прилюдні торги були призначені на 15 лютого 2013 року. …Оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб`єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством. Оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах. Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (пункт 3.3 Тимчасового положення). Частиною п`ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім пункту 5.12.2 Інструкції, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки. Таким чином, ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку про те, що повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов`язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п`ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»; пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення У справі, яка переглядається, суди неправильно застосували норми частини п`ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 3.2 Тимчасового положення та не застосували до спірних правовідносин норми статті 16, статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, пункту 3.4 Тимчасового положення, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не врахували, що звіт про оцінку майна втратив чинність, оскільки цей звіт проведений 10 квітня 2012 року, а відчуження спірного нерухомого майна з прилюдних торгів відбулось 15 лютого 2013 року, тобто більше ніж через десять місяців після проведення оцінки майна, що є порушенням вимог частини п`ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» і пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення». Тобто, Верховний Суд України, не вказав на те, що проведення третіх прилюдних торгів суперечить Тимчасовому положенню і проведення їх не допускається. У постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року в справі № 6-72цс15 зазначено, що: «уперше торги було призначено на 7 березня 2013 року, в яких згідно зі списком присутніх брали участь ОСОБА_3 (учасник № 1), ОСОБА_1 (учасник № 2) та ОСОБА_4 (учасник № 3). Згідно з протоколом НОМЕР_1 від 7 березня 2013 року переможцем торгів визнано ОСОБА_3 як учасника, що запропонував найвищу ціну за об`єкт торгів у 350 тис. грн при визначеній стартовій ціні у 196 тис. грн. У строк, передбачений пунктом 5.1 Тимчасового положення (в редакції, яка була чинною на час проведення торгів), ОСОБА_3 кошти за придбане майно на депозитний рахунок ВДВС не вніс, про що останній повідомив організатора торгів - ПП « Нива - В. Ш.» Відповідно до пункту 7.1 Розділу 7 «Прикінцеві положення» Тимчасового положення (в редакції, яка була чинною на час проведення торгів), прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі: відсутності покупців або наявність тільки одного покупця; якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота; несплати в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно. У такому випадку майно реалізовується на наступних прилюдних торгах, які проводяться в порядку, визначеному цим Положенням. На підставі акта державного виконавця про переоцінку нереалізованого майна від 28 березня 2013 року вартість об`єкта торгів знижено на 30 %. ПП «Нива-В.Ш.» призначило проведення повторних торгів на 23 квітня 2013 року, які не відбулись через відсутність купівельного попиту (для участі в торгах зареєструвався тільки один учасник). Наступні торги було призначено на 16 травня 2013 року, про що 30 квітня 2013 року о 16 год. 7 хв. було розміщено відповідне оголошення на веб-ресурсі «Система реалізації конфіскованого та арештованого майна», а на підставі акта державного виконавця проведено переоцінку об`єкта торгів на 31 %. За наслідками торгів, проведених 16 травня 2013 року, було складено протокол НОМЕР_1, на підставі якого переможцем визнано ОСОБА_2, який запропонував 135 260 грн, а 23 травня 2013 року було складено акт придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, який було затверджено начальником ВДВС. Пунктом 4.9 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на момент проведення торгів) визначено, що якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів. Пунктом 7.3. Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на момент проведення торгів) визначено, що якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця. Отже, прилюдні торги, які відбулися 16 травня 2013 року були фактично третіми, що суперечить Тимчасовому положенню (у редакції, яка була чинною на час проведення торгів), яким передбачено виключно перші та повторні торги. Крім того, суди встановили, що гарантійний внесок за участь у торгах одним з їх учасників - ОСОБА_3 було сплачено лише о 15 год. 10 хв., тобто вже після закінчення самих прилюдних торгів, що також є порушенням Тимчасового положення. За таких обставин висновки суду про правомірність процедури проведення прилюдних торгів, які відбулися 16 травня 2013 року, і на яких відбувся продаж майна - приміщення магазину за АДРЕСА_1, не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону». Тобто, Верховний Суд України, вказав на те, що проведення третіх прилюдних торгів суперечить Тимчасовому положенню і проведення їх не допускається. Не може бути застосований до різних висновків Верховного Суду України підхід такий же як для вирішення темпоральної колізії норм, що має застосовуватися норма, яка прийнята остання. Оскільки будь-яких законодавчих та доктринальних передумов для цього немає. Більш того, якщо б існувала як теоретична, так і практична можливість для його застосування, то вочевидь не виникала б проблема неоднакової судової практики, тому що потрібно було б керуватися останнім висновком, висловленим Верховним Судом України. Колегія суддів вважає, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - в редакції закону N 2677-VI від 04 листопада 2010 року) не заборонялося проведення третіх прилюдних торгів. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 03 червня 2015 року в справі № 6-72цс15). Окрім цього, варто звернути увагу, що в практиці касаційних судів існують відмінні підходи, висловлені за подібних обставин щодо допустимості/недопустимості проведення третіх прилюдних торгів. Зокрема: (а) треті прилюдні торги допускаються: (1) у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26 червня 2018 року в справі № 914/224/17 вказано, що: «частиною 5 статті 62 Закону передбачено, що не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. Аналогічні положення містять приписи Інструкції. Підпунктами 4.5.11 та 4.5.12 Інструкції передбачено, якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його уцінки, державний виконавець проводить повторну уцінку в порядку, визначеному підпунктом 4.5.10 цього пункту. Якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його повторної уцінки, державний виконавець пропонує стягувачу (стягувачам) залишити це майно за собою. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 Закону. Згідно з пунктами 4.8, 4.9 Тимчасового положення на повторних торгах стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 %. Якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів. Пунктом 7.3 Тимчасового положення визначено, якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця. З наведеного видно, що норми Закону та Інструкції прямо передбачали повторне зниження стартової ціни лота на торгах та проведення торгів тричі - у тому числі за результатами повторного зниження стартової ціни, тоді як приписи Тимчасового положення визначають лише однократне зменшення ціни лота та проведення прилюдних торгів двічі. Поряд з цим ні наведеними приписами, ні іншими приписами Тимчасового положення не встановлена заборона на проведення повторної уцінки майна, що підлягає реалізації на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження, та проведення наступних торгів, які проведені (і уцінка, і торги) відповідно до частини 5 статті 62 Закону торгів. Також Тимчасове положення не містить приписів щодо припинення торгів, якщо прилюдні торги не відбулися двічі, а лише містить посилання на зняття майна з торгів (що не є тотожнім припиненню торгів) та містить вимогу про повідомлення про це в триденний термін державного виконавця спеціалізованою організацією. Частиною 7 статті 11 ГПК України передбачено, що у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. Між тим, посилаючись на розбіжності у застосуванні до спірних правовідносин норм Закону та Тимчасового положення, із доводами, що Тимчасове положення реалізує норми ЦК України, скаржник між тим не врахував в контексті наведеної норми частини 7 статті 11 ГПК України, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню норми Закону, який має вищу юридичну силу порівняно з Тимчасовим положенням як підзаконним нормативним актом». Отже доводи скаржника, що приписи Тимчасового положення мають переваги перед нормами Закону, Суд відхиляє як такі, що суперечать частині 7 статті 11 ГПК України». (2) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 760/23113/13-ц (провадження № 61-38687св18) зазначено, що: «скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що Тимчасовим положенням не передбачено проведення прилюдних торгів втретє, якщо перші та другі торги не відбулись, а тому наявні підстави для визнання їх недійсними. На підтвердження свого висновку послався на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-72цс15. Такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки ним не було ураховану чинну редакцію статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» на момент проведення прилюдних торгів та правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2411цс15, у якому фактично змінено правове регулювання даних правовідносин та зазначено про можливість призначення повторних прилюдних торгів з реалізації арештованого майна з його уцінкою не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна, які за своєю черговістю фактично є третіми. Відповідно до частин першої, третьої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі якщо майно не реалізовано у місячний строк з дня проведення уцінки, воно повторно уцінюється, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна (частина п`ята статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зважаючи на викладене та урахувавши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушень його цивільних прав, свобод та охоронюваних законом інтересів під час проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, за захистом яких він звернувся до суду, суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про те, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна були проведені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання прилюдних торгів недійсними та всі інші позовні вимоги, які є похідними від вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів, не підлягають задоволенню». (б) треті прилюдні торги не допускаються: (1) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 760/23113/13-ц (провадження № 61-1017св17) вказано, що: «пунктами 4.9, 7.3 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на момент проведення торгів) встановлено, що якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів. Якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року № 6-72цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Отже, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, про те, що проведені торги відбулись у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд не звернув увагу на те, що прилюдні торги, які відбулись 04 жовтня 2013 року, були фактично третіми, що суперечить Тимчасовому положенню (у редакцій чинній на час проведення торгів), яким передбачено виключно перші та повторні торги, а тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову. Суди не врахували, що положення статті 49 Закону України «Про іпотеку» щодо можливості проведення третіх прилюдних торгів не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки нерухоме майно, яке реалізовувалось на прилюдних торгах не є предметом іпотеки». (2) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 756/13399/15-ц (провадження № 61-17354св18) заначено, що: «крім того, суди не дали оцінки тому факту, що прилюдні торги, на яких реалізоване майно, фактично були третіми. Однак згідно з пунктами 4.9, 7.3 Тимчасового положення № 68/5, якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів. Якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця. Тобто проведення третіх торгів суперечить Тимчасовому положенню № 68/5, яким передбачено виключно перші та повторні торги. Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-72цс15». Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року). Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року). Подібна невизначеність в судовій практиці щодо допустимості/недопустимості проведення третіх прилюдних торгів, не може розглядатися в контексті динамічного розвитку судової практики і забезпечити розумну передбачуваність судових рішень. За таких обставин, також очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики стосовно допустимості/недопустимості проведення третіх прилюдних торгів, для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Передати справу № 281/129/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук