Постанова 4822 № 727/12304/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2020 року м. Чернівці справа № 727/12304/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б. секретар Скрипка С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова В.І, щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів неправомірними та скасування довідки розрахунку від 08.10.2019 року, стягувач ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 лютого 2020 року, (головуючий у 1-й інстанції Кодрян Л.І.), ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Прізова В.І. Скаргу мотивовано тим, що у провадженні Обухівського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходиться виконавче провадження № 52971387 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці №2-970/2009, виданого 12.05.2009 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 19.02.2009 року. В період з 16.03.2018 року по 08.05.2019 року він знаходився на обліку в Обухівській міськрайонній філії Київського обласного центру зайнятості. ________________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/357/20 За цей час не отримав доходу, тому виплачував кошти з розрахунку не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку. Впродовж чотирьох місяців він переказував аліменти на картку доньки - ОСОБА_4 , так як в цей час ОСОБА_3 була відсутня на території України. 25.10.2018 року ним отримано повідомлення про наявність заборгованості по аліментам в період з 01.10.2017 року по 18.09.2018 року на суму 8584, 40 гривень, яку ним було сплачено, що підтверджується квитанцією від 21.10.2018 року. 28.07.2019 року ним отримано вимогу виконавця про наявність заборгованості по сплаті аліментів на загальну суму 8584,4 гривень. Дана заборгованість була погашена, що підтверджується фіскальним чеком від 16.11.2019 року. Вказував, що за період з березня по грудень місяць 2018 року ним добровільно сплачено аліментів на суму 14627,54 гривні, з січня по жовтень місяць 2019 року виплачено аліментів на загальну суму 18091,94 гривні. В листопаді 2019 року ним отримано довідку-розрахунок від 08.10.2019 року, згідно якої вбачається, що за період з березня 2018 року по вересень 2019 року аліменти ним не сплачувалися тому наявна заборгованість на загальну суму 54752,25 гривень. Вважав такий розрахунок необґрунтованим, та таким, що порушує його права, як сторони виконавчого провадження. Просив визнати виконавчі дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Прізова В.І. в частині проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів неправомірними та скасувати довідку-розрахунок від 08.10.2019 року Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 лютого 2020 року в задоволені скарги відмовлено. На вказане судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування. Зазначає, що судом першої інстанції визнано безпідставними його аргументи що сплати аліментів на утриманні дитини в розмірі не меншому ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму у зв`язку із відсутністю доходу, оскільки ч.2 ст.182 СК України передбачено, що гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, однак не роз`яснено чому у такому випадку у рішенні суду вказано не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги наявність доказів по сплату заборгованості по аліментам, та необґрунтовано зазначено, що дана оплата була здійснена в рахунок заборгованості по аліментам за 2017 рік, а не за 2018-2019 роки. Неправильність вказаного розрахунку заборгованості підтверджується також і розпискою, яку надала стягувач, і яка міститься в матеріалах виконавчого провадження, з якої вбачається, що станом на момент передачі до Обухівського ВДВС у нього не було заборгованості зі сплати аліментів, тому всі поточні платежі, що є у матеріалах справи відносяться до періоду 2018-2019 років. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення зазначених вимог. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем в межах наданих йому законом повноважень вчинялись виконавчі дії з метою примусового виконання виконавчого листа, і згідно наявної довідки-розрахунку державного виконавця від 08.10.2019 року заборгованість складає 54 752,25 гривень, що є підтвердженням заборгованості боржника по аліментам Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у провадженні Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 52971387, на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці № 2-970/2009 від 12.05.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 19.02.2009 року (а.с.13-14). Як вбачається з довідки-розрахунку від 08.10.2019 року загальна сума заборгованості за аліментами ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по вересень 2019 рік становить 54752,25 грн. ОСОБА_1 вважає такий розрахунок необґрунтованим, та таким, що порушує його права, як сторони виконавчого провадження, тому оскаржує дії державного виконавця, оспорюючи неправильність розрахунку заборгованості по сплаті аліментів. Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Виходячи з наведеного, судовий контроль за виконанням судових рішень при розгляді скарг на дії державного виконавця полягає у перевірці дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, а будь-які спори сторін виконавчого провадження стосовно розміру нарахованої заборгованості по аліментам мають бути розглянуті судом в порядку позовного провадження за зверненням таких осіб. Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що боржник не погоджується з розрахунками заборгованості за аліментами, проведеними державним виконавцем і вважає, що розмір заборгованості, визначений у розрахунку не відповідає здійсненим ним платежам, не взято до уваги квитанції про сплату аліментів, розписки, яку надала стягувач, і яка міститься в матеріалах виконавчого провадження, з якої вбачається, що станом на момент передачі до Обухівського ВДВС у нього не було заборгованості зі сплати аліментів, тому всі поточні платежі, що є у матеріалах справи відносяться до періоду 2018-2019 років . Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. У відповідності до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Судом встановлено, що у вказаній справі ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 про визначення розміру заборгованості не пред`являв, таких вимог матеріали справ не містять. Колегія суддів вважає, що зобов`язавши посадову особу ВДВС здійснити перерахунок заборгованості, фактично втручається у право і обов`язок виконавця, надані йому законом, самостійно визначати розмір заборгованості по аліментам. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права а характеру правопорушення. Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом. Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України). Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Враховуючи вищезазначені вимоги закону та ту обставину, що між сторонами виконавчого провадження (стягувач і боржник) виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, то такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Колегією суддів встановлено відсутність заявлених у вказаній справі позовних вимог щодо розміру заборгованості, тому приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця, оскільки наявний спір про розмір аліментів підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі з відмовою з інших підстав. Керуючись ст. ст. 374, 376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 лютого 2020 року скасувати. В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова В.І, щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів неправомірними та скасування довідки розрахунку від 08.10.2019 року, стягувач ОСОБА_2 , відмовити з інших підстав. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її оголошення або з дня складення повного тексу постанови. Повний текст постанови складений 30 квітня 2020 року Головуючий А.І. Владичан Судді: Н.К. Височанська І.Б. Перепелюк