Постанова Полтавський апеляційний суд № 550/1207/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 550/1207/19 Номер провадження 22-ц/814/1160/20Головуючий у 1-й інстанції Михайлюк О. І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: Головуючого судді : Обідіної О.І. Суддів : Бутенко С.Б, Прядкіної О.В. За участю секретаря Мисечко А.І. Розглянула в порядку спрошеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Черненко Любов Володимирівни на рішення Чутівського районного суду Полтавської області в складі судді Михайлюк О.І. від 16 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, В С Т А Н О В И Л А : В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_2 у розмірі 981213,57 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Чутівського районного суду видано виконавчий лист №2-87 від 12.03.2008 року про стягнення з відповідача аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів доходів. Проте, боржник відмовляється сплачувати аліменти в повному обсязі, в зв`язку з чим з 2011 року утворилася заборгованість в сумі 74800,25 грн, що підтверджується довідкою Миргородського міськрайонного ВДВС. З огляду на існуючу заборгованість та норми статті 196 СК України, якою передбачено право на стягнення неустойки (пені), просила стягнути зазначену пеню як відповідальність за прострочення сплати аліментів. Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 39105,90 грн. В іншій частині позову відмовлено. Часткове задоволення позову обґрунтовано встановленими судом обставинами, які в силу ч. 2 ст. 196 СК України є підставами для зменшення розміру неустойки, а також приписами ч.1 ст. 196 СК України, згідно до якої розмір неустойки не може перевищувати розмір заборгованості. Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Черненко Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове про повне задоволення вимог. Зокрема вказує, що суд мав стягнути з відповідача неустойку по сплаті аліментів саме в розмірі 981213,57 грн., згідно наданого позивачем розрахунку за період з 12.03.2008 року по 03.03.2018 року, який ґрунтується на законі та відповідає формулі, визначеній в правовій позиції Великої Палати Верховного суду від 25.04.2018 р. у справі № 572/1762/15-ц. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Вважає, що суд дійшов вірного висновку про можливість зменшення розміру неустойки, зважаючи на його матеріальний та сімейний стан. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 26.03.2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2011 року відкрито виконавче провадження по виконавчому листу №2-87 від 12.03.2008 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі ј частини всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.02.2008 року і до досягнення дитиною, сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття. Станом на 27.11.2019 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_4 складає 97764,75 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, виданим Миргородським міськрайонним ВДВС ГТУЮ у Полтавській області за №18555. Вказаний розмір заборгованості по аліментах та період, за який вона виникла, відповідач не заперечує. Зважаючи на існуючу заборгованість, ОСОБА_1 в порядку статті 196 СК України звернулася до суду з позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, надавши розрахунок загальної суми пені в розмірі 981213,57 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з положень ч. 1 ст. 196 СК України про неможливість стягнення неустойки в розмірі більше ніж 100% заборгованості по сплаті аліментів та доведеності відповідачем обставин для зменшення судом вказаного розміру неустойки з урахуванням його матеріального та сімейного стану. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що таким доводом є твердження апелянта про необхідність стягнення всього розміру неустойки за прострочення сплати аліментів за період з 12.03.2008 року по 03.03.2018 р., за наведеною в розрахунках позовної заяви формулою, яка відповідає правовій позиції, висловленій в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 572/1762/15-ц. За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 3 статті 182 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. За змістом статті 196 СК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Згідно ч.1 ст. 196 СК України (в редакції від 17.05.2017) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Також норми ч. 2 вказаної статті в редакції від 17.05.2017 передбачали можливість зменшення розміру неустойки судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Матеріалами справи доводиться та не заперечується учасниками справи наявність існуючої заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка станом на 27.11.2019 року складала 97764,75 грн. Таким чином у позивача ОСОБА_1 виникло право на пред`явлення позову про покладення на боржника відповідальності за прострочення сплати аліментів, передбаченої ст. 196 СК України. Обґрунтовуючи свої вимоги та доводячи заявлений розмір пені, позивачем було надано розрахунок неустойки за прострочення сплати аліментів за період з 12.03.2008 року по 03.03.2018 року на загальну суму 981213,57 грн. Надаючи правову оцінку вказаному розрахунку, місцевий суд прийняв його до відома як належний доказ, зазначаючи, що останній зроблено як з урахуванням вимог СК України, так і правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі №333/6020/16. Так, суд погодився з тим, що наданий позивачем розрахунок відповідає принципу, згідно якого пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день простроченням її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилось стягнення. При цьому, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Таким чином, суд вірно погодився з доведеністю позивачем заявленого розміру неустойки на загальну суму 981213,57 грн. Разом з цим, врахувавши, що такий розмір перевищує 100% самої заборгованості, розмір якої складає 97764,75 грн., відмовив в стягненні всієї заявленої позивачем пені та зменшив її у відповідності до ч.2 ст. 196 СК України, взявши до відома надані відповідачем докази. Так, судом прийнято до уваги відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про відсутність у нього доходів, довідки про необхідність надання його матері ОСОБА_6 постійного стороннього догляду, що було рекомендовано лікарями КНП «Чутівський центр первинної медико-санітарної допомоги», перебування в зоні АТО. Зважаючи на обмеження, визначені ч.1 ст. 196 СК України про неможливість стягнення неустойки в розмірі більше ніж 100% заборгованості, та майновий і сімейний стан ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується зі стягнутим судом першої інстанції розміром пені в сумі 39105,90 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду та суперечать положенням ст. 196 СК Україна, якими визначено граничний розмір відповідальності за прострочення сплати аліментів, яка не може перевищувати 100% розмір заборгованості по аліментах. У зв`язку з чим, твердження апелянта про необхідність скасування судового рішення в частині, в якій було відмовлено в задоволенні позовних вимог та стягненні всієї пені в розмірі 981213,57 грн., - відхиляються колегією суддів. Фактично зміст апеляційної скарги дублює зміст самої позовної заяви, з приведенням таблиць розрахунку розміру пені, правильність якого судом першої інстанції не ставилась під сумнів. Одночасно, сама апеляційна скарга не містить незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції в частині доведеності відповідачем підстав для зменшення розміру пені в порядку ч.2 ст. 186 СК України. Враховуючи, що до предмету доказування відносяться обставини, якими заперечуються заявлені позовні вимоги, позивачем надавались суду докази свого матеріального та сімейного стану, які в ході розгляду справи не були спростовані позивачем, а в подальшому такі заперечення не знайшли свого відображення в якості доводів апеляційної скарги. За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Черненко Любов Володимирівни залишити без задоволення. Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 квітня 2020 року. Судді: Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.