Постанова 4805 № 285/312/14-ц

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/312/14-ц Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б. Категорія 72 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кучерявого О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2014 року, ухвалене під головуванням судді Мозгового В.Б. у цивільній справі №285/312/14-ц за заявою Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Токарівської сільської ради про визнання спадщини відумерлою, - в с т а н о в и в: У січні 2014 року Новоград-Волинський міжрайонний прокурор звернувся до суду з вказаною заявою. Просив визнати спадщину ОСОБА_2 - земельну частку (пай) площею 3,2444 га., розташовану на території Токарівської сільської ради, вартістю 88371,22 грн., відумерлою та передати її у власність територіальної громади останньої. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку, яка ніким не приймалася, коло спадкоємців невідоме, на прийняття цієї спадщини ніхто не претендує. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2014 року заяву задоволено. Визнано відумерлою спадщину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що відкрилась після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається із земельної частки (паю), площею 3,2444 га., розташованої на території Токарівської сільської ради Новоград-Волинського району, вартістю 88 371,22 грн., належної померлому ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №144949 від 01.07.2003 року, та передано її у власність територіальної громади Токарівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким залишити заяву без розгляду. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що вона є дочкою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними доказами. Проте участі в розгляді справи вона не брала, оскільки про розгляд справи їй не було відомо. Однак оскаржуваним рішенням порушені її права та обов`язки в частині права на спадкове майно після померлого батька. Мати апелянта ОСОБА_3 , проживаючи разом із спадкодавцем, пережила останнього на сім місяців, а отже прийняла спадщину після нього (інші спадкоємці за прийняттям спадщини не зверталися). Проте за життя остання не отримала свідоцтво про право на спадщину. Тому, на думку апелянта, вона є спадкоємицею всього майна, що залишилося після матері за заповітом, посвідченим 02.02.2004 року секретарем Токарівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області. Крім того вказує, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.03.2020 року №125/02-31 приватним нотаріусом Новоград-Волинського районного нотаріального округу Ларенюк Т.Г. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 на земельну ділянку 3,2444 га, яка належала ОСОБА_2 , спадкоємицею якого була його дружина ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила свої спадкові права, у зв`язку з тим, що вищевказана земельна ділянка є власністю територіальної громади с.Токарів та с.Кам`янка в особі Токарівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області. Про існування рішення суду апелянт дізналась з відповіді Токарівської сільської ради від 16.03.2020 р. за №921 на адвокатський запит, яку разом з копією оскаржуваного рішення суду отримала по пошті 28.03.2020 року. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що згідно повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 у віці 74 років, та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_3 у віці 75 років (а.с.4-7). Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка знаходиться на території Токарівської сільської ради і складається із земельної ділянки. Задовольняючи заяву прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що спадкове майно є відумерлим, оскільки ніким не прийняте. Проте, погодитися з висновками суду неможливо. Так, відповідно до положень ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадщину, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини (ст.278 ЦПК України). Проте, з матеріалів справи вбачається, що останнім місцем проживання спадкодавця було с.Кам`янка Новоград-Волинського району Житомирської області (а.с.8-12,17). На час смерті спадкодавця з ним проживала його дружина ОСОБА_3 (а.с.12). Ці обставини свідчать про прийняття останньою спадщини після смерті чоловіка (ч.3 ст.1268 ЦК) та були достеменно відомі суду першої інстанції і заявникові. Згідно ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, місцем її відкриття - останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК). На підставі заповіту від 02 лютого 2004 року, посвідченого секретарем Токарівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося та все те, що належатиме їй за законом на день смерті, заповіла ОСОБА_1 (а.с.37). Згідно свідоцтва про народження від 29.06.1967 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.33). Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 14 липня 2009 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 (а.с.34). Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 26 березня 2014 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини (а.с.40). Тобто, ОСОБА_1 в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері. Постановою від 03.03.2020 року №125/02-31 апелянту відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 )(а.с.39), що і спонукало її оскаржувати рішення в даній справі. Отже, за умови існування у померлого ОСОБА_2 спадкоємця за законом, підстави для визнання спадщини відумерлою були відсутні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні заяви Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Токарівської сільської ради про визнання спадщини відумерлою. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: