Постанова 4857 № 461/3859/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 461/3859/17 пров. № А/857/1450/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М., при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 грудня 2019 року (суддя- Юрків О.Р., ухвалене в м. Львові о 12:16, повний текст складено 27.12.2019р.) у справі № 461/3859/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: 01.06.2017р. ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи- ОСОБА_2 , Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №860 від 23.09.2016 року «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки ОСОБА_2 на реставрацію та пристосування житлового будинку на АДРЕСА_1 (пам`ятки архітектури місцевого значення - охоронний №2812) під міні-готель та реконструкцію з розширенням господарського будинку за рахунок прибудови та надбудови». Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що оскаржене рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №860 від 23.09.2016 року прийняте без частини документів передбачених п.2.2 Наказу №109 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 08 липня 2011 року. Також зазначає, що містобудівний розрахунок наданий ОСОБА_2 містить недоліки та невірну інформацію та це не було перевірено до прийняття рішення. Також вказує на помилковість висновку суду першої інстанції щодо тої обставини, що позивачем не надано доказів щодо порушення саме його прав та інтересів відповідачами при прийнятті оскаржуваного рішення. Окрім цього звертає увагу на невідповідність замірів між будівлями 4КЖ та 9 КЖ. Відповідач- Виконавчий комітет Львівської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та просить залишити його без змін. Третя особа- ОСОБА_2 у поданому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та просить залишити його без змін. Апелянт згідно заяви поданої до суду просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та відсутності його представника. Відповідачі та треті особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися та явки уповноважених представників не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи рішенням №860 Виконавчого комітету Львівської міської ради від 23 вересня 2016 року "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на реставрацію та пристосування житлового будинку на АДРЕСА_1 (пам`ятки архітектури місцевого значення - охоронний №2812) під міні-готель та реконструкцію з розширенням господарського будинку за рахунок прибудови та надбудови" затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки ОСОБА_2 на реставрацію та пристосування житлового будинку на АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з даним рішенням №860 Виконавчого комітету Львівської міської ради від 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зробив висновок, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №860 від 23 вересня 2016 року "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на реставрацію та пристосування житлового будинку на АДРЕСА_1 (пам`ятки архітектури місцевого значення- охоронний №2812) під міні-готель та реконструкцію з розширенням господарського будинку за рахунок прибудови та надбудови", жодним чином не порушує права, свободи чи інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин. Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне. Згідно з ч. ч.1-5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Однією з основних складових вихідних даних є містобудівні умови та обмеження. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника (частини 1,2,4,6,7,8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Відтак, звернутися із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень може лише особа, яка є власником або користувачем земельної ділянки, та після їх отримання в такої особи виникає право на розроблення на підставі виданих містобудівних умов та обмежень проектної документації об`єкта будівництва та здійснення самого будівництва. Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Як передбачено п.п.2.1., 2.2. "Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст", затверджених Наказом №109 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2. цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру);фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва. Як вбачається з матеріалів справи подаючи заяву щодо отримання містобудівних умов та обмежень на реставрацію та пристосування житлового будинку на АДРЕСА_1 (пам`ятки архітектури місцевого значення - охоронний №2812) під міні-готель та реконструкцію з розширенням господарського будинку за рахунок прибудови та надбудови ОСОБА_2 подала усі необхідні документи, які передбачені "Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст". Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, при розробці проекту на реставрацію та пристосування житлового будинку на АДРЕСА_1 (пам`ятки архітектури місцевого значення - охоронний №2812) під міні-готель та реконструкцію з розширенням господарського будинку за рахунок прибудови та надбудови було враховано висновки викладені ТзОВ "НПФ «Галпроект» щодо інсоляції приміщень. Колегія суддів зазначає, що, статтею 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотримання вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом або на підставі делегованих повноважень саморегульованою організацією у сфері архітектурної діяльності за відповідним напрямом підприємницької діяльності (у разі її утворення) до переліку експертних організацій. До проведення експертизи залучаються (у тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які за класом наслідків належать до об`єктів з середнім (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало мобільних груп населення. Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2017 року Філією ДП "Укрдержбудекспертиза" у Львівській області було складено експертний звіт №14-1778-17 щодо розгляду проектної документації за проектом "Реставрація та пристосування житлового будинку на АДРЕСА_1 (пам`ятка архітектури місцевого значення - охоронний №2812) під міні-готель та реконструкцію з розширенням господарського будинку за рахунок прибудови та надбудови" у місті Львові, відповідно до якого проект розроблено з дотриманням вимог до санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної безпеки, техногенної безпеки та енергозбереження а також виконано відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатації безпеки та інженерного забезпечення. Як вірно зазначено судом першої інстанції, публічно-правові відносини у зв`язку з прийняттям виконавчим комітетом Львівської міської ради Рішення №860 від 23.09.2016 року, яке являє собою правовий акт індивідуальної дії, виникають між ОСОБА_2 та виконавчим комітетом Львівської міської ради, оскільки такий акт породжує певні права та обов`язки для ОСОБА_2 . Згідно з ч.2 ст.171 КАС України (в редакції чинній на час звернення в суд з позовом) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Таким чином, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права та інтереси осіб, а задоволенню ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з викладеного, обов`язковою умовою для задоволення позовних вимог є участь позивача у правовідносинах, які визначені статтею 171 КАС України. Разом з тим загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. Колегія суддів зазначає, що з`ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов`язки тільки для того суб`єкта (чи визначеного цим актом кола суб`єктів), якому його адресовано. Відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку з прийняттям оскаржуваного акту, не породжує для них і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Вказане підтверджується також правовою позицією Верховного суду України, висловленою ним у постанові від 24.02.2015р., яка неодноразово підтримувалася і Вищим адміністративним судом України при вирішенні аналогічних спорів. Так, Верховний Суд України у зазначеному судовому рішенні визнав, що правило, встановлене частиною другою статті 171 КАС України щодо оскарження нормативно-правового акту лише особами, щодо яких його застосовано, а також особами, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії. Відсутність у будь - кого, в тому числі і заявника, прав чи обов`язків у зв`язку з прийняттям оскаржуваного акту індивідуальної дії, не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Отже, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Відтак, колегія суддів апеляційного враховуючи те, що затверджені спірним рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 860 від 23.09.2016 року містобудівні умови та обмеження надавалися лише ОСОБА_2 , як власнику земельної ділянки, а відтак замовнику будівництва, то позивач не є учасником правовідносин у публічно-правовій сфері, що пов`язані з прийняттям оспорюваного рішення, оскільки відповідач - виконавчий комітет Львівської міської ради не здійснював щодо позивача жодних управлінських функцій, пов`язаних із затвердженням вказаних містобудівних умов та обмежень. З приводу твердження апелянта, на невідповідність замірів між будівлями 4КЖ та 9 КЖ, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що стандарти послуги з надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури та містобудування, затвердженого Рішенням №800 Львівської міської ради «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надає управління архітектури департаменту містобудування, примірних вимог до архітектурно-планувальної частини проекту, вимог до містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва, вимог до містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва для ділянок, передбачених для продажу на земельних торгах аукціоні) та вимог до ескізу намірів забудови земельних ділянок» від 16 листопада 2012 року серед документів, які подаються для адміністративної послуги з надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури та містобудування є топографічне знімання (М 1:500), яке відображає існуючу ситуацію, нанесеними червоними лініями та завіреною наявністю інженерних мереж - термін придатності якого у роки - виконане ліцензованою організацією і перевірене відділом інженерних споруд, транспорту та геослужби управління архітектури департаменту містобудування. Відтак, заміри відстаней між будівлями 4КЖ та 9КЖ проведено та перевірено спеціалізованою організацією (спеціалістами), які мають спеціальні знання, устаткування, обладнання та ліцензію на виконання відповідних робіт, а не забудовником. Крім цього колегія суддів зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності 46812245 від 03 листопада 2015 року. Також 23 грудня 2016 року Інспекцією ДАБК у м. Львові за номером ЛВ010163582372 було зареєстровано Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт щодо реставрації та пристосування під міні готель пам`ятки архітектури житлового будинку на АДРЕСА_1 (охоронний номер 2812) у місті Львові з реконструкцією прибудовою та надбудовою господарського будинку. З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що при прийнятті спірного Рішення № 860 від 23.09.2019 року виконавчим комітетом Львівської міської ради було дотримано вимоги законодавства, яке регулює порядок видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва, зокрема, вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та "Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст", затверджених Наказом №109 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07 липня 2011 року, які визначають перелік документів, необхідних для надання містобудівних умов та обмежень, та підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень Враховуючи все наведене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №860 від 23 вересня 2016 року "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки гр. ОСОБА_2 на реставрацію та пристосування житлового будинку на АДРЕСА_1 (пам`ятки архітектури місцевого значення - охоронний №2812) під міні-готель та реконструкцію з розширенням господарського будинку за рахунок прибудови та надбудови", жодним чином не порушує права, свободи чи інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 грудня 2019 року у справі №461/3859/17 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 30.04.2020