Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2673/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2673/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ Громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою яка потребує додаткового захисту громадянина Ісламської держави Республіки Афганістан ОСОБА_1 від 28.08.2019 № 301-19; - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. В апеляційній скарзі громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, скаржник зазначає, що суд у даному випадку формально підійшов до обставин справи. Не надано оцінки та не враховано перебування позивача у Волинському ПТПІ, відсутність можливості отримати правову допомогу, незнання позивачем строків оскарженні рішень ДМС України, української мови, а тому суд першої інстанції протиправно повернув позовну заяву. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, про визнати протиправним та скасувати рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства. Ухвалою окружного суду від 10 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви з доданими до неї доказами, які надавались відповідачу для визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту; заяви із зазначенням інших причин поважності пропуску десятиденного строку звернення до суду із наданням доказів поважності його пропуску; доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із офіційний перекладом на державну мову; заяви про залучення третіх осіб до участі у справі, а також на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі та на які права, свободи, інтереси або обов`язки цих осіб може вплинути рішення у справі. Так, на виконання вимог ухвали про усунення недоліків позивачем 17 лютого 2020 року подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем надано заяву про залучення третьої особи та заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин поважності пропуску строку на звернення до суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості підстав вважати строк звернення до суду позивача дотриманим, а викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними. Частина перша статті 122 КАС України передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В той же час, відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом. Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду. За приписами частин першої та другої статті 123 КАС України У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пунктів1,9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Так, позивач звертаючись до суду з клопотанням про поновлення строку зазначав про те, що з 26.07.2019 до 24.01.2020 перебував у Волинському ПТПІ, що підтверджується Довідкою про перебування іноземця або особи без громадянства в ПТПІ №8 від 24.01.2020. Вказав, що повідомлення від Центрального міжрегіонального управління ДМС У м. Києві та Київської області №242 від 05.09.2019 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту отримано у вересні 2019 року. Разом з тим, під час перебування у Волинському ПТПІ позивач не мав можливості звернутися за юридичною допомогою, з тим, щоб оскаржити прийняте рішення в строк передбачений чинним законодавством. Лише, 24.01.2020 після виходу з Волинського ПТПІ у нього виникла можливість звернутися за правовою допомогою з метою звернення до суду, що підтверджує договір про надання правової допомоги №788-18-01135 від 29.01.2020. Оцінюючи подану позивачем заяву про поновлення строку, колегія суддів зазначає, що викладені у ній підстави для поновлення строку є поважними і дають можливість дійти висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Дійшовши такого висновку суд апеляційної інстанції виходив з таких обставин як: перебування позивача у Волинському ПТПІ, відсутність можливості отримати правову допомогу, необізнаність щодо процесуального законодавства України, а також не володіння української мови. Враховуючи, що позивач звернувся за правовою допомогою 29.01.2020, строк слід відраховувати від дня укладення договору про надання правової допомоги, що свідчить про обґрунтованості підстав вважати строк звернення до суду позивача дотриманим. З урахуванням викладеного, позовна заява була передчасно повернута позивачу, а ухвала окружного суду підлягає скасуванню. Колегія суддів зазначає, що суд не повинен тлумачити положення статей у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). При цьому, Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись статтями 312, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О. Лічевецький суддя О.М. Оксененко суддя В.П.Мельничук