Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/2655/18

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2655/18 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. рішення суду 1 інстанції прийнято у м. Херсон 17 січня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, у якому просив: визнати бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. протиправною; зобов`язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. у сумі 10 601,27 грн.; зобов`язати УМВС України в Херсонській області компенсувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 30.08.18 року відповідачем на виконання судового рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 р. в справі №821/2082/17, нарахував та сплатив грошове забезпечення старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності в сфері економіки УМВС України в Херсонській області за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. в розмірі 10026,03 грн. Позивач звертає увагу на те, що станом на 29.08.2018 р. відповідач мав перед ОСОБА_1 заборгованість зі сплати грошового утримання за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. в розмірі 10026,03 грн., а тому в зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати грошового утримання, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та приписів Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (затверджений постановою КМУ №159 від 21.02.2001 р., далі - Порядок №159). В добровільному порядку компенсація втрати частини прибутку не сплачена, тому 29.11.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Херсонській області з проханням сплатити йому компенсацію у сумі 10601,27 грн. Проте відповідачем листом №10/С-126 від 18.12.2018 р. було відмовлено в задоволенні його скарги та у виплаті компенсації за відповідний період в сумі 10601,27 грн. Неправомірна бездіяльність відповідача, яка виразилась у відсутності дієвих заходів по сплаті сум компенсації, призвела також до заподіяння ОСОБА_1 , на його думку, моральної шкоди в розмірі 20000 грн. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року; зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року у сумі 504 (п`ятсот чотири) грн. 72 коп.; в решті позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про незаконність та несправедливість прийнятого рішення мотивуючи тим, що судом невірно визначено середньоденне грошове забезпечення позивача у сумі 23,77 грн. замість 29,23 грн., шляхом ділення 8175,41 грн. на 344 дні, у зв`язку із чим не вірно було визначено компенсацію втрати частини доходів, оскільки сума з якої мала бути розрахована компенсація є 10026,03 грн. Також, судом жодним чином не сформовано свою позицію щодо визначення компенсації з урахуванням «Порядка і умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 року, яке має застосовуватись до даних правовідносин, як зазначено в Постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року по справі № 815/6557/16. Відзиву на апеляційні скарги позивачем суду не надано. В силу пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до УМВС України в Херсонській області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ від 28.08.2016 року № 30 о/с, виданий УМВС України в Херсонській області, в частині звільнення позивача з посади виконуючого обов`язки старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів); поновити позивача на рівнозначній посаді в Міністерстві внутрішніх справ; зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.08.2016 року. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в справі №821/2082/17 від 22 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Серед іншого, Визнано протиправним та скасовано наказ від 28.08.2016 року № 30 о/с виданий УМВС України в Херсонській області в частині звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС в Херсонській області. Стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року включно в сумі 25 337,02 грн. Допущено негайне виконання в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 2216,99 грн. та в частині його поновлення на посаді старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС в Херсонській області. На виконання судового рішення від 22.03.2018 р. в частині сплати середнього заробітку за один місяць, відповідач 26.04.2018 р. перерахував на рахунок позивача 1850,62 грн. (за вирахуванням обов`язкових платежів) за платіжним дорученням №112 (платіжне доручення від 23.04.2018 р., але сплата відбулась 26.04.2018 р.). Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду в справі №821/2082/17 від 05 липня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу УМВС України в Херсонській області. Скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та прийнято нове рішення, яким, серед іншого, стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року включно в сумі 10026,03 грн., яке визначене з урахуванням сплати податків і зборів. 18.07.2018 р. постанова Одеського апеляційного адміністративного суду в справі №821/2082/17 від 05.07.2018 р. надійшла на адресу УМВС України в Херсонській області та зареєстрована за номером вхідної кореспонденції №2359/114-18. На виконання постанови суду від 05.07.2018 р. в частині сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р., відповідач 30.08.2018 р. перерахував на рахунок позивача 8175,41 грн. (за вирахуванням обов`язкових платежів) за платіжним дорученням №158 (платіжне доручення від 28.08.2018 р., але сплата відбулась 30.08.2018 р.). Позивач звертає увагу, що постанова апеляційного суду від 05.07.2018 р. в справі №821/2082/17 отримана відповідачем 18.07.2018 р., але виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. відбулась 30.08.2018 р., тобто, із затримкою більше ніж на один календарний місяць. Така затримка, на думку позивача, є підставою для отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплат. 29.11.2018 р. позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області зі скаргою, в якій вказав про наявність у відповідача станом на 29.08.2018 р. заборгованості перед ОСОБА_1 зі сплати грошового утримання в сумі 10026,03 грн. Також позивач просив сплатити на його користь компенсацію в розмірі 10601,27 грн., при цьому, розрахунок розміру компенсації до скарги не додавався. У відповідь, голова ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області листом №10/с-126 від 18.12.2018 р. повідомив, що постановою КМУ «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 № 730 УМВС України в Херсонській області ліквідовано, як юридичну особу публічного права, а фінансування ліквідованого органу здійснюється виключно на виконання рішення судів за обґрунтованим зверненням голови ліквідаційної комісії до відповідного органу. Після надходження кошторисних призначень по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» кошти в сумі 8175,41 грн. на виконання постанови суду від 05.07.2018 р. в справі №821/2082/17 були 28.08.2018 р. перераховані на рахунок позивача. Відповідач не вбачає затримки з перерахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 р. по 22.08.2018 р. Бездіяльність відповідача, пов`язана з несплатою компенсації, спричинила позивачу моральну шкоду, яку останній оцінив в 20000 грн. Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів в розмірі 8175,41 грн. у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. в сумі 504,72 грн. В свою чергу, на відповідача покладається обов`язок нарахувати та сплатити цю суму. Оскільки відповідач не виконав обов`язок з виплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то, для відновлення порушеного права, він повинен сплатити позивачу належну суму. Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції в частині наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р. погоджується та вважає його правильним виходячи з наступного. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159). Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст..ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ). Таким чином, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - УМВС України в Херсонській області) добровільно чи на виконання судового рішення. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п.4 Порядку №159). Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16 та постанові Верховного Суду від 22 червня 2018 року №810/1092/17. При наданні правової оцінки доводам сторін, судом враховано наступні законодавчі приписи. За нормативним регулюванням, згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та в Порядку №159, правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Щодо моменту виникнення у сторін прав та обов`язків на сплату компенсації, то сама по собі її сплата не залежить від порядку нарахування доходу - самостійного або за рішенням суду, як це сприймає відповідач. Головним моментом в даному випадку є існування обов`язкової складової обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований самостійно, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Визначаючись зі складовою для обчислення компенсації, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що судовим рішенням в справі №821/2082/17 від 05.07.2018 року з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року включно в сумі 10026,03 грн., яке визначене з урахуванням сплати податків і зборів. Крім того, судова колегія також зазначає і про вірний вибір судом першої інстанції методу для обчислення суми компенсації. При цьому, обрахована судом першої інстанції сума компенсації, на думку судової колегії є помилковою, з огляду на наступне. Судом першої інстанції зроблено розрахунок суми компенсації втрати частини доходів за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року у сумі 504,72 грн., обрахованого виходячи із розміру середнього заробітку позивача 8175,41 грн. Проте, згідно матеріалів справи, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року, яка вже визначена з урахуванням податків і зборів склала10 026,03 грн., згідно рішення у справі № 821/2082/17 від 05.07.2018 року. Приписами ст.3 Закону Україну «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Моментом виникнення у сторін права отримання компенсації (для позивача) та обов`язку по сплаті компенсації (для відповідача) є кожний календарний місяць (для квітня 2017 року (18 днів) та для березня 2018 року (22 дні) їх частини ) в періоді з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р., на який припадає затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Судовим рішенням в справі №821/2082/17 від 05.07.2018 р. скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 №30 о/с від 28.08.2016 року, а останнього поновлено на посаді. Скасування наказу про звільнення має своїм наслідком повернення сторін до початкового стану в трудових правовідносинах, іншими словами, позивач не вважається таким, що був звільнений скасованим наказом, а його трудовий стаж вважається таким, що не переривався. Оскільки позивач, вважається таким, що перебував на посаді з 13.04.2017 р. по 22.03.2018 р., то відповідач мав обов`язок по сплаті йому компенсації за втрату частини доходів при порушенні строків виплати грошового забезпечення в період 13 квітня 2017 року-22 березня 2018 року. Відповідач, при неправомірному звільненні позивача наказом №30 о/с від 28.08.2016 р., створив для себе передумови, які в даній справі покладають на нього обов`язок, незалежно від виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, сплатити компенсацію за втрату частини доходів позивача, про що було вірно зроблено висновок судом першої інстанції. Нормою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При дослідженні питання про дотримання строків виплати суб`єктом владних повноважень нарахованого доходу, суд враховує, що платіжним дорученням №158 від 28 серпня 2018 року перераховано на рахунок позивача грошове забезпечення згідно судового рішення, справа №821/2082/17 від 05.07.2018 р. в сумі 8175,41 грн. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області 30.08.2018 р. проведено оплату платіжного доручення №158 від 28.08.2018 р. Враховуючи дату оплати платіжного доручення №158 (30 серпня 2018 року) та дату видачі самого платіжного доручення (28 серпня 2018 року), порушення строків виплати нарахованого доходу є встановленим фактом, про що вірно встановлено судом першої інстанції. Приписи ст.3 Закону Україну «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачають, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). З урахуванням зазначеного, сума середнього заробітку, з якого обчислюється сума компенсації ОСОБА_1 складає 10026,03 грн., а не помилково зазначена судом першої інстанці 8175,41 грн., так як саме 10026,03 грн. є розміром середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу. Таким чином, керуючись приписами Порядку № 159, офіційними даними Міністерства фінансів України щодо індексів споживчих цін за 2017- 2018 роки та встановленими показниками середньоденного заробітку позивача, колегія суддів самостійно обраховує розмір компенсації за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року: Квітень 2017 року, компенсація становить 64,64 грн. ((29,15*18 днів)*12,32/100); Травень 2017 року, компенсація становить 98,32 грн. ((29,15*31 днів)*10,88/100); Червень 2017 року, компенсація становить 79,84 грн. ((29,15*30 днів)*9,13/100); Липень 2017 року, компенсація становить 80,52 грн. ((29,15*31 днів)*8,91/100); Серпень 2017 року, компенсація становить 72,74 грн. ((29,15*31 днів)*8,05/100); Вересень 2017 року, компенсація становить 60,16 грн. ((29,15*30 днів)*6,88/100); Жовтень 2017 року, компенсація становить 50,79 грн. ((29,15*31 днів)*5,62/100); Листопад 2017 року, компенсація становить 40,84 коп. ((29,15*30 днів)*4,67/100); Грудень 2017 року, компенсація становить 32,89 грн. ((29,15*31 днів)*3,64/100); Січень 2018 року, компенсація становить 19,07 коп. ((29,15*31 днів)*2,11/100); Лютий 2018 року, компенсація становить 9,79 коп. ((29,15*28 днів)*1,2/100); Березень 2018 року, компенсація становить 0,58 грн. ((29,15*22 днів)*0,09/100). Отже, загальний розмір компенсації втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням термінів їх сплати за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року складає 610 грн. 18 коп. (64,64+ 98,32+ 79,84+ 80,52+ 72,74+ 60,16+ 50,79+ 40,84+32,89+19,07+9,79+0,58). Тобто, у цій частині вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню. Посилання апелянта про застосування до даних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладені у постанові від 24.07.2019 року по справі № 815/6557/16 судова колегія вважає помилковими, через відмінність предметів спорів. Так, предметом розгляду даної справи є невиплата компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати, в той час як предметом розгляду справи № 815/6557/16 було визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 20000 грн., судова колегія зазначає наступне. Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. За приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. У відповідності до п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, за вимогами ст. 137 ЦПК, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. На підставі аналізу вказаних вище приписів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині, оскільки, як правильно було встановлено судом першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги апелянт не навів достатніх даних, у розумінні ст. 23 Цивільного кодексу України, які б беззаперечно свідчили пронаявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також, апелянтом не наведено жодного факту у підтвердження заподіяння ОСОБА_1 моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Враховуючи викладене вище нормативне регулювання, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частина 4 цієї статті КАС України встановлює, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. ст. 308, 310, 311, п.2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною змінити та викласти частину третю резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 13.04.2017 року по 22.03.2018 року у сумі 610 (шістсот десять) грн. 18 коп.». В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду 17 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.