Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/964/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/964/19 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Кравця О.О. судді Домусчі С.Д. судді Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року по справі № 400/964/19 прийняту у складі судді Мельника О.М. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 01.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області та просила визнати протиправними дій відповідача в частині відмови у проведенні перерахунку та виплати суми перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13.12.2018 року № 7/1-1723/18 та з 01.01.2019 по 31.01.2019 року включно на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14.01.2019 року № за вих. № 7/1-46/19; зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату суми перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 по 31.127.2018 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13.12.2018 року № 7/1-1723/18 та з 01.01.2019 по 31.01.2019 року включно на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14.01.2019 року за вих. № 7/1-46/19; допустити негайне виконання рішення суду про зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області провести перерахунок та виплату позивачу суми перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 включно та з 01.01.2019 по 31.01.2019 включно, зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року визнано протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо непроведення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області від 13.12.2018 № 7/1-1723/18 про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018 за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області від 14.01.2019 № 7/1-46/19 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019 за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 року, зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області від 13.12.2018 № 7/1-1723/18 про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018 за період з 04.12.2018 по 31.12.2018, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат, та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області від 14.01.2019 № 7/1-46/19 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019 за період з 01.01.2019 по 31.01.2019, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат . В решті позовних вимог відмовлено, у тому числі у вимогах щодо зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року апеляційна скарга Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області повернута апелянту. 16.08.2019 року по справі судом 1-ої інстанції були видані виконавчі листи №400/964/19 які відповідно до супровідного листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року були направлені на адресу позивача. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року було замінено сторону виконавчого провадження (боржника) за виконавчими листами на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у миколаївській області від 21.10.2019 року відкриті виконавчі провадження за виконавчими листами №400/964/19 від 16.08.2019 . 27.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась з клопотанням до суду в якому просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до суду протягом десяти днів звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року у справі № 814/964/19, посилаючись на невиконання рішення суду. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення було відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, просив її скасувати, задовольнити заяву та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що судове рішення не відповідає нормам Конституції України та практиці ЄСПЛ , та зазначає ,що Велика Палата Верховного Суду змінила підхід до правил застосування судового контролю, визначений у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 березня 2017 року Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України , згідно з якою суд першої чи апеляційної інстанції може застосувати судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі під час прийняття постанови у справі. Натомість, як зазначає апелянт, Велика Палата вважає, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й задоволене судом вже після ухвалення рішення у справі. Відповідний висновок міститься в ухвалі від 20 червня 2018 року у справі №800/592/17. 10.04.2020 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року розгляд справи за апеляційною скаргою призначено до розгляду в порядку письмового провадження . Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав: Згідно зі статтею 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з вимогами ч.2 ст.17 КАС України ,особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову. Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ). Згідно ст. 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд» (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37). Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32). Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37). У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; Sabin Popescu v. Romania (Sabin Popescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74). Згідно ст.13 Конвенції , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI). Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року). У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року). Процедура виконання судового рішення , у тому числі встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом визначаються нормами КАС України. За приписами підпункту 1 пункту 6 статті 246 КАС України, яка визначає зміст рішення, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. Частиною 1 ст.382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Законодавець передбачив два варіанти встановлення судового контролю: 1) під час ухвалення рішення по суті спору; 2) після винесення рішення в ході його виконання. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суд наділений правом встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, при цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі №235/7638/16-а. Апеляційний суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Але, враховуючи, що вибір засобу юридичного захисту є правом позивача, апеляційний суд вважає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі судом першої чи апеляційної інстанції можливе після ухвалення судового рішення в ході його виконання та не перешкоджає застосуванню інших механізмів виконання судового рішення , встановлених Законом України від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ "Про виконавче провадження". Як вбачається з матеріалів справи, заявником до суду 1-ої інстанції доведено факт тривалого невиконання рішення суду на момент звернення із заявою. Відомості щодо виконання вказаного судового рішення на момент апеляційного розгляду також відсутні. Щодо доводу апелянта про застосування правового висновку ,зазначеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №800/592/17, апеляційний суд вважає, що правові висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин має враховувати суд відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України ,у вказаній ухвалі відсутні . Апеляційний суд ,враховуючи принцип верховенства права, його застосуванні відповідно до практики ЄСПЛ та правову позицію Верховного Суду, вважає наявними підстави для задоволення клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення, так як наявні належні,допустимі,достатні та достовірні докази , що відповідач не виконує судове рішення від 05.06.2019 року, яке набуло законної сили , протягом тривалого строку, примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби, але не виключає встановлення судового контролю за виконанням рішення за наявністю факту невиконання судового рішення , так як право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення, яке набуло законної сили, а особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову. Суд апеляційної інстанції також доходить до висновку про порушення судом 1-ої інстанції норм процесуального права , що виразилося у невідповідністі висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим ухвала суду 1-ої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення . Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6, 13 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ст. 3, 6, 7, ,242,292,308,311, 315,320,321,322,325,328,329,382 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення : Клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення - задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду у 30 денний строк з моменту набрання законної сили постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року звіт про виконання судового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 р. по справі №400/964/19. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене та підписане 30.04.2020 року. Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Домусчі С.Д.