Ухвала КЦС ВС № 645/1980/18

Ухвала 27 квітня 2020 року м. Київ справа № 645/1980/18 провадження № 61-7160ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ципліцького Дмитра Олеговича, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про поділ майна подружжя, визнання права власності. Позов мотивовано тим, що 06 червня 1998 року між ним та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. За час перебування у шлюбі ними придбано за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 березня 2001 року. Спірну квартиру було вирішено оформити на відповідача. Зазначив, що домовленості про добровільний розподіл майна, що є спільною власністю, між ними не досягнуто. Просив визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та провести розподіл спільного сумісного майна подружжя, визнавши за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , припинивши право спільної сумісної власності на неї. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Проведено розподіл спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться у АДРЕСА_2 , припинивши право спільної сумісної власності на неї. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 529,50 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Постановою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2018 року залишено без змін. Особа, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Постановою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2018 року залишено без змін. У касаційній скарзі, поданій 16 квітня 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ципліцький Д. О., просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). За змістом пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Предметом спору у даній справі є вимоги про поділ майна подружжя. Ціна позову становить 352 950,00 грн, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб(2102*250=525 500). Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, частини четвертої статті 274 ЦПК. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ципліцького Дмитра Олеговича, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. П. Штелик А. А. Калараш В. М. Сімоненко