Ухвала КЦС ВС № 211/4642/19

УХВАЛА 29 квітня 2020 року м. Київ справа №211/4642/19 провадження № 61-6804ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат, ВСТАНОВИВ: Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 три відсотки річних в сумі 43289,70 грн., інфляційні витрати в сумі 228 988,79 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року залишено без змін. 08 квітня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав. Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду. Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України. Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Зокрема, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Так, скаржник посилається на те, що суди, вирішуючи справу, застосували норми права всупереч правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року; 17 жовтня 2011 року; 06 червня 2012 року; 24 жовтня 2011 року;18 травня 2016 року; а також правовій позиції, викладеній в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 березня 2012 року; 05 червня 2013 року та 25 червня 2015 року з приводу правової природи трьох процентів річних та індексу інфляції та застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, суди при вирішенні справ мають брати до уваги тільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Враховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, неврахування судами висновків викладених Верховним Судом України та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ не може бути підставою для касаційного оскарження судових рішень. Диспозиція пункту першого частини другої статті 389 ЦПК України передбачає, що підставою для касаційного оскарження судового рішення може бути, зокрема, невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовому висновку саме Верховного Суду у подібних правовідносинах. Відтак, Верховний Суд не може приймати до уваги посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду України з огляду на встановлене законодавцем обмеження у застосуванні правових висновків саме Верховного Суду. Таким чином, касаційна скарга не містить посилання на неправильне застосування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також не містить посилань на інші підстави касаційного оскарження встановлених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Враховуючи викладене, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оскільки неоформлена відповідно до вимог, встановлених процесуальним законодавством для касаційної скарги. З метою усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування. Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне мотивування. Суд касаційної інстанції роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги. За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш