Ухвала КЦС ВС № 334/10717/14-ц

Ухвала 28 квітня 2020 року м. Київ справа № 334/10717/14-ц провадження № 61-9843св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач),Петрова Є. В., Штелик С. П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження питання про поновлення касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування морального шкоди, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2015 року у складі судді Лихосенко М. О. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Кримської О. М., Кочеткової І. В., ВСТАНОВИВ: Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (далі - ПАТ «Запоріжтрансформатор») про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування морального шкоди. Позовна заява мотивована тим, що він з 05 листопада 1979 року працював в ПАТ «Запоріжтрансформатор» на різних посадах: начальника бюро у відділі головного технолога, в технологічному відділі, провідним інженером - керівником групи, начальником бюро та провідним інженером - технологом у відділі інноваційних технологій трансформаторного виробництва, а з 03 квітня 2014 року на посаді провідного інженера-технолога з апаратного виробництва. Вказував про те, що 01 серпня 2014 року йому було вручено повідомлення про скорочення посади провідного інженера- технолога з апаратного виробництва та звільнення з роботи на підставі наказу від 31 липня 2014 року № 976 і розпорядження від 31 липня 2014 року №

840. У зазначеному повідомленні було також вказано, що на момент його попередження про наступне звільнення вакантні посади, які відповідають його професії та спеціальності та які можуть бути запропоновані йому для працевлаштування на підприємстві відсутні. У період строку попередження про наступне звільнення та при звільненні йому ніяка інша робота для працевлаштування відповідачем, в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України, не пропонувалася, хоча прийом на роботу та звільнення з роботи на підприємстві в цей час проводилися. 15 жовтня 2014 року він був присутнім на засідання цехового комітету профспілки ВІТТВ, де розглядалося подання на його звільнення та було дано згоду на його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП Украйни. Без врахування переважного права на залишення на роботі. 24 жовтня 2014 року наказом № 344 його було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату. Вважає, що його звільнення з роботи відбулося безпідставно, оскільки відповідно до вимог статті 42 КЗпП України він має переважне право на залишення на роботі, так як тривалий час, а саме понад 35 років, пропрацював на зазначеному підприємстві на різних посадах, є автором понад 10 раціоналізаторських пропозицій. Також зазначав про те, що тривалий час на нього покладалися обов`язки головного технолога підприємства та заступника головного технолога. Другу посаду провідного інженера-технолога з апаратного виробництва у відділі інноваційних технологій трансформаторного виробництва займає ОСОБА_4 , який був прийнятий на роботу тільки в 2013 році. Крім того, вказував, що у ВІТТВ маються старші інженери-технологи, порівняно з якими він має більшу кваліфікацію та продуктивність праці, оскільки є провідним інженером-технологом. Також звертав увагу суду на те, що до 03 квітня 2014 року у відділі посада інженера-технолога не визначалася по виробництву, тому він може виконувати любу роботу інженера-технолога відділу. Вважає, що незаконним звільненням з роботи, відповідач порушив його право на працю, він опинився у скрутному матеріальному стані, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та спричинило йому моральні страждання. У зв`язку з викладеним просив визнати наказ про звільнення його з роботи незаконним, поновити його на посаді провідного інженера-технолога з апаратного виробництва відділу інноваційних технологій трансформаторного виробництва ПАТ «Запоріжтрансформатор», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року до моменту набрання рішенням про поновлення на роботі законної сили та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Запоріжтрансформатор» від 24 жовтня 2014 року № 344 про звільнення з роботи ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі у відділі інноваційних технологій трансформаторного виробництва ПАТ «Запоріжтрансформатор» провідним інженером-технологом з апаратного виробництва; в цій частині рішення допущено до негайного виконання. Стягнуто з ПАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року за 9 місяців в загальній сумі 49 703,35 грн, які повинні бути виплачені підприємством з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі. Судові рішення мотивовані тим, що звільнення позивача було проведено з порушенням вимог пункту 1 статті 40, пункту 1 статті 42 та статті 49-2 КЗпП України, оскільки не було враховане його переважне право на залишення на роботі, йому не була запропонована інша робота на підприємстві. При цьому незаконним звільненням з роботи позивач неправомірно був позбавлений права на працю, не мав коштів для існування, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з чим йому завдано моральної шкоди. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У листопаді 2016 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Запоріжтрансформатор» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 листопада 2016 року. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ПАТ «Запоріжтрансформатор», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами не було встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема вказують, що суди дійшли неправильного висновку стосовно того, що позивач у справі мав переважне право на залишення на посаді у зв`язку з скороченням, оскільки вони вважають, що саме роботодавець має визначити хто саме із працівників має таке право, а не суд. Наголошують на тому, що саме ОСОБА_5 мав переважне право на залишення на роботі, а не позивач. Також вказують про те, що на час звільнення позивача у справі у них були відсутні вакансії, які вони могли б йому запропонувати враховуючи його освіту та досвід роботи. Не погоджуються вони й з висновками судів, що в період звільнення позивача з роботи у них були наявні вільні вакансії, які відповідали його рівню освіти та досвіду роботи, як не відповідають й дійсності висновки судів, що в той період часу відповідач приймав на роботу нових працівників. Також звертають увагу суду на те, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу не звернули належної уваги на їх доводи стосовно того, що позивачу з 25 листопада 2014 року Правобережним центром зайнятості було призначено допомогу по безробіттю, яку той отримував до ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Вказують на те, що за період з листопада 2014 року до листопада 2015 року позивачу було виплачена допомога по безробіттю у розмірі 37 990,24 грн, тому саме ця сума мала бути врахована судами при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому вважають, що судами незаконно було стягнуто з них на користь позивача 49 703,35 грн без вирахування виплаченої йому допомоги по безробіттю. Доводи інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Ленінського районного суду м. Запоріжжя. У грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла цивільна справа № 334/10717/14-ц. 27 січня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від адвоката Ткаченко Н. С., яка діяла в інтересах позивача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, а саме у зв`язку зі смертю позивача у справі, оскільки правовідносини у трудових спорах не допускають правонаступництва. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У лютому 2018 року справу № 334/10717/14-ц передано до Верховного Суду. 23 лютого 2018 року справу № 334/10717/14-ц на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було передано судді-доповідачеві Пророку В. В. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2019 року касаційне провадження у цій справі зупинено на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано від Другої державної нотаріальної контори м. Запоріжжя засвідчену копію спадкової справи щодо спадкового майна померлого ОСОБА_1 . Витребувано з Дніпровського районного у м. Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_1 25 лютого 2019 року на адресу Верховного Суду надійшло повідомлення від Другої державної нотаріальної контори м. Запоріжжя про те, що нотаріальна контора після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 спадкової справи не заводила. 26 лютого 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов лист, яким Дніпровський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надіслав копію актового запису про смерть ОСОБА_1 від 05 січня 2017 року № 12. 21 червня 2019 року на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу № 765/0/226-19 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії. 03 березня 2020 року Верховним Судом було надіслано запит до Приватного натаріуса Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О. М. про направлення засвідченої копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15 квітня 2020 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) до Верховного Суду надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій наявні заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про прийняття спадщини.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї ухвали норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1219 ЦК України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права. Тобто до складу спадщини після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не можуть входити його особисті немайнові права, а саме його право на поновлення на роботі, тому у цій частині позовних вимог не допускається залучення правонаступників. Разом з тим, частиною першою статті 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Стаття 1227 ЦК України регулює питання спадкування сум заробітної плати, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. У справі, що переглядається, установлено, що за життя ОСОБА_1 оспорюваним рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін апеляційним судом, було присуджено виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 49 703,35 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн, тому в цій частині вирішення позовних вимог допускається залучення правонаступників позивача, оскільки вказані суми виплат були присуджені останньому за його життя. Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Оскільки обставина, яка викликала зупинення касаційного провадження усунута, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку щодо необхідності поновлення касаційного провадження у справі та залучення до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у частині позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування морального шкоди. Керуючись статтями 55, 254, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Поновити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування морального шкоди. Залучити правонаступників позивача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування морального шкоди, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 листопада 2016 року. Надіслати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 копію касаційної скарги та додані до неї документи, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 Цивільного процесуального кодексу України, у строк до 01 червня 2020 року. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: А. А. Калараш Є. В. Петров С. П. Штелик