Постанова 4803 № 215/6982/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4897/20 Справа № 215/6982/19 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 215/6982/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2020 року, яке постановлено суддею Коноваленком М.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 березня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди в зв`язку з нещасним випадком, посилаючись на отримання нею виробничої травми, що потягло за собою втрату професійної працездатності. Висновком МСЕК у 2015 році їй було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 25 % з 24 лютого 2015 року по 01 березня 2016 року, трудове каліцтво, з наступним переоглядом 01.02.2016 року. При наступних переоглядах у 2016-2019 роках відсоток втрати працездатності зменшено до 15 %. При повторному переогляді, 17.10.2019 року позивачці було збільшено відсоток втрати професійної працездатності до 55 % (первинно: 30% - радикулопатія, 10% - хронічний бронхіт; повторно: 15% за трудовим каліцтвом з 2014 року) з 23 вересня 2019 року до 01 жовтня 2020 року та визнано людиною з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.09.2020 року. Позивачка вважає, що у зв`язку з виробничою травмою та отриманими професійними захворюваннями, їй з вини відповідача спричинено моральну шкоду, а тому просила суд стягнути на її користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» в рахунок її відшкодування 160,000 00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки, просить збільшити її розмір до заявленого нею у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності та отриманої травми позивачка не має змоги вести звичне життя, вимушена постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивачка, внаслідок отриманої травми та професійного захворювання, постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів, порушення душевної рівноваги. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 11.06.2007 року по 22.02.2018 року працювала машиністом конвеєра на дробильно-сортувальній фабриці шахти Леніна, назву якої змінено 01.04.2016 року на шахту «Тернівська» ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 38-41). 22.02.2018 року позивачка звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 41). 10 серпня 2014 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, внаслідок якого вона отримала ушкодження здоров`я у вигляді: закритого зламу обох кісток н/3 правої гомілки зі зміщенням уламків (а.с.7-10). Відповідно до розділу 4 Акту № 3 від 10.08.2014 року форми Н-5 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, психофізіологічні, технічні та організацій причини нещасного висновку, під час якого була травмована ОСОБА_1 відсутні, порушення законодавства про охорону праці також відсутні (а.с.7-10). У пункті 10 цього Акту зазначено, що особи, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку комісія не вбачає (а.с.7-10). Відповідно до п.9,10,14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.08.2019 року, діагноз ОСОБА_1 радикулопатія попереково-крижова (L4,L5,S1) зліва на фоні грижі диску L4-L5 (на 5,2 мм) з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м?язово-тонічним синдромами, нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); хронічний бронхіт (пиловий), які були встановлені 11 липня 2019 року Державною установою «Український науково дослідний інститут промислової медицини» ( а.с.12-16). Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 серпня 2019 року, причиною виникнення зазначених професійних захворювань у ОСОБА_1 є важкість праці та пил переважно фіброгенної дії. Працюючи машиністом конвеєра дільниці № 5 (дробильно-сортувальної фабрики шахти «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 11.06.2007 року по 22.02.2018 року ОСОБА_1 виконувала на дробильно-сортувальній фабриці роботи з керування стрічковими конвеєрами, здійснювала реверсування і перемикання руху стрічкових конвеєрів, регулювання ступеня їх завантаження, регулювання натяжних пристроїв і рух стрічки. В умовах дробильно-сортувальної фабрики не завжди була можливість використовувати механізації для переміщення вантажів з причин обмеження робочого простору, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями. Внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мали місце порушення системи аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування, ОСОБА_1 підпадала під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони(а.с. 12-16). Висновком МСЕК від 25.02.2015 року ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25% за трудовим каліцтвом з 24 лютого 2015 року по 01.03.2016 року, з наступним переоглядом 01.02.2016 року. (а.с. 17,17-зворот) Висновком МСЕК від 17.10.2019 року позивачці було збільшено відсоток втрати професійної працездатності до 55 % (первинно: 30% - радикулопатія, 10% - хронічний бронхіт; повторно: 15% за трудовим каліцтвом з 2014 року) з 23 вересня 2019 року до 01 жовтня 2020 року та визнано людиною з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.09.2020 року (а.с. 19,19-зворот). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням та виробничої травми. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до розділу 4 Акту № 3 від 10.08.2014 року форми Н-5 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, психофізіологічні, технічні та організацій причини нещасного висновку, під час якого була травмована ОСОБА_1 відсутні, порушення законодавства про охорону праці також відсутні (а.с.7-10). Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 серпня 2019 року, причиною виникнення зазначених професійних захворювань у ОСОБА_1 є важкість праці та пил переважно фіброгенної дії. Працюючи машиністом конвеєра дільниці № 5 (дробильно-сортувальної фабрики шахти «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 11.06.2007 року по 22.02.2018 року ОСОБА_1 виконувала на дробильно-сортувальній фабриці роботи з керування стрічковими конвеєрами, здійснювала реверсування і перемикання руху стрічкових конвеєрів, регулювання ступеня їх завантаження, регулювання натяжних пристроїв і рух стрічки. В умовах дробильно-сортувальної фабрики не завжди була можливість використовувати механізації для переміщення вантажів з причин обмеження робочого простору, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями. Внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мали місце порушення системи аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування, ОСОБА_1 підпадала під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони(а.с. 12-16). Отже, роботодавець ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивачки допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивачки, та отримання виробничої травми, які завдають їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивачки щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивачки та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями та травмуванням, позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона, на теперішній час, втратила професійну працездатність у розмірі 55 %, який встановлено безстроково, її визнано людиною з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивачки змінилися умови життя, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності з рухом. Постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань та травми, тривалості праці позивачки в шкідливих умовах, що перевищували нормативи тільки на ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком»,що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності, встановлення її безстроково, визнання позивачки особою з інвалідністю третьої групи, що свідчить про неможливість відновлення стану її здоров`я, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 60 000,00 грн. до 100 000,00 грн. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком»,пропорційно задоволених вимог, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1000 грн. за подання позову. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2020 року змінити, збільшивширозмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 60 000,00 гривень до 100 000 (сто тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2020 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 768 гривень 40 копійок до 1000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачкою на користь держави судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 29 квітня 2020 року. Головуючий: Судді: