Постанова Харківський апеляційний суд № 642/8186/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №642/8186/19 Суддя 1-ї інстанції: Прудніков А.В. Провадження № 33/818/335/20 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21.04.2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрик В.П., з участю особи, відносно якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05.02.2020 року у відношенні ОСОБА_1 ,- ВСТАНОВИВ: Постановою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05.02.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Судом першої інстанції було встановлено, що 01.12.2019року о 00.50 в м. Харків, по вул. Полтавський Шлях, 146 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ЗАЗ Ланос, державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку у присутності двох свідків проводився на місці із застосуванням приладу газоаналізатор Драгер Алкотест АRBL 0457, результат позитивний та склав 0,81 проміле. Своїми діями він порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 354924 від 01.12.2019 року. Також встановлено, що 01.12.2019 року о 02.08 в м. Харків, по вул. Холодногірська, 5 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ Ланос, державний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю с порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на місці зупинки на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору Драгер Алкотест 6820 та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД відмовився у присутності двох свідків у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ№ 141712 від 01.12.2019 року. Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 130 КУпАП. Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В скарзі її автор вказує, що 01.12.2019 року близько 01.00 його було зупинено працівниками поліції по вул. Полтавський шлях, на вимогу працівників поліції він надав посвідчення водія, після чого йому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та прилад Драгер 6820 показав відсутність алкогольного сп`яніння. Після чого працівники поліції сіли у автомобіль та поїхали з його документами. Після чого ОСОБА_1 вирішив доїхати додому, але у гучномовець його було зупинено іншим екіпажем поліції, за перестроювання з однієї полоси в іншу без відповідних світлових сигналів. За вказане порушення відносно нього було складено постанову та накладено штраф, який було сплачено у повному обсязі. Вказує, що відмовився від проходження огляду, оскільки вважав, це таким, що ображає його честь та гідність, оскільки 15 хвилин потом він вже проходив такий огляд. Вважає, що працівники поліції та попередній екіпаж були у зговорі, та склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Вказує, що свідків залучено взагалі не було, а також йому не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі. Також вказує, що працівниками поліції було обмежено та порушено його права, зокрема право на захист. Зазначає, що прибувши до суду 05.02.2020 року на 12.30, секретар повідомила, що справа вже розглянута та прийнято постанову від 05.02.2020 року. Вважає, що було порушено його право на правову допомогу, право на судовий захист, право на справедливий розгляд справи, на доступ до правосуддя та інші Конституційні права. Також в суді йому стало відомо, що до суду надійшли матеріали справи з протоколом серії ОБ №141712, та були об`єднанні в одне провадження. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до вимог статей 245,251,252,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції вимог вказаних вище норм. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Відповідно до статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі статтею 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частина 2 статті 251 КУпАП встановлює, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 1статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Згідно частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні апеляційних вимог, апеляційний суд виходить з того, що згідно оглянутого в судовому засіданні долученого до матеріалів справи відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем був зупинений працівниками поліції, і під час розмови останні виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, та в присутності свідків ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер. ОСОБА_1 неоднократно «продував» прилад, але нетривалий час, про що йому повідомляли працівники поліції, що треба видити повітря до характерного звуку приладу, і після кількох спроб прилад встановив результат вміст алкоголю 0.89 проміле, і щодо цього результату ОСОБА_1 не заперечував. Також матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 повторно в цей же день керував автомобілем і був зупинений працівниками поліції, які повідомили йому, що він не може керували транспортним засобом, оскільки відносно нього вже складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та його відсторонено від керування транспортним засобом, та було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я, від чого ОСОБА_1 в присутності свідків відмовився, обґрунтовуючи це тим, що незадовго до цього вже проходив такий огляд. Викладені обставини в свою чергу підтверджуються змістом протоколів про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №354924 та ОБ №141712 від 01.12.2019 року, чековою роздруківкою приладу «Драгер», актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рапортом поліцейського Лукашук Б.М., поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , рапортом поліцейського Кушніренко О.С. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій на вимогу працівника поліції зобов`язаний пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення впливу алкогольних, наркотичних чи інших речовин. Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України встановлено, що, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного , наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає як у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції його права на захист, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був обізнаний про хід розгляду справи, реалізував своє право на ознайомлення з матеріалами справи через свого захисника Сенчук Л.Ю., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 19.12.2019 року, подавав письмові заперечення, приймав участь в судовому засіданні. Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (далі - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно абз. 1 п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 7 вище вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Статтею 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Апеляційним судом не встановлено порушень вказаних вимог законодавства. Доводи апелянта, що екіпаж поліції, який його зупинив та склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії Об №141712 від 01.12.2019 року ніби то був у зговорі з екіпажем поліції, який раніше склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18№354924 від 01.12.2019 року апеляційний суд до уваги не бере, оскільки жодних доказів цього апелянтом не надано, і таке твердження є лише припущенням. Враховуючи вище викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції надав повну та об`єктивну оцінку, та прийняв законе і обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05.02.2020 року у відношенні ОСОБА_1 без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Постанова набрала законної сили 21.04.2020 року. Суддя Харківського апеляційного суду В.П.Цілюрик