Постанова 4803 № 187/1058/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3323/20 Справа № 187/1058/19 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Варенко О.П., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У липні 2019 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 01.12.2010 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 8 500,00 грн. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами та іншими витратами відповідно до умов договору. Через невиконання умов кредиту ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 12.05.2019 року становить 18 480,52 грн та складається з: 7 852,67 грн - заборгованості за тілом кредиту; 3 632,05 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 - заборгованості за нарахованими процентами; 5 239,58 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 400,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 856,22 грн - штраф (процентна складова). На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року в позовних вимогах відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Позивачем надані належні та допустимі докази по справі, в наданому розрахунку заборгованості вказані суми боргу відповідно до умов Кредитного договору. Відповідач своїм підписом в заяві підтвердив ознайомлення та згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим положеннями ст.360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та досягнення згоди з усіх істотних умов договору, позивачем до суду надано складену та підписану ОСОБА_1 анкету-заяву від 01.12.2010 року про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві, ОСОБА_1 підтвердив, що він погоджується із тим, що ця анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відомостей про намір відповідача отримати у ПриватБанку кредит, про розмір кредиту, а також відомостей про отримання кредитної картки та кредитних коштів, вказана анкета-заява не містить. Не містить заява відомостей про розмір та порядок нарахування неустойки. На підставі вказаних анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та самих Умов і правил надання банківських послуг, позивач нарахував відповідачу заборгованість станом на 18 480,52 грн, яка складається з: 7 852,67 грн - заборгованості за тілом кредиту; 3 632,05 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 - заборгованості за нарахованими процентами; 5 239, 58 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 400,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 856,22 грн - штраф (процентна складова). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Між тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту укладення між сторонами у належній формі кредитного договору, оскільки в анкеті-заяві, підписаній сторонами 01.12.2010 року, відсутні відомості про обрання позичальником певного виду кредитної послуги, отримання позичальником кредитної картки та коштів у розмірі 8 500,00 грн. Умови та правила про надання банківських послуг у ПриватБанку та Тарифи банку, що долучені позивачем до позовної заяви, не містять відомостей про дату їх прийняття та затвердження, а також підпису відповідача про те, що саме з ними останній був ознайомлений під час укладення кредитного договору. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що ним надані належні та допустимі докази по справі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в анкеті-заяві міститься розділ «Виявляю бажання оформити на своє ім`я», зі змісту якого вбачається, що позичальник зазначає свої пропозиції відносно умов надання банківських послуг, які в подальшому розглядаються банком для визначення істотних умов договору. Так, в даному розділі запропоновані послуги щодо отримання картки, а саме: кредитна картка «Універсальна», картка класу Gold, пенсійна картка, зарплатний пакет, ідентифікація за паспортом, депозит та дебетова особиста картка, яка і була обрана відповідачем. Тобто, відповідачем було оформлено не кредитну, про що вказує позивач у позовній заяві, а дебетову особисту картку. Крім того, в графі щодо встановлення ліміту на платіжну картку відсутня будь-яка інформація щодо визначення його розміру. Звертаючись з позовними вимогами, банк у своїй заяві зазначив про отримання позичальником кредиту у розмірі 8 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, однак дані обставини не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки розмір кредитного ліміту зазначено лише в тексті позовної заяви, тоді як в кредитному договорі, наданому банком, така інформація відсутня. Також в анкеті-заяві відсутня інформації про погодження сторонами умов щодо визначення базової процентної ставки за кредитом, розміру та порядку нарахування пені та штрафів. Посилання позивача на копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як належний доказ погодження сторонами умов договору щодо розміру процентної ставки, пені, штрафів, не можуть бути прийняті у якості належного доказу у розумінні ст.77 ЦПК України, оскільки Витяг з Тарифів не підписаний відповідачем, окрім того, він містить перелік тарифних планів декількох видів кредитних карток, в той час як з анкети-заяви вбачається, що відповідачем була оформлена дебетова картка, а не кредитна. Також, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, долучені банком до апеляційної скарги, виписка з рахунку відповідача (а.с.68-74), довідка про зміну умов кредитування (а.с.76), довідка про видачу картки (а.с.75), оскільки відповідно до вимог ч.ч. 2, 4, 8 ст.83 ЦПК України, позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Як вбачається з матеріалів справи, в письмовій заяві про розгляд справи за відсутності позивача (у порядку спрощеного позовного провадження - без виклику сторін), представником зазначено, що всі необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «Приватбанк» відсутні (а.с. 36-37). Таким чином, посилання позивача на докази, які безпідставно не були подані до суду першої інстанції, а долучені до апеляційної скарги, не приймаються колегією суддів до уваги з вказаних підстав. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, а отже визнав свої зобов`язання також не можуть бути прийняті до уваги. Наданий представником позивача розрахунок заборгованості за кредитом не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Позивач не надав оригінали первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, які б підтверджували розрахунки позивача, що також узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року № 61-5191св18. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою для визнання неукладеним кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема, заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також неустойку (пеню, штраф) за несвоєчасну сплату кредиту та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати суми простроченого кредиту, суми неустойки (пеня, штраф) у розмірі та порядку нарахування, що вказані у зазначених документах. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданим позивачем доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права. Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова