Постанова 4820 № 676/3316/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/3316/19 Провадження № 22-ц/4820/481/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Друга Кам`янець-Подільська державна нотаріальна контора, про визнання договору іпотеки недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2019 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2019 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі ПАТ АБ «Укргазбанк»), треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Друга Кам`янець-Подільська державна нотаріальна контора, про визнання договору іпотеки недійсним. ОСОБА_6 зазначила, що з 6 листопада 1981 року вона перебувала з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Кам`янець-Подільського міського суду Хмельницької області від 30 січня 2003 року. В період шлюбу ними був придбаний житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . 12 січня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №122008/0ю на суму 24 300 доларів США. В забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язків із повернення кредиту та сплати процентів ОСОБА_7 за договором іпотеки від 12 січня 2008 року передав банку в заставу цей будинок. ОСОБА_2 не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим постановою Хмельницького апеляційного суду від 6 лютого 2019 року звернено стягнення на предмет застави. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, його спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину, є дружина, ОСОБА_2 , і діти, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а позивачка не давала згоди ОСОБА_7 на передачу його в іпотеку, тому договір іпотеки не відповідає вимогам закону та є недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України. За таких обставин ОСОБА_6 просила суд визнати договір іпотеки від 12 січня 2008 року, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Рибаком С.Й. (номер у реєстрі 86), недійсним. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2019 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 позивачка не заявляла вимог про визнання права на частку у спірному житловому будинку, тому ОСОБА_7 вправі був самостійно передати його в іпотеку. Разом із тим, оскільки за судовим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки, то підстав для визнання договору іпотеки недійсним відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , набутий ОСОБА_7 і ОСОБА_6 за час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності, а розірвання шлюбу між подружжям не тягне за собою зміну правового статусу майна. Таке майно може бути передано в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. ОСОБА_7 передав указаний житловий будинок в іпотеку без згоди позивачки, внаслідок чого цей правочин не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним. Суд першої інстанції не врахував усіх обставин, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов помилкового висновку про безпідставність позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ПАТ АБ «Укргазбанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і Друга Кам`янець-Подільська державна нотаріальна контора не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги і заперечення сторін, не застосував закон (статті 202, 1218 ЦК України, ст. 23 Закону України від 5 червня 2003 року №898- ІV «Про іпотеку» (далі Закон №898-ІV)), який підлягав застосуванню, та не дотримався положень статей 12, 13, 48 ЦПК України. У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення підлягає зміні. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини З 6 листопада 1981 року ОСОБА_7 і ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Кам`янець-Подільського міського суду Хмельницької області від 30 січня 2003 року. 20 березня 2006 року Кам`янець-Подільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області зроблено актовий запис №64 про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 З 2 травня 2006 року ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_7 . За договором купівлі-продажу від 4 травня 1999 року, посвідченим приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Ткачук А.О. (номер у реєстрі 495), ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_8 житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . 12 січня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №122008/0ю, за яким банк надав останній кредит на споживчі потреби в сумі 24 300 доларів США на строк до 9 січня 2015 року під 11,9% річних. У той же день ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_7 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Рибаком С.Й., за умовами якого в забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язків за кредитним договором ОСОБА_7 передав банку в заставу житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Його спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину, є дружина, ОСОБА_2 , і діти, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Постановою Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області від 6 лютого 2019 року звернено стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором у розмірі 23 612 доларів 41 цент США та 2 159 грн 01 коп. Застосовані норми права Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України від 7 лютого 1991 року №697-ХІІ «Про власність» (далі Закон №697-ХІІ), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. За змістом ч. 1 ст. 22 КпШС, який також був чинним на час виникнення спірних правовідносин, і ст. 16 Закону №697-ХІІ майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Аналогічні положення містяться у ст. 60 СК України. Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. В силу ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Як передбачено ч. 2 ст. 369 ЦК України р озпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Статтею 1 Закону №898-ІV встановлено, що іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 3 Закону №898-ІV). Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №898-ІV іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості (ч. 2 ст. 6 Закону №898-ІV). Із положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України слідує, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. В силу ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 26 постанови від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним є насамперед сторони правочину. Частиною 1 статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб, спадкоємців. Із положень ч. 1 ст. 1218 ЦК України слідує, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону №898-ІV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що договір іпотеки за своєю правовою природою відноситься до двохсторонніх правочинів. Сторонами договору іпотеки є іпотекодержатель (кредитор за основним зобов`язанням) та іпотекодавець (особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання основного зобов`язання) . У разі смерті іпотекодавця фізичної особи та переходу права власності на предмет іпотеки до його спадкоємців останні набувають статусу іпотекодавців, у зв`язку з чим до них переходять усі права та обов`язки за іпотечним договором. За змістом положень ст. 48 ЦПК України відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі. Якщо позивач не заявляє вимоги до усіх належних відповідачів, які мають безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами, то суд відмовляє у задоволенні позову. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу дійсності договору іпотеки від 12 січня 2008 року, сторонами якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_7 його спадкоємці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 набули статусу іпотекодавців за цим договором, отже, вони мають безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та повинні брати участь у справі як співвідповідачі. На порушення ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин справи, не роз`яснив належним чином позивачці її права, зокрема, щодо можливості залучення до участі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 як співвідповідачів та не вирішив цього питання в порядку, передбаченому ст.ст. 50, 51 ЦПК України, не попередив ОСОБА_6 про наслідки вчинення або невчинення цих процесуальних дій, не сприяв здійсненню прав сторін. Це призвело до того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приймаючи участь у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, позбавлені були можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 49 ЦПК України. Відповідно до повноважень, визначених ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не має можливості усунути дану невідповідність. За таких обставин позов ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, оскільки його заявлено не до всіх належних відповідачів. Посилання ОСОБА_6 на наявність підстав для задоволення позову лише до ПАТ АБ «Укргазбанк» не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи. 3.Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи Суд першої інстанції при розгляді справи не звернув увагу на вказані обставини, не застосував норми матеріального та процесуального закону, які підлягали застосуванню, хоча зробив правильні висновки по суті заявлених вимог. У зв`язку з цим рішення суду слід змінити. Оскільки під час розгляду справи встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, то згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України при перегляді рішення суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 квітня 2020 року. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Шевцова Л.М. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27