Постанова 4804 № 234/13346/19

Єдиний унікальний номер 234/13346/19 Номер провадження 22-ц/804/1615/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 234/13346/19 Номер провадження 22-ц/804/1615/20 29 квітня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Ротар Я.Б. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача: ОСОБА_2 відповідач: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту та застосування наслідків його недійсності, - за апеляційною скаргою адвоката Берзінь Сергія Людвиговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2020 року, вступну і резолютивну частину якого складено суддею Заборським В.О. в м. Краматорськ в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області 20 лютого 2020 року, час ухвалення рішення суду не зазначено, повний текст складено 28 лютого 2020 року,- ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , який під час розгляду справи було уточнено, про встановлення нікчемності заповіту та застосування наслідків його недійсності. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 26.12.2013 року приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Меркуловим П.Ю. було посвідчено заповіт його рідної тітки ОСОБА_4 , яким вона заповіла йому все своє майно та все, на що вона має право за законом, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, він та відповідач ОСОБА_3 у вересні 2014 року звернулися до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенко К.М. із заявами про прийняття спадщини. Рішенням суду від 28.03.2016 року було задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 26.12.2013 року визнано недійсним. Після набрання рішенням законної сили відповідач звернувся до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Берзінь-Усової І.А. для оформлення права на спадщину за заповітом, який був посвідчений 21.10.1994 року завідуючою Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уваровою Г.І., реєстраційний номер 1-4594, однак до теперішнього часу свідоцтво про спадщину не отримав. Заповіт від 21.10.1994 року, згідно якого « ОСОБА_4 » заповіла « ОСОБА_3 » квартиру АДРЕСА_1 , на думку позивача, є нікчемним в силу ч. 1 ст. 1257 ЦК України, оскільки виданий (складений, посвідчений) з порушенням встановленої законом форми. У зв`язку із вищезазначеним, просить заповіт, посвідчений суд 21.10.1994 року визнати недійсним. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 20 лютого 2020 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області Донецької області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту та застосування наслідків його недійсності відмовлено у повному обсязі. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 24 березня 2020 року не погодившись із вказаним рішенням адвокатом Берзінь С. Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. Зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права. Зазначив, що при винесенні рішення суд не спростував доводи позивача щодо вимог чинного законодавства, відповідно до яких заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини, з необхідним рівнем можливості ідентифікувати осіб, які в ньому вказані. Також зазначив, що у заповіті від 21.10.1994 року не визначено форму заповідання квартири, що є істотним порушенням його форми з боку нотаріуса та відповідно робить його нікчемним в силу закону. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 24 квітня 2020 року до апеляційного суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_3 в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначив, що текст заповіту від 21.10.1994 року відповідає всім вимогам для оформлення заповіту, що діяли на час його складання та видачі, та у ньому немає ніяких неясностей чи суперечок. Посилаючись на висновок Верховного Суду України у справі № 335/9398/16-ц від 05.12.2018 року зауважує, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волю заповідача , тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після йог смерті (а.с.117-119). Позивач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи у судове засідання не з`явився, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи ( а.с. 110-112 ). Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення по суті позовних вимог. Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. 21.10.1994 року завідуючою Першої краматорської державної нотаріальної контори Уваровою Г.І. посвідчено заповіт, реєстраційний № НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_4 , проживаюча у АДРЕСА_2 , на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: належну на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_3 .. Згідно тексту, заповіт підписано ОСОБА_4 в присутності нотаріуса, особу встановлено, дієздатність перевірена, зміст ст.535 ЦК України роз`яснено. Заповіт складено та підписано в двох екземплярах, один з яких зберігається у справах Першої краматорської державної нотаріальної контори, а другий видано на руки заповідачу. Відповідно до копії паспорта громадянина України, виданого 10.05.2002 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.10.1978 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Актом №01-19/90 від 04.07.2013 року, складеного комісією комітету мікрорайону №2 Краматорської міської ради, проведеним обстеженням матеріального стану і житлово-побутових умов проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що вона є власником даної однокімнатної квартири, загальною площею 31,5 кв.м, зареєстрована одна, близьких родичів не має. 26.12.2013 року, приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Меркуловим П.Ю. було посвідчено заповіт, реєстровий №2013, згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого усе своє майно заповіла ОСОБА_1 .. Згідно тексту, заповіт записано нотаріусом зі слів ОСОБА_4 , у зв`язку з хворобою і не можливістю особисто прочитати текст заповіту уголос за її дорученням, в її та нотаріуса присутності, текст заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними нею свідками ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та підписано ОСОБА_8 . Згідно копії паспорта громадянина України, виданого 24.03.2000 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.02.2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що відділом ДРАЦС реєстраційної служби Краматорського МУЮ у Донецькій області 19.08.2014 року складено відповідний актовий запис №2002. 25.09.2014 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенка К.М. про прийняття спадщини за заповітом, посвідченого Першою Краматорською державною нотаріальною конторою 21.10.1994 року, реєстровий №1-4594, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , що постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно довідки КП «СЄЗ» від 24.09.2014 року, за адресою: АДРЕСА_2 , була зареєстрована ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та разом з нею на день смерті були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_1 30.09.2014 року до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Басенка К.М. звернувся ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу 26.12.2013 року, реєстровий №2013, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що при складанні заповіту порушень щодо його оформлення та посвідчення не встановлено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до Пленума Верховного Суду України в п.2 Постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Згідно із ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. Згідно із ст. 541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. Як вбачється із оспорюваного заповіту від 21.10.1994 року він відповідає зазначеним вимогам закону. Відповідно до п. 82 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 18/5 від 18.06.1994 року, яка діяла на момент складання оспорюваного заповіту, нотаріус посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) і особисто подані ними нотаріусу. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб не допускається. Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі та підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу ( 1540-06 ). У заповіті зазначаються: дата і місце народження заповідача; місце і час укладення заповіту. Відповідно до ст.43 Закону України «Про нотаріат» встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. Пунктом 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 18/5 від 18.06.2004 року, яка діяла на момент складання оспорюваного заповіту встановлено, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. У випадках, коли за громадянина, який внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може підписати угоду, заяву або інший документ, підписується інший громадянин, нотаріус встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, свідоцтво про народження неповнолітніх, які не досягли 16 років, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, та ін.). Посвідчення особи моряка не може бути використане громадянином України для встановлення його особи під час укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третіми особами. Тобто, як вбачається із зазначених нормативних актів, перед складанням заповіту нотаріусом обов`язково встановлюється особа заповідача шляхом перевіряння зазначених вище документів. Інструкція не містить вимог щодо зазначення паспортних даних у заповіті. Доводи апелянта про те, що особу можна ідентифікувати по Індивідуальному податковому номеру також не знайшли свого підтвердження, оскільки Індивідуальний ідентифікаційний номер почали присвоювати з 22 грудня 1994 року відповідно до Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів», а оспорюваний заповіт було складено 21 жовтня 1994 року. Щодо твердження апелянта про те, що оспорюваний заповіт не містить дати та місця народження народження слід зазначити, що невідповідність оспорюваного заповіту деяким вимогам щодо його форми та змісту, на які посилаються апелянти, є формальними порушеннями, що не спростовують волевиявлення спадкодавця та презумпцію правомірності цього правочину. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 20.05.2019 року у справі №522/904/16-ц та від 03.07.2019 року у справі №725/2412/15-ц. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що заповіт ОСОБА_4 відповідає положенням ЦК України, Закону України «Про нотаріат», та чинної на час його нотаріального посвідчення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заповіт складений і посвідчений завідуючою Першої краматорської державної нотаріальної контори Уваровою Г.І. з додержанням вимог до форми заповіту, яка діяла на момент його складання. Заповіт підписала власноруч заповідач ОСОБА_4 , яка поживає у АДРЕСА_2 , у присутності нотаріуса, поставивши свій підпис. В заповіті також зазначено, що завідуючою Першої краматорської державної нотаріальної контори Уваровою Г.І. заповідачу ОСОБА_4 роз`яснено ст. 535 ЦК України, в редакції 1963 року, які діяли на той час та обов`язково повинні були роз`яснені нотаріусом під час складання заповіту. Як вбачається із змісту заповіту, він посвідчений у місті Краматорськ 21.10.1994 року. Нотаріусом зазначено, що заповіт підписаний ОСОБА_4 у присутності нотаріуса. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірена. Заповіт складено нотаріусом у двох екземплярах, з яких один залишився в нотаріальній конторі, а другий видано заповідачу. Заповіт зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1-4594, стягнуто при цьому державне мито у розмірі 3000 карб. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що наявність формальних помилок при складанні заповіту, на які посилається апелянт, не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не була визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, мала право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений державним нотаріусом Уваровою Г.І., його зміст був зачитаний уголос та власноруч підписаний заповідачем у присутності державного нотаріуса, заповіт відповідав волі ОСОБА_4 та був зареєстрований у встановленому законом порядку. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що посилання позивача про незрозумілість, у власність чи у тимчасове користування була заповідана квартира є недоречними, оскільки спадкування можливо тільки у власність, що передбачено п. 84 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 18/5 від 18.06.2004 року. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів та обставин, на які посилався позивач, пред`являючи позов, і яким суд дав належу оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовної заяви у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Берзінь Сергія Людвиговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст рішення виготовлений та долучений до матеріалів цивільної справи 29 квітня 2020 року. Суддя-доповідач: А. В. Гапонов Судді: Л.П. Никифоряк Г.В. Новікова