Постанова Волинський апеляційний суд № 161/21196/19

Справа № 161/21196/19 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/534/20 Категорія: 39 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Данилюк В.А., Киці С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2020 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що 25 лютого 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3300 грн зі сплатою 36% процентів річних за користування кредитом. Відповідач погодився на те, що анкета-заява на отримання кредиту разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку становить між ним та АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. Позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував умови укладеного кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 31 жовтня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 146 946, 58 грн, яка складається із: 2983 грн - заборгованість за кредитом; 140 787,33 грн - заборгованість по відсотках за користуванням кредитом; 0,00 грн - комісія, 3176, 25 грн - пеня. Посилаючись на зазначені обставини та на те, що кредитодавець на власний розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 120 862,79 грн, яка складається із: 2983 грн - заборгованість за кредитом; 117 879,79 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом в період з 25.02.2008 року по 30.05.2019 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2020 року в даній справі позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту на підставі кредитного договору від 25 лютого 2008 року у розмірі 2 983 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі в розмірі 47 грн 41 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позову банку. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Апеляційну скаргу представника позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 2 983 грн, яка підлягає стягненню в користь банку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України). Із матеріалів справи убачається, що 25 лютого 2008 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 3300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с.11). На підтвердження укладення кредитного договору позивач АТ КБ «ПриватБанк» надав підписану сторонами анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», розрахунок заборгованості за кредитним договором, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови та правила надання банківських послуг (а. с. 6 - 18). Разом з тим, як убачається з анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних щодо розміру бажаного (спершу встановленого) кредитного ліміту, строку дії кредитної картки, а також інформації про розмір відсотків і пені та порядок їх нарахування. У вказаній анкеті-заяві зазначено лише прізвище, адресу, особисті дані позичальника та згоду з тим, що заява разом з Умовами та правилами банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між позичальником та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 11). У матеріалах справи містяться Умови і правила надання банківських послуг, які позичальником підписані не були (а. с. 13 - 18). При цьому позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови і правила надання банківських послуг саме в такій редакції, яка існувала на час підписання анкети-заяви, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору. Крім того, до позовної заяви позивачем приєднано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка є складовою частиною договору. (а. с. 12). Також банк надав суду розрахунок заборгованості за кредитом, який складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2 983 грн; загальним залишком заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 140 787, 33 грн; 0 грн -залишок заборгованості за відсотками на поточну заборгованість; залишок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість - 140 787, 33 грн; заборгованість по пені - 3176, 25 грн, 00 грн - заборгованість по комісії; загальний залишок заборгованості за відсотками за період з 25.02.2008 року по 30.05.2019 року в розмірі 117 879, 79 грн, а разом - 120 862, 79 грн (а. с. 10). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, стягнути з відповідача, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), складові його повної вартості, зокрема, нараховані відсотки за несвоєчасну сплату кредиту. Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 лютого 2008 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, Правила користування платіжною карткою та тарифи банку, які викладені на сайті: https//privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору. Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме із такою редакцією Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також тарифів банку, розміщених на сайті: https//privatbank.ua/terms/ pages/70/, ознайомився позичальник ОСОБА_1 при укладенні договору, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого суду про те, що роздруківка із сайту банку не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В позовній заяві банк зазначає, що сторони керувались при укладенні договору нормами ч. 1 ст. 634 ЦК України. Таким чином, судом встановлено, що особисто позичальником підписано лише заяву - анкету від 25.02.2008 року, інші складові договору, зокрема, Умови та правила надання банківських послуг позичальником ОСОБА_1 не підписувались. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві - анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком тарифи та умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду ( частина четверта ст.263 ЦПК України). За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 2 983 грн, оскільки позивач суду не довів, на яких саме умовах був укладений кредитний договір, і, крім того, анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не містить інформації про розмір процентної ставки, а у договорі відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді