Постанова Волинський апеляційний суд № 159/6110/19

Справа № 159/6110/19 Провадження №33/802/124/20 Головуючий у 1 інстанції:Логвинюк І. М. Категорія:ч.1 ст.130 КпАП України Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., за участю захисника Зуба В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2019 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів громадян, що відповідно становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. В дохід держави із ОСОБА_1 стягнуто 384 грн. 20 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 20 жовтня 2019 року об 19 год. 00 хв. на автодорозі Ковель - Камінь-Каширський неподалік с.Бахова Ковельського району Волинської області, керував автомобілем марки «Фольксваген Кадді», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) і відмовився пройти в установленому законом порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає вищевказану постанову судді незаконною. Зазначає, що в суді першої інстанції при розгляді справи він звертав увагу суду на той факт, що на місці зупинки транспортного засобу проходив огляд на стан сп`яніння на спеціальному технічному засобі, однак суд таке його твердження проігнорував. Вважає, що судом не було достатньо оцінено відеозапис, який міститься в матеріалах справи, і як наслідок це призвело до встановлення невірних обставин справи, які на його думку слугували до ухвалення судом помилкового рішення. Посилаючись на це просить оскаржувану постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Зуба В.В., який апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав. За положеннями статтей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП України, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і відповідає вимогам ст.280 КпАП України. ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у діях особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує про відсутність в діях першого складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Проте такі його доводи на увагу суду не заслуговують з огляду на таке. Вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення підтверджуються зібраними у справі та дослідженими судом доказами. Його вина доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №206671 від 20.10.2019 року, який складений за участі двох свідків та без будь-яких зауважень підписаний ОСОБА_1 . Окрім того, в графі "Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення" ОСОБА_1 вказав: "З протоколом згідний" (а.с.1); - письмовими пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.10.2019 року з яких вбачається, що вони були присутні при складанні адміністративного протоколу щодо ОСОБА_1 за керування останнім автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, однак він відмовився від проходження огляду на предмет виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с.2, 3). Крім того, ці свідки допитувались судом першої інстанції, і вони фактично підтвердили той факт, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду. Пояснили вони і те, що ОСОБА_1 не повідомляв їм про те, що він вже "продував" (а.с.33 зворот); - письмовим поясненням ОСОБА_1 від 20.10.2019 року, які були надані працівникам поліції на місці зупинки транспортного засобу, де він окрім іншого вказав, що: "19.10.2019 року звечора до ночі вживав алкогольне пиво міцне, після чого сьогодні керував вищевказаним автомобілем. Від проходження огляду алкогольного сп`яніння відмовляюсь у встановленому законом порядку" (а.с.4). Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, підтверджується і відеозаписом з боді-камери працівника поліції, з якого вбачається, що йому в присутності двох свідків пропонувалось пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або ж в медичному закладі, однак він відмовився. Зафіксовано на цьому відео факт ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення, з яким він був згідний (а.с.5). З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в якості свідка допитувався і працівник поліції ОСОБА_4 , яким був складений протокол про адміністративне правопорушення. Цей свідок фактично ствердив обставини, які викладені у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі. Крім того, він пояснював і те, що ОСОБА_1 огляд за допомогою спеціального технічного приладу на визначення стану алкогольного сп`яніння "Алкофор", який їм був виданий перед заступанням на патрулювання, не проходив (а.с.33 зворот). Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, тобто - ухиленні від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.23, 33 КпАП України. Не заслуговує на увагу суду твердження ОСОБА_1 , як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан сп`яніння з посиланням на те, що перед тим як він відмовився від проходження огляду, то неодноразово проходив такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу, який двічі показав результат 0,2 проміле, а третій раз - 0,3, оскільки воно не знайшло свого логічного підтвердження апеляційного розгляду, та спростовується вищевказаними доказами. Крім того, таке твердження повністю спростовує і лист Ковельського ВП ГУНП у Волинській області за вих.№4801/56/03-2019 від 06.12.2019 року, з якого вбачається, що працівникам поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на період чергування (з 08 год. 20.10.19 по 08 год. 21.10.19) надавався спеціальний технічний засіб для визначення стану алкогольного сп`яніння №145/17, який після чергування був повернутий незастосовним (а.с.30). Не знайшло свого логічного та належного підтвердження і твердження ОСОБА_1 про його схиляння працівниками поліції до відмови від проходження від огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки будь-яких доказів з цього приводу ним надано не було. Таким чином, усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України шляхом закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КпАП України. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить скаржник в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2019 року щодо нього, - без змін. Постанова остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.В. Гапончук