Постанова 4855 № 580/3184/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3184/19 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Губської Л.В., Земляної Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області відповідно до змісту якого просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 03.06.2019 №7003168-5251-2305. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що відповідно до договору оренди земельної ділянки між нею, ОСОБА_3 та Уманською міською радою, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .м. знаходиться в оренді для обслуговування продовольчого магазину, однак право власності на останній згідно із договором купівлі-продажу від 14.11.2018 відчужено на користь ОСОБА_2 , а тому остання в силу ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" є орендарем земельної ділянки та зобов`язана сплачувати орендну плату за земельну ділянку. При цьому позивач стверджує, що ОСОБА_2 сплатила земельний податок за 2019 рік за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 890 кв.м. у повному обсязі, а тому нарахування позивачу орендної плати за вже оподатковану земельну ділянку є подвійним оподаткуванням відповідного об`єкту. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у Черкаській області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач наголошує на правомірності дій контролюючого органу та разом з цим зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доводам викладеним податковим органом у запереченнях на позов, що у свою чергу призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення у справі. Разом з цим, апелянт звертає увагу суду що відповідно до вимог чинного законодавства орендар земельної ділянки зобов`язаний вносити зазначену договором орендну плати до моменту розірвання відповідного договору, а тому рішення від рішення від 03.06.2019 №7003168-5251-2305 є правомірним. За наведених обставин, Головне управління ДПС у Черкаській області вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відповідно до приписів ст. 317 КАС України підлягає скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31 липня 2017 між Уманською міською радою (орендодавець) та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (орендарі) на підставі рішення Уманської міської ради від 02.06.2017 №5.36-31/7 укладено договір оренди землі, на підставі якого орендарі отримали в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування магазину із продажу продовольчих товарів площею 890 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок земель комунальної власності Уманської міської ради. 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, магазину, за яким предмет договору, а саме нежитлове приміщення, магазин, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0890 га, кадастровий номер 7110800000:01:005:0109, перейшло у власність ОСОБА_2 20 лютого 2019 року ОСОБА_2 було подано до Головного управління ДФС у Черкаській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний 2019 рік. Згідно з даними розрахунку суми земельного податку вбачається що об`єктом оподаткування є земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:01:005:0109, площею 0,0890 га, ставка податку становить 0,30%, що дорівнює (з урахуванням нормативної грошової оцінки одиниці площі земельної ділянки 691,18 грн.) 1845,45 грн. за рік (153,79 грн. на місяць). Вказаний документ було отримано відповідачем 20 лютого 2020 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією № 2 від 20 лютого 2020 року. Згідно з даними платіжних доручень № 929 від 07 травня 2019 року, № 924 від 15 квітня 2019 року, № 916 від 20 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_2 було сплачено земельний податок за 1-3 квартали 2019 року у розмірі 461,37 грн. за квартал. 03 червня 2019 року відповідачем було сформовано податкове повідомлення-рішення №7003168-5251-2305, яким донараховано позивачу зобов`язання за платежем орендна плата із фізичних осіб на суму 9842 грн. 46 коп. за 2019 рік. Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту набуття права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення - магазину, що розташований на орендованій позивачем земельній ділянці, така оренда землі припинилась, що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо сплати земельного податку з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 . З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу земельного податку за 2019 рік на земельну ділянку площею 0,0890 га, кадастровий номер 7110800000:01:005:0109 та відповідно протиправність податкового повідомлення - рішення № 7003168-5251-2305 від 03.06.2019. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. За визначеннями, наведеними у пп. 14.1.72 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до пп. 269.1.1 та 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Приписами п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України унормовано, що у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин). Частиною 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Статтями 125 і 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України. Крім того, за ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. При цьому абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. З викладеного слідує, що платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), однак із моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення) третьою особою, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2019 року по справі №2а/0470/3308/12, від 06 вересня 2019 року по справі №802/4131/15-а, від 02 липня 2019 року по справі №819/1365/17 та ін. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування викладених норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні дано спору немає. При цьому, колегія суддів зауважує, що порядок та механізм отримання податковими органами інформації про орендовані земельні ділянки не є підставою для визначення фізичним та юридичним особам обов`язків зі сплати податків та зборів всупереч відповідним нормам матеріального права. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для нарахування позивачу земельного податку за 2019 рік на земельну ділянку площею 0,0890 га, кадастровий номер 7110800000:01:005:0109, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з огляду на набуття ОСОБА_2 із 14.11.2018 права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться на зазначеній земельній ділянці Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення - рішення №7003168-5251-2305 від 03.06.2019, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: "орендна плата з фізичних осіб" у сумі 9842 грн 46 коп. за 2019 рік. та наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Таким чином, колегією суддів встановлено, що доводи апеляційної скарги, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 242, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді Л.В. Губська Г.В. Земляна