Ухвала КАС ВС № 826/7438/18
від 27.04.2020 · АдміністративнаУХВАЛА 27 квітня 2020 року Київ справа №826/7438/18 адміністративне провадження №К/9901/10841/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДПС у Київській області, Броварського відділення Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Укргазбуд" звернувся до суду з позовом, в якому просило: визнати незаконною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області № 3591-52 від 15 лютого 2018 року; визнати незаконною та скасувати суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі №3591-52 від 15 лютого 20 18 року ГУ ДФС у Київській області; визнати незаконним та скасувати рішення ДФС України від 26 квітня 2018 року № 14569/6/99- 99-17-05-15; визнати незаконною бездіяльність Броварського відділення Головного управління ДФС у Київській області щодо не визнання безнадійним та не списання з 8 червня 2017 року податкового боргу, який визначено на підставі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва ДПС № 000532302 від 01.02.2012 р. на суму 1 255 514,00 грн., та зобов`язати Броварське відділення Головного управління ДФС у Київській області визнати його безнадійним з 8 червня 2017 року; визнати незаконними дії Броварського відділення Головного управління ДФС у Київській області щодо зарахування коштів, які сплачував ПАТ "Укргазбуд" у рахунок погашення боргу за податковим повідомленням-рішенням від 1лютого 2012 року № 0000532302 незалежно від напряму сплати, визначеного позивачем, з 8 червня 2017 року та зобов`язати Броварське відділення ГУ ДФС у Київській області виключити з особової картки позивача податковий борг з ПДВ на суму 1 956 714,46 грн. та відкоригувати дані в ІКП ПрАТ «Укргазбуд» щодо податку на додану вартість». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області №3591-52 від 15 лютого 2018 року; визнано протиправними дії Броварського відділення ГУ ДФС у Київській області та Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо зарахування сум, сплачених Публічним акціонерним товариством "Укргазбуд", зарахованих як сплачені платником податків за дорученнями № 254 від 12 жовтня 2017 року, № 284 від 26 жовтня 2017 року, № 13608692 від 24 листопада 2017 року, № 14099807 від 26 грудня 2017 року, № 14468409 від 26 січня 2018 року, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, визначених податковим повідомленням-рішенням від 1 лютого 2012 року №0000532302; зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області внести зміни до інтегрованої картки платника податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" та виключити запис про наявність суми податкового боргу зі сплати податку на додану вартість визначених податковим повідомленням - рішенням від 1 лютого 2012 року №0000532302 в сумі 1061371 грн.; в решті позовних вимог відмовлено. 16 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі по тексту в редакції на момент звернення з касаційною скаргою) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Крім того, встановлено, що касаційну скаргу подано на судові рішення переглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, проте жодних доводів (з належним їх обґрунтуванням) на наявність винятків, передбачених пунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не наведено. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року. Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунено обставини, які зумовили її повернення. 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року", яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодексу законів про працю тощо. Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту:"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДПС у Київській області, Броварського відділення Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду Н.Є. Блажівська