LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС420/4951/19

від 27.04.2020 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) та Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області) на ріш…

УХВАЛА 27 квітня 2020 року Київ справа №420/4951/19 адміністративне провадження №К/9901/10602/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Блажівської Н.Є., суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) та Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мессем" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації про визнання протиправними та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мессем" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1170918/40358596 від 24 травня 2019 року; зобов`язати ДФС України зареєструвати у ЄРПН податкову накладну №11 від 23 квітня 2019 року та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку - ТОВ "МЕССЕМ". Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року позов задоволено. 11 листопада 2019 року позивач звернувся до суду з заявою про прийняття додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила у зв`язку із розглядом справи; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕССЕМ" витрати на правничу допомогу, встановленого первинними документами. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, заву задоволено частково та прийнято додаткове рішення, яким стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕССЕМ" витрати на правничу допомогу в розмірі 5000, 00грн (п`ять тисяч грн). Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, Державною фіскальною службою України та Головним управлінням ДФС в Одеській області подано апеляційну скаргу, яку постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня року задоволено частково, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, змінено в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мессем" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., визначивши належну до стягнення суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.. 13 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) та Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня року, та у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.. Згідно з пунктами чотири, п`ять частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначаються: судові рішення, що оскаржуються, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Отже, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подає касаційну скаргу з врахуванням повноважень суду касаційної інстанції та обґрунтуванням неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Скаржником у касаційній скарзі ставиться вимога про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня року, однак відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року вирішено спір по суті, а постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня року, переглянуто додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року. Окрім того, обґрунтування вимог касаційної скарги стосується оскарження виключно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року. Згідно з положеннями частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків. Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху для усунення недоліків касаційної скарги шляхом уточнення вимог касаційної скарги до суду касаційної інстанції в частині оскаржуваних судових рішень. Що стосується строку, протягом якого скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, Суд зазначає наступне. За приписами частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тобто подією, з якою пов`язується початок перебігу процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, з огляду на приписи частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, є день вручення скаржнику ухвали про залишення позовної заяви без руху Поряд з тим, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодексу законів про працю тощо. Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту:«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Отже, строк усунення недоліків касаційної скарг, визначеної статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути меншим встановленого Кабінетом Міністрів України строку дії карантину Враховуючи наведене, Суд вважає за необхідне встановити скаржнику строк протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, без урахування строку дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) та Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мессем" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації про визнання протиправними та скасування рішення залишити без руху. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, строк протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, без врахування строку дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" для усунення зазначеного недоліку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя доповідач Н.Є. Блажівська Судді О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»