Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.005634

УХВАЛА 27 квітня 2020 року Київ справа №1.380.2019.005634 адміністративне провадження №К/9901/10219/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №1.380.2019.005634 за заявою Головне управління ДПС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», в с т а н о в и в : Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ». Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року заяву Головного управління ДПС у Львівській області було залишено без руху для усунення її недоліків, а саме сплати судового збору. Також заявнику роз`яснено, що у разі неусунення ним у визначений судом термін недоліків заяву з доданими до неї документами буде повернуто відповідно до положень частини 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Заяву Головного управління ДПС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» повернуто Головному управлінню ДПС у Львівській області. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року відмовлено ГУ ДПС у Львівській області в задоволені апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходили із того, що Головне управління ДПС у Львівській області, як особа як звернулась із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, є суб`єктом сплати судового збору. При недотриманні вказаного обов`язку у строки, визначені чинним законодавством, заява підлягає поверненню. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями та вважаючи, що вони постановлені з порушенням норм процесуального права, Головне управління ДПС у Львівській області подало касаційну скаргу. В обґрунтування касаційної скарги, податковий орган наполягає на тому, що заява податкового органу, передбачена статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, не є об`єктом справляння судового збору. При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого. За змістом статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (надалі також - Закон) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. За змістом частини першої статті 3 Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Таким чином, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, а отже і за подання заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Серед визначених у частині другій статті 3 Закону заяв (в тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна. Крім того, органи доходів і зборів не належать до суб`єктів, визначених у статті 5 Закону, звільнених від сплати судового збору. Системний аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 КАС України, є долучення до такої заяви документа про сплату судового збору. Зазначена правова позиція відповідає сталій практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові від 17 березня 2020 року справа №1.380.2019.004760, від 03 квітня 2020 року справа №1.380.2019.003732. Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Водночас при невиконані вимог ухвали про залишення заяви без руху вона, в силу положень процесуального законодавства, підлягає поверненню. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції щодо необхідності повернення заяви у зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений ухвалою про залишення її без руху строк, за відсутності підстав для продовження строку на усунення недоліків є таким, що відповідає правильному застосуванню положень КАС України. Таким чином суд першої інстанції, повертаючи заяву, правильно застосував положення статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 238, 248, 294, 333 КАС України, Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ, у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №1.380.2019.005634. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх Судді О.В. Білоус Н.Є. Блажівська