Ухвала КЦС ВС № 638/11860/15-ц

УХВАЛА 27 квітня 2020 року м. Київ справа № 638/11860/15-ц провадження № 61-7040ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Харківського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору позики та договору цесії недійсними, ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у даній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно допункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеногоу постанові Верхо вного Суду, крім випадкунаявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Оскільки посилань на вказані випадки касаційна скарга не містить, заявникові необхідно подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій чітко зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Крім того, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК Українизаявником сплачений судовий збір не у повному обсязі. У відповідності до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, - липень 2015 року) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної платистаном на 01 січня 2015 року складав 1 218,00 грн. Для визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги в частині вимог майнового характеру, має значення ціна даної вимоги. У відповідності до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Згідно з частиною п`ятою статті6 Закону України «Про судовий збір» за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»(у редакції, чинній на час звернення із зустрічним позовом, - листопад 2015 року) визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана, зокрема, фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати. За змістом частинитретьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» уразі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, у липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом майнового характеру, а у листопаді 2015 року ОСОБА_1 подану зустрічний позов, який містить дві вимоги немайнового характеру. На підставі зазначеного, виходячи з ціни позову в оскаржуваній частині (520 000,00 грн) та наявності вимог майнового і немайнового характеру, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 9 256,80 грн ((1 218,00 х 3 + 1 218,00 х 0,4 х 2) х 200%). До касаційної скарги ОСОБА_1 додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 4 023,06 грн. Таким чином, заявникові слід доплатити судовий збір у розмірі 5 233,74 грн, на підтвердження чого надати до суду відповідний документ. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Харківського апеляційного суду від 03 березня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. О. Кузнєцов