Постанова 4813 № 491/64/20

Номер провадження: 33/813/406/20 Номер справи місцевого суду: 491/64/20 Головуючий у першій інстанції Желясков О.О. Доповідач Джулай О. Б. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.04.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі: головуючий суддя Джулай О.Б. за участю: секретаря судового засідання Подуст Т.П. розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Ананьївського районного суду Одеської області, від 11 лютого 2020 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- встановив: Зміст оскарженого судового рішення. Зазначеною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на неї було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнутий судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Відповідно до оскарженої постанови, суддею суду першої інстанції було встановлено, що 14 січня 2020 року о 19 годині 30 хвилин в місті Ананьїв Одеської області по вулиці «Незалежності» громадянка ОСОБА_3 здійснювала керування транспортним засобом марки «ВАЗ» моделі «2102» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода. При цьому від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. Не погодившись із зазначеною постановою суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постанова є незаконною, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне: - всупереч вимогам ст. 254 КУпАП, копія протоколу про адміністративне правопорушення вручена не була; - при складанні протоколу було порушено Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», оскільки в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд в закладі охорони здоров`я; - рішення суду постановлено на недопустимих доказах, яким суд надав неналежну оцінку, а саме пояснення свідків; - відеозапис, який наявний в матеріалах справи, не має доказового значення, оскільки не містить відомостей щодо вчинення правопорушення. Позиції учасників судового розгляду. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 направила на адресу суду заяву, в якій просила розглядати апеляційну скаргу за її відсутності, в зв`язку з чим фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснювалась. Мотиви апеляційного суду. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами ч. 1,2,3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Частиною 1 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Згідно ст. 245 КУпАП України, завданнями у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За результатами апеляційного перегляду оскарженої постанови, апеляційний суд приходить до висновку про те, що цих вимог закону суддею суду першої інстанції в повній мірі дотримано не було, внаслідок чого суддя дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 стверджувала в суді першої інстанції, а також стверджує в апеляційній скарзі про те, що вона дійсно відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, через ненадання їй працівниками поліції відповідних документів, що посвідчують можливість застосування цього приладу для здійснення огляду. Відповідно до п.5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкції), перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. З огляду на викладені обставини, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 мала право вимагати від працівників поліції надання їй документації, яка стосується вимірювального приладу, зокрема сертифікату відповідності та свідоцтва про перевірку технічного приладу. Крім того, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання апеляційної скарги на п. 2.5 Правил дорожнього руху, на думку апеляційного суду є обґрунтованими, оскільки зазначеним пунктом передбачено, що на вимогу поліцейського водій зобов`язаний пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Згідно з п.7 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою технічного приладу газоаналізатора, нею не заперечується. Таким чином, з`ясовуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема встановлення факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, судді суду першої інстанції належало встановити, що працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, а також факт її відмови від проходження такого огляду. При цьому ОСОБА_1 наполягає на тому, що працівниками поліції їй не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я і, відповідно, вона не відмовлялась проходити такий огляд. На підтвердження висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку, суддя суду першої інстанції послався на такі докази: 1. протоко про адміністративне правопорушення; 2. пояснення працівника поліції ОСОБА_4 , який складав протокол; 3. пояснення свідка ОСОБА_5 ; 4. пояснення свідка ОСОБА_6 5. матеріали відеофіксації правопорушення. Разом з тим, на думку апеляційного суду, зазначені докази не спростовують тверджень ОСОБА_1 та не доводять поза розумним сумнівом її вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке.

1. Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що протокол не відповідає вимогам закону. Згідно з положеннями ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушеннязазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідківі потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідківі потерпілихпротокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Натомість, всупереч вимогам зазначеної правової норми, з протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 4), вбачається, що він не відповідає вимогам закону з таких підстав. Протокол про адміністративне правопорушення був складений 14.01.2020 р. стосовно ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ), в той час, як 15.03.2016 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб, і після реєстрації шлюбу її прізвище ОСОБА_1 . Зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб (а.с. 18). Відповідно відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначені не вірно, тобто фактично протокол про адміністративне правопорушення був складений не стосовно ОСОБА_1 , а стосовно іншої особи. Зазначення в протоколі про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, не конкретизує від якого саме огляду на місці, чи в закладі охорони здоров`я, відмовилась ОСОБА_1 , що свідчить про фактичну відсутність в протоколі суті адміністративного правопорушення. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 мала ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах з порожнини рота, але відсутні відомості стосовно того, запах чого саме був наявний в ОСОБА_1 . Також з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що в ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія, однак при цьому ОСОБА_1 не була відсторонена від керування транспортним засобом, принаймні, протокол не містить таких відомостей. Крім того, всупереч вимогам ст. 254 КУпАП, копія протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вручена не була.

2. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відсутність направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, з метою встановлення стану сп`яніння, є визначальною підставою для закриття справи, апеляційний суд вважає необґрунтованими з таких підстав. Згідно з п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, від 17 грудня 2008 р. N 1103, на який посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Відповідно, в разі відмови водія від проходження медичного огляду, оформлення направлення водія на медичний огляд не є обов`язковим, а його відсутність не свідчить про відсутність відмови від проходження такого огляду.

3. Що стосується посилання судді суду першої інстанції в оскарженій постанові на показання допитаного в якості свідка працівника поліції ОСОБА_4 , який складав протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що показання вказаного свідка не можуть бути взяті до уваги з таких підстав. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючимив автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Працівник поліції це посадова особа, що наділена правом складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно, така особа має певні процесуальні права та обов`язки, які реалізує шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення. За таких обставин саме протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів, а доказами є фактичні дані, зафіксовані в протоколі, на підставі яких може бути встановлена наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно, встановлені апеляційним судом недоліки протоколу про адміністративне правопорушення не можуть бути компенсовані або усунуті шляхом допиту посадової особи, яка його складала, а показання працівника поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, а відтак є зацікавленою особою, не можуть бути визнані допустимим доказом. Крім того, з показань зазначеного свідка, на які послався суддя суду першої інстанції, вбачається, що він не міг категорично стверджувати, що після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою технічного приладу, ним було запропоновано ОСОБА_1 проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Відповідно, показання працівника поліції ОСОБА_7 В. ОСОБА_8 не спростовують твердження ОСОБА_1 в цій частині, на що обґрунтовано послалась ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.

4. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно неналежної оцінки суддею показань та пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . На думку апеляційного суду посилання судді суду першої інстанції на показання та письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як на доказ вини ОСОБА_1 , є необґрунтованими з таких підстав. В письмових поясненнях та в показаннях в суді свідок ОСОБА_5 не зазначав про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 пропонувалось проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а також про те, що ОСОБА_1 відмовилась від такого огляду. Відповідно, показання зазначеного свідка та його письмові пояснення не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання судді на показання та письмові пояснення свідка ОСОБА_6 , також є неспроможними, оскільки в письмових поясненнях свідок не зазначав, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Твердження свідка в судовому засіданні про таку відмову не могли бути визнані підставою для висновку судді про винуватість ОСОБА_1 , оскільки такі твердження свідка суперечать його письмовим поясненням, і ці суперечності не усунуті суддею в ході судового розгляду. Оцінка показань свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, в сукупності з показаннями працівника поліції ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 , які не могли категорично стверджувати про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, викликає сумніви в достовірності таких показань свідка ОСОБА_6 , що виключає можливість обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 . Крім того, показання свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, за умови заперечень з боку ОСОБА_1 та за умови відсутності інших доказів вини ОСОБА_1 , не можуть бути визнані достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Твердження свідків про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння є суб`єктивними, крім того вони не мають юридичного значення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а не за керування транспортним засобом в стані сп`яніння.

5. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість посилання судді в оскарженій постанові на матеріали відеофіксації правопорушення, як на доказ вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає обґрунтованими, оскільки в результаті перегляду зазначених відеоматеріалів апеляційним судом встановлено, що вони взагалі не містять відомостей про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, тому не мають ніякого доказового значення. Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у відмові від медичного огляду на стан сп`яніння не доведена, що тягне закриття адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, тобто в зв`язку з відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на ті обставини, що за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто адміністративне стягнення у виді штрафу є кратним відповідно до неподаткового мінімуму доходів громадян, що мало бути зазначено суддею в постанові про накладення адміністративного стягнення. Всупереч зазначеним вимогам закону, суддя суду першої інстанції, при накладенні адміністративного стягнення, помилково визначив розмір штрафу в конкретній сумі 10200 грн. Керуючись ст. 1,7, 245, 247, 280, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Ананьївського районного суду Одеської області, від 11 лютого 2020 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- скасувати. Постановити нову постанову, якою закрити провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративне правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Б. Джулай