Постанова 4818 № 643/16067/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «24» квітня 2020 року м. Харків справа № 643/16067/17-ц провадження № 22ц/818/2450/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», представниця позивача Крилова О.Л., відповідач ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року в складі судді Мельникової І.Д. в с т а н о в и в: У грудні 2017 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 31 березня 2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначив, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 14 вересня 2017 року має заборгованість в розмірі 12 224,41 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 1142,84 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом 5621,87 грн, заборгованості за пенею 4401,39 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 558,31 грн. Вказав, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 12 224,41 грн за кредитним договором № б/н від 31 березня 2010 року та судові витрати у розмірі 1600,00 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 1142,84 грн та судові витрати в розмірі 149,58 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та неустойкою та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги банку в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін, стягнути з відповідачки судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав вимоги позову. При цьому вказав, що відсутність підпису відповідачки на цих Умовах та Правилах не означає про відсутність договірних правовідносин між сторонами та заборгованості; що своїм підписом в заяві позичальника вона засвідчила, що повністю погоджується з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах; що відповідачка також особисто підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом - 2,5%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафів при порушенні термінів платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених договором більше ніж 30 днів; що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів; що з урахуванням наявності в матеріалах справи вказаної довідки, підписаної позичальницею, зокрема, з розміром відсоткової ставки, пені та штрафів, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, не можуть бути застосовані. 20 березня 2020 року від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначила, що розмір нарахування відсотків за користування кредитними коштами з моменту їх нарахування не відповідає розміру, зазначеному у довідці про умови кредитування з використання кредитки, яка була нею підписана, тому такі обставини свідчать про неможливість врахування вказаного доказу, як належного та допустимого, оскільки позивачем в односторонньому порядку було змінено умови нарахування вказаних відсотків, що суперечить вимогам чинного законодавства. Вказала, що позивач в своїй позовній заяві не посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», тому суд першої інстанції правомірно не міг оцінити вказаний документ під час винесення рішення у справі. В свою чергу апеляційна скарга обґрунтована виключна посиланням на цю довідку, що свідчить про фактичну зміну підстав позову на стадії апеляційного оскарження, що є порушенням статті 49 ЦПК України, тому під час вирішення справи по суті необхідно застосувати положення частини 3 статті 551 ЦК України 30 березня 2020 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких банк зазначив, що на протязі тривалого часу користування кредитною карткою, а саме до середини 2016 року, відповідачка постійно здійснювала погашення кредиту, активно використовувала кредитну лінію, що в свою чергу також свідчить про її обізнаність щодо умов кредитування. Зазначив, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яку підписала відповідачка, є невід`ємною частиною укладеного між сторонами договору із зазначенням всіх істотних умов цього договору, якому присвоюється номер № б/н. Саме в цьому документі, який підписаний відповідачкою та який є невід`ємною частиною кредитного договору, по суті вказані всі істотні умови укладеного між сторонами кредитного договору. Вказав, що на цій довідці зазначена абревіатуру SAMDN55000032051564, який не є номером договору, а відноситься до технічної нумерації активу, використовується тільки у внутрішніх сервісах банку з метою ідентифікації зобов`язання. Зазначив, що цей номер не відноситься до номеру кредитного договору та рахунку. Більше того, може змінюватися банком у зв`язку з перевипуском картки, відкриттям додаткових рахунків, зміни тарифного плану, підвищення класу картки тощо, що передбачено умовами договору. Вказав, що строк дії перевипущеної та виданої кредитної картки зазначено лютий 2019 року, тому заборгованість за відсотками за період з моменту виникнення прострочки (01 травня 2016 року) по 14 вересня 2017 року (станом на цю дату банк просив стягнути відсотки у позовній заяві) становить 476,17 грн. Зазначив, що пеня розраховується за один останній рік, а саме з 15 вересня 2016 року по 14 вересня 2017 року і становить 836,17 грн. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 березня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк». За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 5500,00 грн. Так, пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. У відповідності до пункту 1.1.7.11 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії банком випускається картка на новий термін, за що клієнтом вноситься плата згідно діючих тарифів. Пунктом 2.1.1.2.13 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язаний до закінчення останнього місяця терміну дії картки звернутись до обслуговуючого відділення банку для отримання платіжної картки з новим терміном дії. Невиконання цього обов`язку не звільняє клієнта від виконання договірних зобов`язань. Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що термін внесення мінімального обов`язкового платежу за кредитом, а також овердрафту до 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим, в розмірі, розрахованому згідно Тарифу від суми поточних боргових зобов`язань. Платіж включає відсотки за користування кредитом, передбачені Тарифом, частину заборгованості за тілом кредиту, штраф згідно цих Умов. Термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; термін погашення відсотків за овердрафтом щомісячно за попередній місяць до 1-го числа. Пунктом 2.1.1.12.5 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що у разі наявності прострочених кредитів (овердрафту) терміном повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; термін погашення відсотків по овердрафту щомісячно за попередній місяць до 25-го числа; термін погашення штрафів і пені за кредитом з дня нарахування. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором № SAMDN55000032051564, яку підписано ОСОБА_1 31 березня 2010 року, пільговий період встановлено до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості), базова процентна ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів в році) 2,5%, розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим; розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості: ПЕНЯ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором) / 30, - нараховується за кожен день прострочення кредиту, а пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30,00 грн в місяць, - нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або процентам 5 і більше днів при утворенні простроченої заборгованості на суму від 50,00 грн і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів 500,00 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів на комісії. Взяті на себе зобов`язання за договором № б/н від 31 березня 2010 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси. У порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором № б/н від 31 березня 2010 року належним чином не виконала. Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 31 березня 2010 року вбачається, що станом на 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 12 224,41 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 1142,84 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом 5621,87 грн, заборгованості за пенею 4401,39 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 558,31 грн. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31 березня 2010 року, банк посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачкою 31 березня 2010 року. Вказаною довідкою, з умовами якої погодилася відповідачка, передбачена базова процентна ставка в місяць 2,5 % на місяць, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за користування кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менш ніж 50 грн та не більше залишку заборгованості. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовна давність має бути застосована до платежів, які передували трьом рокам до звернення позивача до суду з позовом про повернення заборгованості за кредитним договором. Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 641/1750/16-ц (провадження № 61-1840св18), 07 серпня 2019 року у справі № 213/3310/14-ц (провадження № 61-18318св18), 10 липня 2019 року у справі № 758/8337/16-ц (провадження № 61-16830св18) та інших. Матеріали справи свідчать про те, що строк дії кредитної картки закінчився у лютому 2019 року. В позовній заяві банк просив стягнути заборгованість станом на 14 вересня 2017 року, тому розмір процентів за період з моменту прострочення 01 травня 2016 року по 14 вересня 2017 року складає 476,17 грн, який відповідачкою не спростовано. З огляду на викладене, правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками за користування кредитом за договором від 31 березня 2010 року № б/н в розмірі 476,17 грн у суду першої інстанції не було. Також, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» просив стягнути пеню, яка підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Статтями 549, 550, 551 ЦК України передбачено, що пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання. Такий правовий висновок викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18). Враховуючи, що до вимог про стягнення пені підлягає застосуванню позовна давність строком в один рік, пеня може бути нарахована за період з 15 вересня 2016 року по 14 вересня 2017 року та становитиме 836,17 грн, яка і підлягає стягненню. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів судова колегія керується таким. У статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Умовами кредитного договору від 31 березня 2010 року № б/н, а саме у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту, внаслідок чого позичальник зобов`язаний сплатити банку ПЕНЮ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором) / 30, - нараховується за кожен день прострочення кредиту, а пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30,00 грн в місяць, - нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або процентам 5 і більше днів при утворенні простроченої заборгованості на суму від 50,00 грн і більше. У той же час пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг та у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» визначено, що при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5% від суми заборгованості від за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф, встановлений пунктом 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг та у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», і пеня, передбачена у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі№ 6-2003цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 359/3292/13-ц (провадження № 61-21975св18), 27 березня 2019 року у справі № 333/4292/15-ц (провадження № 61-18153св18), 20 березня 2019 року у справі № 130/904/16-ц (провадження № 61-16542св18) та інші. Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Враховуючи, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, судова колегія вважає, що вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафів у розмірі 500,00 грн (фіксована частина) та 558,31 грн (процентна складова) задоволенню не підлягають. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у ОСОБА_1 дійсно утворилась заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 березня 2010 року за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 476,17 грн та пені в розмірі 836,17 грн, тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню ця заборгованість на користь банку. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору і дійшов помилкового висновку в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні цих позовних вимог в повному обсязі. За таких обставин рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню. В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, позовні вимоги задоволено на 20,08 %, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 321,28 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 481,92 грн, а всього в розмірі 803,20 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, пенею та штрафів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № б/н від 31 березня 2010 року заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 476,17 грн та пеню в розмірі 836,17 грн. В решті позову Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» в оскаржуваній частині - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 803,20 грн судового збору за подачу позову та апеляційної скарги. В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 24 квітня 2020 року.