Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/955/20

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/130/20 Головуючий у суді І-ї інстанції Поступайло В. В. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.04.2020 року м. Кропивницький Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника-адвоката Голованова О.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2020 року в справі про притягнення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_1 ,будучи згідно постанови державного виконавця від 19.06.2018 року обмежений у праві керування транспортними засобами, 07.02.2020 року о 02.06 год. керував транспортним засобом «Geely MR 7151A», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Вокзальній, 66-а у м. Кропивницькому з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, порушення мови, після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу «Драгер» (результат позитивний 0,38 проміле), в порушення вимог п.2.5 ПДР України, у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Постановою судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 18 лютого 2020 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.126, ч.2 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 у вчинені даних адміністративних правопорушень повністю підтверджується наявними у справі письмовими доказами, а також показаннями свідків та відеозаписом обставин події. У апеляційній скарзі захисник-адвокат Голованов О.П., в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді районного суду, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В якості обґрунтування зазначає про незаконну, безпричинну зупинку працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , грубе порушення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленої Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року, порушення права ОСОБА_1 на захист, яке виразилось у тому, що ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи, оскільки не був своєчасно та належним чином повідомлений про судове засідання. Крім того адвокат зазначає, що про результати судового розгляду ОСОБА_1 дізнався лише 03 березня 2020 року, у зв`язку з чим пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, який просить поновити. ОСОБА_1 та захисник-адвокат Голованов О.П., будучи своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, у клопотанні від 22 квітня 2020 року просили провести розгляд справи без їхньої участі (а.с.75-87). На підставі ст. 268 КУпАП суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Голованова О.П. З`ясувавши обставини справи, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга захисника - адвоката Голованова О.П. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за таких підстав. У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 1ст. 285 КУпАПкопія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. В контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, пропущений захисником ОСОБА_1 - адвокатом Головановим О.П. строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови слід поновити. Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно диспозиції ч.2 ст. 130 КУпАП відповідальність за дане правопорушення настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП. За змістом положень ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Згідно з вимогами п.п 6, 7 Розділу 1 Інструкції 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Із аналізу наведених вимог законодавчих актів слід зробити висновок, що огляд на визначення перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння має бути проведеним поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, виключно у присутності двох свідків, і тільки у разі відмови особи від проходження такого огляду або незгоди із результатами такого огляду, лікарем закладу охорони здоров`я. Працівники поліції при встановленні порушення та складанні протоколу про адміністративне правопорушення повинні неухильно дотримуватись Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про національну поліцію", інструкцію (затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованої в МЮ України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853) з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в якій в розділі IX викладені особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В даному випадку, факт того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18№ 320413 від 07.02.2020 року ( а.с 1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до яких у ОСОБА_1 було виявлено стан алкогольного сп`яніння (результат 0,38 проміле) (а.с.2-3); долучених до протоколу поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі (а.с.4,5); розпискою ОСОБА_4 про підтвердження факту залишення на зберігання транспортного засобу (а.с.6); довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с.7); довідкою про отримання особою посвідчення водія на право керування транспортним засобом (а.с.8); витягом по даним інформаційного порталу Національної поліції України (а.с.10); копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.11); відеозаписом обставин події, на якому чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського у присутності свідків проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» (результат 0,38 проміле), а від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився (а.с. 12,23). Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, також підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 320414 від 07.02.2020 року (а.с.17); копією постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП (а.с.18); копією постанови державного виконавця від 19.06.2018 року про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а.с.19); довідкою про отримання особою посвідчення водія на право керування транспортним засобом (а.с.21); витягом по даним інформаційного порталу Національної поліції України (а.с.22); відеозаписом (а.с.23). При таких обставинах, апеляційний суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.126, ч. 2 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, а його винуватість у вчиненні даних правопорушень, повністю підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають. Крім того вважає, що необ`єктивність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам цієї справи, необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126, ч.2 ст. 130 КУпАП, у апеляційній скарзі констатується захисником з формальних причин, суб`єктивних та надуманих мотивів. На думку апеляційного суду, ОСОБА_1 у такий спосіб намагається через призму нібито допущених судом процесуальних порушень та помилок поліцейських різними способами, виправдати свої протиправні дії та уникнути справедливого покарання за скоєне. В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Голованова О.П., в інтересах ОСОБА_1 про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130, ч.3 ст.126 КУпАП, відсутність у матеріалах справи достовірних доказів та необґрунтованість судового рішення, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, під час перегляду справи судом апеляційної інтонації, а тому законні підстави для скасування постанови судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 відсутні. Будь-яких порушень законодавства, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя районного суду, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП та у повній мірі врахував характер вчиненого ним правопорушення, яке є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху, особу ОСОБА_1 , який повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке відповідає меті стягнення, а також запобіганню вчинення ОСОБА_1 , а також іншими особами, аналогічних правопорушень. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Голованова О.П., в інтересах ОСОБА_1 про те, що суддя, під час розгляду справи допустив однобічність та неповноту і неправильно оцінив наявні у справі докази, які на його думку зібрані з порушенням вимог ст. 266 КУпАП є необґрунтованими. При бажанні ОСОБА_1 мав право та можливість з`явитись в судове засідання, дати пояснення, представити додаткові докази, спростувати доводи іншої сторони та довести переконливість своїх вимог, однак своїм правом не скористався через несправність, як вказує його захисник мобільного телефону та неможливість отримання СМС повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Підстав для скасування постанови судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 245, 251, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику-адвокату Голованову О.П., в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2020 року. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Голованова О.П., в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130, ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Д. Л. Іванов