Постанова 4806 № 306/499/18

Справа № 306/499/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 квітня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Ужгороді цивільну справу № 306/499/18 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 11 травня 2018 року, головуюча суддя Вінер Е.А., - встановив: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (на даний час - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», АТ КБ «ПриватБанк») заявою від 23.02.2018, що надійшла до Свалявського районного суду 19.03.2018, звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 мотивуючи таким. 23.02.2012 банк за правилами договору приєднання уклав із відповідачем договір, за яким надав кредит у розмірі 2300,00 грн у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування коштами 20,40% річних і з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною договору, банк управі в односторонньому порядку змінювати ліміт кредитування, відсоткову ставку за кредитом, тарифи та інші елементи кредитування, інформація про що розміщується на офіційному сайті банку в мережі Internet на сторінці http://privatbank.ua/terms/pages/70. Позичальник зобов`язаний слідкувати за відповідними змінами в умовах кредитування, отримувати виписку з рахунку щодо здійснених за ним операцій, не допускати овердрафту тощо. Пунктом 1.1.7.12. Умов і Правил передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання, а якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Банк свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач свої порушив і спричинив виникнення боргу, який станом на 31.01.2018 становив 110894,55 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 2749,00 грн, за процентами - 97253,67 грн, за пенею та комісією - 5135,00 грн, а також відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов і Правил фіксована частина штрафу - 500,00 грн і процентна складова штрафу - 5256,88 грн. Посилаючись на ці обставини, на порядок виконання договірних зобов`язань та на передбачене договором і нормами ЦК України право банку вимагати повернення боргу, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 23.02.2012 у розмірі 110894,55 грн із вищеперерахованими її елементами та покласти на нього судові витрати. Рішенням Свалявського районного суду від 11.05.2018 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23.02.2012 без номера у розмірі 110894,55 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 2749,00 грн, за процентами - 97253,67 грн, за пенею та комісією - 5135,00 грн, фіксована частина штрафу - 500,00 грн і процентна складова штрафу - 5256,88 грн, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з того, що між сторонами в належній формі виникли кредитні правовідносини, в яких відповідач порушив свої зобов`язання, а пред`явлена до стягнення заборгованість за кредитним договором нарахована банком належним чином із передбачених цим договором підстав. Відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Козар М.М., оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване. Доводи скарги зводяться до таких. Відповідач не укладав і не підписував із банком кредитного договору і такий у справі відсутній. Сама по собі підписана заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, які не підписувалися відповідачем, не свідчить про прийняття відповідачем умов договору, в тому числі, щодо строку повернення кредиту. Тому справедливою може вважатися лише вимога про повернення банку фактично отриманих від нього коштів. Крім того, із заяви на отримання коштів від 23.02.2012 випливає, що строк дії банківської картки був установлений у два роки, тому, відповідно, сплив 23.02.2014. Позивач же звернувся до суду з позовом у березні 2018 року, тобто, після спливу трирічної позовної давності, яку слід застосувати. Процесуальні права відповідача були порушені, оскільки він не був належно повідомлений про час і місце розгляду справи, а відтак не мав можливості заявити в суді першої інстанції про застосування позовної давності. Про існування оскаржуваного рішення суду відповідач дізнався лише з отриманої постанови від 18.02.2020 про відкриття виконавчого провадження на виконання цього рішення. Сторона просить рішення суду скасувати, в позові - відмовити. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо кредитних зобов`язань та у відповідній частині законодавством про захист прав споживачів у редакції, що була чинною на час їх виникнення. Враховуючи положення, зокрема, ст. 42 Конституції України, ст. 4 ч. 1 п. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон № 1023-XII), ст. 10 ч. 1, ст. 12 ч. 3, ст. 13 ч. 1, ст. 263 ч.ч. 1, 5, ст. 367 ч. 4 ЦПК України та беручи до уваги, що позов пред`являвся з підстав, які згідно з позицією позивача надавали йому право нарахувати та вимагати стягнення боргу за кредитом, процентами, комісією, а також неустойки та обґрунтовувався відповідним чином, наявність у позивача відповідної правової підстави для нарахування зазначених платежів і для стягнення коштів, правильність застосування норм матеріального права підлягають перевірці судом під час розв`язання спору безвідносно до того, чи є з цього приводу заперечення або інші доводи. У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини. 23.02.2012 ОСОБА_1 заповнив у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» бланк Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 7). У полі заяви щодо видів (типів) платіжних карток є відмітка про бажання відповідача оформити на своє ім`я платіжну картку «Кредитка «Універсальна»», в полі: «Бажаний кредитний ліміт за платіжною картою кредитка «Універсальна»/«Gold»» вказана сума у 1000,00 грн. В Анкеті-заяві зазначено, що «…ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку… становить… договір про надання банківських послуг.». Бланк Анкети-заяви окрім вказівки на розмір кредитного ліміту не містить інформації про умови кредитування. Анкету-заяву підписано працівником банку і відповідачем 23.02.2012. До позовної заяви позивач додав «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»» (а.с. 8), що містить одночасно такі умови кредитування: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» зокрема: базова процентна ставка - 3,0% на місяць; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн і не більше залишку заборгованості; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - ПЕНЯ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50,00 грн; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань - 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; до цих умов міститься примітка такого змісту: «з 01.01.2013 всі карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» зокрема: базова процентна ставка - 2,5% на місяць, за тратами, здійсненими з 01.09.2014 - 2,9%, за тратами, здійсненими з 01.04.2015 - 3,6%; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн і не більше залишку заборгованості, з 01.04.2014 - 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25-го числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - ПЕНЯ = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн; ПЕНЯ = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань - 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; «Універсальна Contract» зокрема: базова процентна ставка - 1,7% на місяць; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн і не більше залишку заборгованості, з 01.04.2014 - 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25-го числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості; щомісячна комісія за кредитне обслуговування карти - 15,00 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - ПЕНЯ = 0,0001% від заборгованості, але не менше 50,00 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань - 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; до цих умов міститься примітка такого змісту: «з 01.09.2014 проводиться зміна тарифного плану «Універсальна Contract» на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» або «Універсальна Gold»; «Універсальна Gold» зокрема: базова процентна ставка - 2,5% на місяць, з 01.04.2013 - 2,3%, за тратами, здійсненими з 01.09.2014 - 2,7%, за тратами, здійсненими з 01.04.2015 - 3,5%; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн і не більше залишку заборгованості, з 01.04.2014 - 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25-го числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості; щорічна комісія за кредитне обслуговування карти - 500,00 грн; з 01.06.2012 щомісячна комісія за обслуговування (з 01.04.2013 - членський внесок за участь в Gold клубі) - 20,00 грн на місяць; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - ПЕНЯ = 0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн; ПЕНЯ = 0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань - 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. до цих умов містяться примітки такого змісту: «з 01.09.2014 змінено процентну ставку по кредитним картам «Універсальна» та «Універсальна Голд» (зміну здійснено тільки для витрат, здійснених після 01.09.2014); з 01.04.2015 змінено тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна Голд», розмір процентної ставки, пені тощо. Умовами і Правилами надання банківських послуг (Умови і Правила), затвердженими 06.03.2010, витяг із яких додано до позовної заяви (а.с. 9-32), установлено, зокрема, що: Умови і Правила надання банківських послуг є договором, яким банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримати банківські послуги (Преамбула Умов і Правил); клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за користування ним …, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1.2.5.); строки і порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт) за кредитними картами із встановленим мінімальним обов`язковим платежем, розмір мінімального обов`язкового платежу, який є розміром боргових зобов`язань клієнта, що підлягають сплаті протягом строку дії карти, розмір і порядок розрахунку щомісячного платежу наведені у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування (Памятке клиента/Справке об условиях кредитования), яка є невід`ємною частиною договору, і в пункті 2.1.1.12.4. (п. 2.1.1.12.4.); нарахування відповідних платежів, застосування санкцій пов`язуються з умовами, зазначеними у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування, також пунктами 1.1.1.50., 2.1.1.12.6.2. та іншими положеннями Умов і Правил; при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань… більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн… + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих прострочених процентів і комісій (п.п. 1.1.5.20., 2.1.1.7.6.); в разі непогашення суми простроченого кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії), овердрафту чи його частини понад 210 днів увесь кредит (овердрафт) вважається простроченим і нарахування з дати переводу кредиту (овердрафту) в статус прострочених боргових зобов`язань провадяться згідно пп. 2.1.1.12.6.1., на залишок простроченої заборгованості позичальник сплачує пеню в розмірі, вказаному в пп. 2.1.1.12.6.1. цих Умов; при цьому, винагорода проценти за користування кредитом не сплачуються (п. 2.1.1.12.6.4.); згідно зі ст. 212 ЦКУ, в разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) - строком повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості, строк повернення овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту (п. 2.1.1.12.4); для надання послуг банк видає клієнту карту, її вид визначено у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг; датою укладання договору є дата отримання клієнтом карти, вказана у заяві (п. 2.1.1.2.1.); карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовому боці карти включно (п. 2.1.1.2.11); договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (п. 1.1.7.12.); строк позовної давності стосовно вимог банку із повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку складає 50 років (п. 1.1.7.31.). Розрахунок заборгованості позивач склав за договором б/н від 23.02.2012, де визначив борг відповідача станом на 31.01.2018 у розмірі 110894,55 грн, із яких заборгованість: за кредитом - 2749,00 грн, за процентами - 97253,67 грн, за пенею та комісією - 5135,00 грн, а також відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов і Правил фіксована частина штрафу - 500,00 грн і процентна складова штрафу - 5256,88 грн (а.с. 5-6). З указаного розрахунку випливає, що за увесь період, за який він зроблений (з 23.02.2012 по 31.01.2018 - майже шість років), ОСОБА_1 здійснив лише два платежі на погашення заборгованості перед банком: 19.03.2012 в сумі 170,00 грн і 12.06.2014 в сумі 135,00 грн, інші платежі на погашення заборгованості не зафіксовані. На час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій у ній не було і немає доказів, які б фіксували видачу відповідачу платіжної картки та реквізити такої, зокрема, строк дії картки (строк кредитування). В Анкеті-заяві немає вказівки на дату отримання клієнтом платіжної картки, як відсутня і вказівка на конкретну картку, її реквізити. Не зазначив кредитну картку з відповідними реквізитами, днем видачі та строком її дії банк і в позовній заяві. Належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів надання банком позичальнику кредитних коштів у конкретній сумі та на визначену дату саме в порядку, передбаченому Умовами і Правилами, немає. Тобто, ключові дані та докази стосовно обставин, що пов`язуються з укладенням кредитного договору та власне виникненням і здійсненням цивільних прав і обов`язків, які мають випливати з такого факту, у справі відсутні. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів (ст. 11 ч. 1, ч. 2 п.п. 1, 4 ЦК України). За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ч.ч. 1, 4 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Сплата процентів за кредитом є істотною умовою договору, здійснюється у строки та на умовах, визначених договором (ст.ст. 536, 626, ст. 628 ч. 1, ст. 638 ч. 1, ст. 1048 ч. 1, ст. 1054 ЦК України). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити: настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина); припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина) (ст. 212 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 1, 2, ст. 13 ч. 6 ЦК України). Відповідно до положень ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 622-625, 1050, 1054 ЦК України, цивільні права та обов`язки повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати (за відповідних умов - достроково) виконання порушеного зобов`язання; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в т.ч., вчиняючи правочин, добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки. Поряд із цим, за змістом положень Конституції України, ЦК України та Закону № 1023-ХІІ щодо укладання договору про споживчий кредит: держава захищає права споживачів (ст. 42 Конституції України, ст. 4 ч. 1 п. 1 Закону № 1023-ХІІ); договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 626 ч. 1, ст. 627 ЦК країни); зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 628 ч. 1, ст. 634 ч. 1 ЦК України); договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; проценти за кредитним договором, а також забезпечення зобов`язань за кредитними договором, зокрема, штрафом, пенею, які одночасно є видами цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язань, є істотними умовами кредитного договору, що випливають із його предмету, правової природи й суті відповідних правовідносин; недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, за загальним правилом, недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення; споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі (ст.ст. 546, 548, 549, 550, ст. 638 ч. 1, ст. 1054 ЦК України, ст. 11 ч. 4 абз. 2, 3 Закону № 1023-XII)); кредитний договір укладається в письмовій формі, його зміст може бути зафіксований як в одному, так і в кількох документах, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий позичальнику (споживачеві), покладається на кредитодавця (ст. 207 ч.ч. 1, 2, ст. 208 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 639 ч.ч. 1, 2, ст. 1054, ст. 1055 ч. 1 ЦК України, ст. 11 ч. 1, ч. 4 абз. 1 Закону № 1023-XII); кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин), визнання його судом недійсним не вимагається (ст. 215 ч. 2, ст. 218 ч. 1, ст. 1055 ч. 2 ЦК України). За правилами ЦК України про позовну давність загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, а до вимог про стягнення неустойки, застосовується позовна давність тривалістю в один рік; позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін шляхом укладання договору в письмовій формі; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до боржника, після переривання перебіг позовної давності починається заново; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо); позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.ст. 256, 257, ст. 258 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст. 259 ч. 1, ст. 260, ст. 261 ч.ч. 1, 5, ст. 264, ст. 266, ст. 267 ч.ч. 1-4 ЦК України). Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 12 ч. 1, ст. 13 ч. 3 ЦПК України); кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч.ч. 2, 3, ст. 13 ч. 1, ст.ст. 76-81 ЦПК України). Наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). У справі наявна лише складена працівником банку та підписана ОСОБА_1 23.02.2012 Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Пам`ятка клієнта (Довідка про умови кредитування) у справі відсутня. «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»», по-перше, не підписаний ані позичальником, ані кредитором і не містить ніяких вихідних реквізитів, по-друге, цей текст містить окремі умови кредитування за чотирма варіантами видачі та обслуговування карт «Універсальна» і по суті не є Тарифами банку як такими, а Тарифи банку, які теж є обов`язковою складовою кредитного договору (п. 1.1.1.91.), не були додані до позовної заяви. Понад те, зміст зазначених варіантів умов кредитування з очевидністю вказує на їх запровадження в тому числі значно пізніше від дати, яку позивач вважає днем укладання кредитного договору (у 2014-2015 рр.). Тим часом, якщо Умови і Правила визначають загальні умови, на яких будь-яка особа може укласти кредитний договір за правилами договору приєднання, то у Пам`ятці клієнта (Довідці про умови кредитування) поряд зі змістом Анкети-заяви визначаються індивідуальні умови кредитування конкретного позичальника, що можуть відрізнятися від загальних умов. Саме індивідуальні умови кредитування передбачають, серед іншого, процентну ставку за кредитом, комісії, умови відповідальності за порушення зобов`язань тощо. Зазначене узгоджується зі змістом, зокрема, п.п. 1.1.1.33., 1.1.3.2.8., 1.1.6.1.-1.1.6.2.2. Умов і Правил, за яким позичальник може приєднатися до Умов і Правил не в повному обсязі, пропонувати зміни до них, про зміни у в умовах кредитування банк повідомляє клієнта і в разі, якщо одностороння зміна цих умов неможлива, передбачається підписання необхідних документів у банку, та узгоджується із нормами закону щодо дотримання прав сторін договору і фіксації його умов. Відповідно до правової позиції позивача, кредит був наданий відповідачу на умовах сплати за користування коштами процентів за ставкою 20,40% річних. Однак, позивач не надав доказів укладання договору 23.02.2012 саме на таких умовах, погодження їх встановленим порядком із позичальником та фіксації в Пам`ятці клієнта (Довідці про умови кредитування). У доданому до позовної заяви витягу з Тарифів… є варіант, що передбачає базову процентну ставку 1,7% на місяць (20,4% річних) - кредитна картка «Універсальна Contract», водночас підписаних позичальником умов кредитування з видачею «платіжної картки «Кредитка «Універсальна»», як це передбачено в Анкеті-заяві, у справі немає, як немає й доказів та підстав для висновку про тотожність цих варіантів кредитування та фінансових інструментів, про існування станом на 23.02.2012 умов кредитування з видачею кредитної картки «Універсальна Contract», про отримання відповідачем кредитної картки саме на цих умовах, які, як це випливає зі змісту зазначеного витягу, були запроваджені пізніше. Інші варіанти умов кредитування не передбачають на час, який позивач визначає датою укладення договору, процентної ставки 20,40% річних. У зазначених умовах порядок і формула обрахунку пені визначені індивідуально і не співпадають із тими, що передбачені у п. 2.1.1.12.6.1. Умов і Правил, де, наприклад, розрахунок пені (1) передбачений як базова процентна ставка за договором / 30 + 50,00 грн одноразово, а пеня (2) не передбачена. Мають місце й інші відмінності. Умови і Правила містять суперечливі положення щодо моменту (дати) укладання договору. Так, з одного боку, зазначено, що підписанням заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг, що за своїм правовим змістом відповідає положенням ст. 638, ст. 639 ч. 2, ст. 640 ч. 1 ЦК України, з іншого боку, одночасно вказано, що датою саме укладання договору є дата отримання картки, зазначена в заяві, тобто, дата укладання договору обумовлена іншою дією, яка повинна бути вчинена сторонами (видача/отримання картки) і має фіксуватися в заяві, що за своїм змістом не відповідає правилам ані частини 2 статті 640 ЦК України, у якій ідеться про дію, передбачену саме актом цивільного законодавства, ані частини 1 статті 212 ЦК України, оскільки не йдеться про обставину, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Такі положення по суті суперечать одні одним, допускають їх неоднозначне тлумачення щодо, зокрема, моменту виникнення відповідних правовідносин із правовими наслідками, що з цього випливають, чим створюють правову невизначеність, а відтак, порушують права учасників цивільних правовідносин. В Анкеті-заяві відсутня фіксація факту видачі у певний день відповідачу кредитної картки із відповідними її реквізитами. Сторони договору вправі збільшити встановлену законом загальну і спеціальну позовну давність, проте, повинні для цього у письмовій формі укласти договір або зробити відповідне застереження (передбачити відповідні умови) в укладеному договорі. Із урахуванням наведеного, відповідач повинен був ясно, у передбаченій законом, у даному випадку - письмовій формі здійснити своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору з індивідуальними умовами кредитування, а також, щодо радикального збільшення позовної давності порівняно з установленою законом, шляхом підписання відповідного документа (документів, за потреби - відповідних положень Умов і Правил), у якому (яких) такі умови зафіксовані (вищенаведені норми закону та ст. 203 ч.ч. 3, 4, ст. 205 ЦК України). Дотримання належної форми і порядку укладання договору є обов`язком саме кредитора - сторони, яка запропонувала укласти договір невизначеному колу осіб, розробила його умови (ст. 634, ст. 641 ч. 1 ЦК України). Ці вимоги закону не були виконані. Таким чином, у справі відсутні докази щодо волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору та докази укладення договору 23.02.2012. Наявні документи не утворюють визначеної кредитором сукупності документів, що разом складають договір, тож сторони не уклали договір у формі, що її визначив сам позивач. За наведених вище обставин, у справі не можна зробити однозначного висновку ані про факт укладання кредитного договору в належній формі як такий, якщо на цьому факті наполягає позивач, а, отже, не можна визначити із належною точністю і певністю підставу виникнення спірних правовідносин, ані про умови надання коштів. На час розгляду справи судом не видається можливим установленим порядком безспірно з`ясувати умови, на яких були надані банком кошти відповідачу, зокрема, щодо порядку і періодичності сплати за кредитом, строку кредиту, процентної ставки за кредитом, комісій, які впливають на сукупну вартість кредиту, конкретної відповідальності за порушення грошових зобов`язань, тоді як ці елементи належать до істотних умов кредитного договору. Наданими позивачем документами не встановлюються факти і обставини щодо дійсних умов кредитування, які повинні бути встановлені лише письмовим доказом - власне текстом договору з індивідуальними умовами кредитування, що тільки й може бути належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом як факту укладення договору, так і його умов. Так само, один лиш розрахунок заборгованості за відсутності інших необхідних доказів не є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом щодо власне кредитної заборгованості з відповідними її елементами, в тому числі, процентами за кредитом, комісією, неустойкою. З огляду на надані позивачем матеріали, множинність варіантів індивідуальних умов кредитування та відсутність документального підтвердження щодо варіанту, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах із відповідачем, доводи позову щодо умов надання коштів не можуть бути враховані. Здійснення сторонами певних цивільних прав і обов`язків, що виникли внаслідок їхніх дій, не спростовує факту недотримання належної форми договору, сама по собі сплата певних платежів відповідачем не може свідчити про належне досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, про обізнаність з усіма умовами договору, якщо не були дотримані вимоги закону щодо відповідного оформлення правовідносин. Нарахування та пред`явлення до стягнення елементів боргу поза сумою фактично наданих банком коштів, що ґрунтуються на факті укладення кредитного договору, за таких умов безпідставне. Виходячи з викладеного вище, доводи позивача про укладення договору в належній формі та з дотриманням вимог закону не можуть бути враховані судом. Такі доводи не можуть розглядатися поза сукупністю інших обставин справи і не створюють підстав для визнання факту належного укладення договору із досягненням згоди щодо всіх його істотних умов. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 висловила правову позицію щодо укладення кредитного договору зі споживачем фінансових послуг за правилами договору приєднання та стягнення на вимогу кредитора боргу за таким договором, згідно з якою покладання на слабшу сторону - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору за обставин, коли пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, не відповідає основним засадам цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, принципу справедливості, добросовісності та розумності. Відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі заперечує факт укладення з позивачем кредитного договору у визначеній банком формі, узгодження відповідно до встановлених законом правил його умов. Ці доводи апеляції відповідають обставинам, встановленим апеляційним судом. Поза тим, оцінюючи обставини справи зважаючи на обґрунтування позивачем своєї правової позиції щодо належного, як вважає позивач, укладення кредитного договору, апеляційний суд виходячи зі встановленого в справі констатує також наступне. Наданим позивачем розрахунком заборгованості підтверджується, що перерви в сплаті ОСОБА_1 коштів на користь банку тривали з 23.02.2012 по 18.03.2012, потім - з 20.03.2012 по 11.06.2014 і з 13.06.2014 по 31.01.2018. Відтак, перше безперервне прострочення сплати заборгованості за кредитним договором протягом 210 днів після сплати 19.03.2012 суми у 170,00 грн тривало по 15.10.2012. За умовами договору 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості є строком повернення простроченого кредиту у повному обсязі, при цьому, на залишок простроченої заборгованості нараховується пеня, а проценти за користування кредитом не нараховуються і не сплачуються. В силу положень ст. 1050 ч. 2 ЦК України, пунктів 1.1.5.21., 2.1.1.12.4., 2.1.1.12.6.4. та інших положень Умов і Правил строк зобов`язання змінився, 211-й день з моменту виникнення простроченої заборгованості, і, відповідно, строк виконання зобов`язання настав 16.10.2012, зобов`язання підлягало достроковому виконанню боржником. Після цієї дати прострочення продовжувало тривати понад 210 днів. На 16.10.2012 зафіксована розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за сумою кредиту становила 2434,00 грн, за процентами - 322,89 грн, процентна ставка була визначена на рівні 20,40% річних, крім того, була зафіксована заборгованість як «сума комісії та пені (накопичувальним підсумком))» у розмірі 180,00 грн. Розрахунком зафіксований станом на 12.08.2014 остаточний розмір заборгованості за сумою кредиту (сумою фактично наданих банком коштів) як 2749,00 грн, цей розмір у подальшому не змінювався, зазначена сума була пред`явлена до стягнення. При вирішенні вимог щодо стягнення процентів, комісії, неустойки має значення строк виконання відповідного зобов`язання. Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі № 305/1133/15-ц, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц і в інших постановах сформулював правові позиції, за змістом яких, зокрема: стягнення процентів у розмірі, передбаченому договором, поза межами договору, в тому числі, з урахуванням зміни кредитором строку виконання основного зобов`язання, законом не передбачено; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України; неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена, не може бути стягнута; в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Тож право кредитора на пред`явлення відповідних вимог не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов`язку пред`явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення відповідних вимог. Заборгованість за процентами, комісією, яка утворилася після 16.10.2012 (після закінчення строку дії договору в разі його укладення в належній формі відповідно до закону), а також неустойка, що була нарахована на таку заборгованість, пред`явлені до стягнення неправомірно вже лиш з огляду на зміну строку виконання зобов`язання. Підстави для нарахування процентів, комісії були відсутні, а пеня повинна була нараховуватися на всю заборгованість за правилами, передбаченими п. 2.1.1.12.6.1. Тобто, ці елементи пред`явленої до стягнення заборгованості були розраховані на невірній базі, без урахування факту зміни строку виконання зобов`язання, по суті ці нарахування здійснені за фактичної відсутності бази для них. У цьому контексті те, що: позивач у заяві просив стягнути заборгованість за пенею і комісією не розмежувавши ці платежі з огляду на їх різну правову природу та підстави і порядок нарахування, у розрахунку заборгованості цю суму зазначив як комісію, тоді як за обставинами нарахування йдеться про пеню (що не відповідає принципу правової визначеності та належного визначення предмета позову); позивач не довів наявності відповідно до конкретних індивідуальних умов кредитування позичальника комісії за кредитне обслуговування (якщо йдеться про комісію, а не про пеню); не відобразив конкретний метод нарахування пені (якщо йдеться про пеню) з огляду на особливості застосування цього виду неустойки відповідно до індивідуальних умов кредитування та наведених вище положень Умов і Правил, визначив пред`явлений до стягнення штраф у частині його процентної складової із бази, до якої включені також заборгованість за розрахованими у наведений вище спосіб процентами та пеня і комісія ((2749,00 грн + 97253,67 грн + 5135,00 грн) х 5% = 5256,88 грн), та нарахував одну неустойку на іншу, тощо - не має правового значення та не спростовує відсутність правової підстави для таких нарахувань. У частині стягнення цих сум маючи на увазі факт належного укладення кредитного договору у вимогах позову слід було відмовити за їх безпідставністю та недоведеністю. Стосовно доводів відповідача про сплив позовної давності для пред`явлених до нього вимог колегія суддів враховує обставини, встановлені під час апеляційного розгляду справи. Вимоги закону щодо укладення договору в належній формі, визначення індивідуальних умов кредитування включно з правилами збільшення тривалості позовної давності не були виконані, що позивачем не спростовано. Розглядаючи питання про збільшення позовної давності у кредитному договорі, укладеному за правилами договору приєднання, Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15 сформулював правову позицію, за змістом якої умову про збільшення позовної давності не можна вважати складовою частиною кредитного договору, якщо згода із нею не засвідчена підписом позичальника у документах, які складають кредитний договір, а відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку про стягнення заборгованості. Тож у разі виникнення спору з належно укладеного кредитного договору могло йтися лише про загальну трирічну позовну давність та спеціальну однорічну позовну давність щодо неустойки (ст.ст. 256, 257, ст. 258 ч. 1, ч. 2 п. 1 ЦК України). У разі належного укладення кредитного договору, як на цьому наполягає позивач, строк повного виконання боржником зобов`язань за ним (строк дії договору) змінився і настав у всякому разі не пізніше 16.10.2012. Після цієї дати відповідач у межах позовної давності здійснив платіж кредитору 12.06.2014, чим перервав перебіг позовної давності, однак, у подальшому дій, які б переривали перебіг позовної давності, не вчиняв. Позов був пред`явлений кредитором у лютому-березні 2018 року, тобто, після спливу трирічної позовної давності. Водночас підстав для застосування позовної давності в справі немає. Так, відповідач мотивував неможливість подачі суду заяви про застосування позовної давності порушенням його процесуальних прав під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки суд не повідомив його про час і місце розгляду справи. Проте, такі твердження необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що суд повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи та викликав його в судові засідання (ст. 128 ч.ч. 1, 3, 5, 6, ч. 8 п. 1, ст. 130 ч.ч. 1, 2, 3 ЦПК України): про судове засідання, призначене на 30.04.2018, відповідач був повідомлений 04.04.2018, про засідання, призначене на 11.05.2018 був повідомлений 04.05.2018, в обох випадках судові повістки були вручені його матері, в тому числі, за місцем проживання відповідача по АДРЕСА_1 (а.с. 47, 50). У судові засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань з приводу руху справи не заявляв (а.с. 48, 51), тож не з`явився в судові засідання без поважних причин (ст. 131 ч. 3 ЦПК України). Отже, відповідач був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції і мав можливість заявити про застосування позовної давності, однак, діючи у спірних відносинах на свій ризик і розсуд не зробив цього. Крім того, слід враховувати, що сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови в обґрунтованому і доведеному по суті позові, пред`явленому з пропущенням позовної давності, підстав для поновлення якої немає, якщо ж позов необґрунтований і недоведений по суті, відмовити в ньому належить саме з цих підстав. Відтак, позивач не виконав свого обов`язку доказування підстав і умов для стягнення процентів, комісії та неустойки за кредитним договором, не подав відповідні докази суду першої інстанції, як це вимагається ст. 83 ч.ч. 2, 8, ст. 177 ч. 5 та іншими нормами ЦПК України, а також не навів підстав щодо неможливості подання таких доказів, тож перешкод у доказуванні не мав. Позивач, розпорядившись процесуальними правами та здійснюючи обов`язок доказування вільно, на власний розсуд, просив суд першої інстанції розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику його представника, на підставі наданих ним доказів, які вважав достатніми для задоволення позову (а.с. 3, 40, 41). Проте, доводи позову в цій частині по суті ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Щодо вимоги про стягнення 2749,00 грн, які фактично були надані банком відповідачу та не були тим повернені, належить враховувати положення закону про підстави виникнення цивільних прав і обов`язків, їх виконання, зокрема, про право кредитора вимагати повернення наданих коштів та обов`язку боржника їх повернути на таку вимогу (ст. 530 ч. 2 ЦК України), що відповідає й правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та в інших постановах щодо аналогічних правовідносин. Відповідач ОСОБА_1 не спростовував факту отримання від банку коштів у цій сумі як такого, а його правова позиція в апеляційній скарзі вказує по суті на справедливість вимоги банку в цій частині. Суд першої інстанції залишив викладене поза увагою, що потягло неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, суд дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь банку всіх проханих позивачем сум, тоді як стягнуті могли бути лише фактично одержані відповідачем від банку кошти. За наведених обставин, апеляційну скаргу на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 108145,55 грн, яка складається із заборгованості за процентами в сумі 97253,67 грн, за пенею та комісією в сумі 5135,00 грн, фіксованої частини штрафу в сумі 500,00 грн і процентної складової штрафу в сумі 5256,88 грн, скасувати, у задоволенні цих вимог позову відмовити, в частині стягнення заборгованості в сумі 2749,00 грн на підставі ст. 375 ЦПК України рішення слід залишити без змін. Питання про судові витрати належить вирішити відповідно до результату апеляційного розгляду справи з урахуванням задоволення вимог позову в межах 2,48% і звільнення відповідача ОСОБА_1 від сплати судового збору з апеляційної скарги на підставі ст. 5 ч. 1 п. 9 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Свалявського районного суду від 11 травня 2018 року: в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 108145,55 грн (сто вісім тисяч сто сорок п`ять гривень 55 коп.), яка складається із заборгованості за процентами в сумі 97253,67 грн (дев`яносто сім тисяч двісті п`ятдесят три гривні 67 коп.), за пенею та комісією в сумі 5135,00 грн (п`ять тисяч сто тридцять п`ять гривень 00 коп.), фіксованої частини штрафу в сумі 500,00 грн (п`ятсот гривень 00 коп.) і процентної складової штрафу в сумі 5256,88 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 88 коп.) скасувати, у задоволенні цих вимог позову відмовити, в частині стягнення заборгованості в сумі 2749,00 грн (дві тисячі сімсот сорок дев`ять гривень 00 коп.) залишити без змін. За результатом розгляду справи стягнути: з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 43,70 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого з позовної заяви; з АТ КБ «ПриватБанк» 2577,45 грн судового збору, належного з апеляційної скарги, в дохід держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду. Судді