Ухвала КЦС ВС № 212/2823/18

Ухвала 16 квітня 2020 року м. Київ справа № 212/2823/18 провадження № 61-5602ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перший міський телеканал. Кривий Ріг», акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації, ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Перший міський телеканал. Кривий Ріг» (надалі - ТОВ «Перший міський телеканал. Кривий Ріг»), акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (надалі - АТ «Криворізька теплоцентраль»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації. ОСОБА_1 , з урахуванням уточненого позову, просила: визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформацію: поширену ТОВ «Перший міський телеканал. Кривий Ріг» та АТ «Криворізька теплоцентраль» в рамках проекту від ІНФОРМАЦІЯ_9 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1»; поширену ТОВ «Перший міський телеканал. Кривий Ріг» в рамках проекту «ІНФОРМАЦІЯ_10» від ІНФОРМАЦІЯ_9 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5», яку звинувачують у розкраданні коштів населення, не поновили на посаді»; поширену ТОВ «Перший міський телеканал. Кривий Ріг» на веб-сайті 1tv.kr.ua в рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_6» у статті від ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 , которую обвиняют в растрате 10 млн.грн. горожан»; зобов`язати ТОВ «Перший міський телеканал. Кривий Ріг» та АТ «Криворізька теплоцентраль» спростувати недостовірну інформацію, зачитавши повний текст судового рішення про спростування недостовірної інформації у тих самих проектах, і у той самий час виходу вказаного проекту в телеефір, з урахуванням повторів (з опублікуванням випуску проекту на веб-сайті 1tv .kr.ua в рубриках «ІНФОРМАЦІЯ_8» та «ІНФОРМАЦІЯ_6») протягом одного місяця з моменту набрання вказаним судовим рішенням законної сили. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 14 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, у якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому, посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не надали оцінку доказам, чим порушили вимоги цивільного процесу та не врахували висновки Верховного Суду. Суди дійшли невірного висновку, що оскільки відомості поширені про позивача як про посадову особу - директора, яка є публічною людиною, то і недостовірність даних має сприйматися менш критично відносно позивача, що також стало підставою для відмови у позові. Фактично, суд відмовив особі у поновленні права через перебування на посаді керівника. Позивач не є політиком, громадським діячем, а займала керівну посаду, що не є тотожними поняттями. Тож, аналогічне застосування до позивача практики, яка стосується політиків, журналістів, інших публічних особистостей, змістом діяльності яких є публічний простір є невиправданим та звужує права позивача. Межі публічності позивача становили зміст господарську діяльність підприємства. В даному випадку суспільний інтерес до тієї чи іншої теми має бути підкріплений доказами та бути оцінений на його рівень порівняно з порушенням прав особи. Так, відповідачами не доведено, що кожне з порушених питань має хоча б якийсь суспільний інтерес та його рівень. Наприклад, тиск на працівників та доведення їх до звільнення, конкретні причини звільнення позивача, наявність кримінальних справ проти позивача - чим підтверджується суспільний інтерес в даних питаннях. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації. Отже, справа № 212/2832/18 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 212/2832/18 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перший міський телеканал. Кривий Ріг», акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про захист честі, гідності та ділової репутації і спростування недостовірної інформації, Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков