Ухвала КЦС ВС № 296/897/18

Ухвала 23 квітня 2020 року м. Київ справа № 296/897/18 провадження № 61-7014ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов мотивовано тим, що з 01 серпня 2017 року він обіймав посаду головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту в порядку переведення з виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. 19 грудня 2017 року ним отримано повідомлення про те, що його посада скорочується, вакантні посади відповідно до його фаху відсутні, а тому він підлягає звільненню відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з 29 грудня 2017 року. Наказом від 21 грудня 2017 року його звільнено з посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 29 грудня 2017 року. Звільнення з посади вважає незаконним, оскільки не був особисто попереджений про скорочення його посади та звільнення за два місяці. Також указує на те, що в порушення вимог чинного законодавства профспілковий комітет не розглядав питання про його звільнення, що є обов`язковою умовою при звільненні у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників, а наказ про його звільнення не був погоджений із відповідною профспілковою організацією. Наголошує на тому, що йому не були запропоновані будь-які інші наявні вакансії, які він міг виконувати, та не враховано переважне право на залишення на роботі тощо. Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнення, просив визнати незаконним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 21 грудня 2017 року № 466-к про звільнення його з посади; поновити на роботі на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня 2017 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2017 року по день ухвалення судового рішення з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів відповідно до пункту 10 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2019 року визнано незаконним та скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 21 грудня 2017 року № 466-к про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (скорочення чисельності або штату працівників). Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня 2017 року. Стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2017 року до дня ухвалення судом рішення в сумі 194 813,81 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньомісячного заробітку у межах суми платежу за один місяць в сумі 9 296,98 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2019 року залишено без змін. У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, Харківська державна академія культури просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 194 813,81 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тобто в цій частині справа є малозначною в силу вимог закону. Також предметом позову в цій справі є визнання недійсним наказу про звільнення та поновлення на роботі. Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Зазначення у постанові Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: С. П. Штелик А. А. Калараш В. М. Сімоненко