Постанова 4803 № 205/4808/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3580/20 Справа № 205/4808/19 Головуючий у першій інстанції: Остапенко Н. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: У червні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21 червня 2007 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого станом на 30 квітня 2019 року утворилась заборгованість в розмірі 242273,44 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 3981,54 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 233714,32 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 4577,58 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача частину вказаної заборгованості в розмірі 125239,84 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 3981,54 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 21.06.2007 року по 30.07.2018 року в розмірі 121258,30 грн., та судові витрати. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 червня 2007 року в розмірі 3981,54 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 3981,54 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 31,57 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині залишених без задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки АТ КБ «ПриватБанк», яке долучене до матеріалів справи. У зв`язку з відсутністю відповідача за відомою суду адресою, що також відповідає відомостям адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 19.02.2020 року, сповіщення ОСОБА_1 здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади (а.с. 85). Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного заочного рішення з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного. Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію заяви позичальника ОСОБА_1 від 21.06.2007року, за змістом якої відповідач просить надати їй кредит в розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну карту з базовою процентною ставкою 3% на місяць (36% річних) з розрахунку 360 днів у році зі строком дії карти три роки (а.с. 11). Згідно змісту вказаної вище заяви позичальника від 21.06.2007 року, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії платіжної карти (3 роки), тобто по 21.06.2010 року. Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, якими передбачено, зокрема, права та обов`язки сторін договору, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору 12 місяців з моменту підписання (п. 9.12) та інші умови, - відповідачем не підписані (а.с. 12-17). Заява позичальника містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 21.06.2007року, згідно якого, станом на 30 квітня 2019 року утворилась заборгованість в розмірі 242273,44 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 3981,54 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 233714,32 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 4577,58 грн. (а.с. 7-10). Проценти за користування кредитом, згідно змісту вказаного вище розрахунку заборгованості, за період з 21.06.2007 року по 30.07.2018 року становлять 121258,30 грн. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши, що, згідно умов договору, строк кредитування (строк дії кредитного ліміту) відповідає строку дії карти - 3 роки, тобто по 21.06.2010 року; приймаючи до уваги безпідставне нарахування АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом, що сформувалась за період з 22.06.2010 року по 30.07.2018 року, відповідно до змісту позовних вимог. Таким чином, встановивши погодження між сторонами розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, а також строк кредитування (строк дії кредитного ліміту) по 21.06.2010 року, наявні підстави для стягнення процентів, що нараховані за період з 21.06.2007 року по 21.06.2010 року, розмір яких становить 44,37 грн., що підтверджується наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості (а.с. 8). Належних та допустимих доказів щодо продовження строку кредитування, з дотримання належної форми угоди; видачі відповідачу інших банківських карток за умовами кредитного договору від 21.06.2007 року, позивачем не надано, клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено. Колегія також звертає увагу, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відповідна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору непідписані Умови та Правила викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15). Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які місяться у матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.06.2007 року шляхом підписання заяви позичальника. На викладене місцевий суд уваги не звернув, помилково встановивши непогодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом та безпідставно відмовив у задоволенні позову в цій частин6і у повному обсязі. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення. За положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду оскаржене лише в частині залишених без задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача процентів, а тому суд апеляційної інстанції справу в частині стягнення на користь банку тіла кредиту не переглядає, згідно вимог ч. 1 статті 367 ЦПК України. За положеннями ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог в загальному розмірі 4025,91 грн., з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при подачі позовної заяви та апеляційної скарги, пропорційно задоволеним позовним вимогам (3,22%), в розмірі 154,64 грн. ((1921,00 грн. + 2881,50 грн.) х 3,22%). Тому, рішення суду першої інстанції підлягає також скасуванню в частині розподілу судових витрат з ухваленням у цій частині нового судового рішення. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, заочне рішення місцевого суду підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2019 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом; в частині розподілу судових витрат, скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 44 (сорок чотири) грн. 37 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 154 (сто п`ятдесят чотири) грн. 64 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді