Постанова 4803 № 0417/3512/2012

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4654/20 Справа № 0417/3512/2012 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря Гулієва М.І.о розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк" про визнання договору поруки недійсним, В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк" про визнання договору поруки недійсним залишено без розгляду. В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" ставить питання про скасування вказаної ухвали в частині залишення без розгляду позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. В іншій частині залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду у оскаржуваній частині скасуванню з наступних підстав. Так, колегією було встановлено, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було залишено без розгляду з підстав п.3 ст. 257 ЦПК України. Крім того, зазначеною ухвалою було залишено без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк" про визнання договору поруки недійсним, у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, у звязку з поданням позивачем заяви про залишення позову без розгляду. Ухвала місцевого суду оскаржується в частині залишення без розгляду первісного позову. Залишаючи без розгляду первісну позовну заяву на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, призначені на 26.09.2019 року та 17.10.2019 року позивач жодного разу не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Проте, колегія суддів погодитися з такими висновками суду не може з наступних підстав. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. Частиною п`ятою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Згідно з частиною шостою вказаної статті судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Умовою для застосування п.3 ч.1 ст. 257 та ч.5 ст. 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду. Як убачається з матеріалів справи, позивач про слухання справи, призначену на 17.10.2019 року був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.220). Проте, про слухання справи, призначеної на 06.09.2019 року, позивач не був належним чином повідомлений в порядку, визначеному ст. 128 ЦПК України, даних про вручення йому судової повістки про виклик до суду матеріали справи не містять, що свідчить про грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Колегія судді не приймає до увагу довідку про доставку електронного листа щодо відправлення судової повістки про виклик в судове засідання, призначеного на 06.09.2019 року (а.с.215), оскільки дана довідка не є повідомленням АТ КБ "ПриватБанк" належним чином, зважаючи на наступне. Частинами 4 та 5 ст. 14 ЦПК України передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Згідно ч. 13 ст. 14 ЦПК України, положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України. Підпункт 15.1 п. 15 Перехідних положень ЦПК України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Станом на день постановлення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвали від 17 жовтня 2019 року Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала свого функціонування в порядку визначеному Розділом XIII «Перехідні положення» ЦПК України, то направлення судових повісток повинно здійснюватися у паперовій формі. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 30.10.2019 року у справі № 548/2296/18 (провадження № 61-15533св19). Крім того, згідно п. 1 розділу 1 Загальні положення Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 07.11.2016 № 227 , цей Тимчасовий регламент визначає порядок надсилання учасникам судового процесу, кримінального провадження процесуальних документів в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді відповідно до процесуального законодавства. Згідно п. 1 розділу 4 Надсилання електронних документів судом Користувачу , Суд після виготовлення та підписання процесуального документа паралельно з порядком, визначеним процесуальним законодавством, надсилає електронні копії процесуального документа, скріплені електронним цифровим підписом судді (судді-доповідача, головуючого судді), електронною поштою на поштову скриньку учасника судового процесу, кримінального провадження, якщо такий учасник зареєстрований в Системі як Користувач. Таким чином, надсилання судом електронної копії процесуального документа електронною поштою здійснюється виключно як додаткова процесуальна дія та не може підміняти собою направлення відповідного документа у паперовій формі. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що належне повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" про час та місце судового засідання, призначеного на 06.09.2019 року, не підтверджується відповідними доказами у справі. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи. У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Ураховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що залишення без розгляду позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є помилковим та передчасним. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала про залишення без розгляду позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У іншій частині ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк" про визнання договору поруки недійсним не оскаржувалась, а тому не переглядалась судом апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 259,268,374,379,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року про залишення без розгляду позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко