Постанова 4803 № 200/7592/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/592/20 Справа № 200/7592/19 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. при секретарі - Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Дніпрі ради про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, - ВСТАНОВИЛА: В травні 2019 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Дніпрі ради про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Дніпрі ради про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - задоволено. Заборонено відчуження квартири за номером АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк». В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просить скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2019 року у справі №200/7592/19 про забезпечення позову та винести постанову, якою в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю. У відзивів ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2019 року просить відмовити Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2019 року про забезпечення позову залишити без змін. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області Ковальов Сергій Вадимович, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Дніпрі ради про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам у будь-який спосіб відчуження квартири за номером АДРЕСА_2 .м АДРЕСА_3 площею АДРЕСА_4 кв.м. АДРЕСА_5 : АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк». В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що спірна квартира в даний час зареєстрована за відповідачем, останній має можливість переоформити його на інше ім`я шляхом відчуження спірного майна, а саме квартири за номером АДРЕСА_1 , такі дії загрожують порушенню права на користування житлом сім`ї позивача та його малолітніх та неповнолітніх дітей. У відповідності до положень частини 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Положеннями ч. 1ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом, перелік яких не є вичерпним. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на квартиру за номером АДРЕСА_2 .м АДРЕСА_4 кв.м. АДРЕСА_5 : АДРЕСА_6 . Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до роз`яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. При цьому, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. Приведені в апеляційній скарзі доводи товариства, що суд першої інстанції в односторонньому порядку обмежує права та свободи іпотекодержателя лише АТ Укрсоцбанк, що є неприпустимим, колегія суддів ставиться критично, оскільки судом першої інстанції при розгляді зазначеної заяви було досліджено всі надані сторонами докази та правильно застосовано й дотримано норми матеріального та процесуального права. А також, виходячи з обсягу заявлених позовних вимог у даній справі, обраний судом спосіб забезпечення позову відповідає вимогам співмірності. Між тим, посилаючись на те, що забезпеченням позову порушується право АТ «Укрсоцбанк» на володіння, користування та розпорядження майном, апелянт не конкретизував в чому полягають такі порушення, якщо він не має наміру до вирішення спору розпорядитися даним майном на свій розсуд. Окрім того, слід зазначити, що застосовані заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не надано жодного документа, який би підтверджував, що нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вже після прийняття ухвали про забезпечення позову відповідачем було вчинено дії, що свідчать про спроби відповідача здійснити відчуження спірної квартири (а.с. 143-145). Доводи апеляційної скарги, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в заяві про забезпечення позову позивач просив лише забезпечити позов шляхом забороною відчуження квартири АДРЕСА_7 . Сама по собі заборона відчуження нерухомого майна не позбавляє АТ «Укрсоцбанк» права володіння даним майном та не призводить до втручання у господарську діяльність - АТ «Укрсоцбанк». Отже, апелянтом не надано до суду належних та допустимих доказів у відповідності до вимог ст.81 ЦПК України в обґрунтування своїх доводів, що обраний вид забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження господарської діяльності юридичної особи. Посилання апелянта на те, що у випадку пошкодження майна з будь-яких причин об`єктивних чи суб`єктивних, виникає ризик у додаткових збитках для власника АТ Укрсоцбанк, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо необхідності зустрічного забезпечення позову відповідно до 154 ЦПК України, відхиляються апеляційним судом, оскільки положеннями ст. 154 ЦПК України визначено можливість окремого подання клопотання про зустрічне забезпечення позову, крім того, суд не встановив обов`язкових підстав для застосування зустрічного забезпечення позову визначених ч. 3 ст. 153 ЦПК України. Аргументи апелянта з приводу правомірності позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки не стосуються предмета апеляційного перегляду, оскільки є питанням розгляду спору по суті заявлених позовних вимог. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскарженій частині не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 149, 150, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича