Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3760/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3760/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Головея В.М. Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2020 проголошене о 13:55:09 суддею Бездолею Д.О., в м. Одесі, повний текст якого складено 25.02.2020 у справі № 916/3760/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» про стягнення 41 335,49 грн. ВСТАНОВИЛА: В грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (далі - ТОВ СП, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», відповідача) в якому просило стягнути 41 335,49 грн. збитків, завданих нестачею вантажу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «Українська залізниця» не забезпечило збереження вантажу під час його перевезення, у зв`язку з чим на станції призначення виявилась нестача фактичної маси вантажу. Рішенням господарського суду Одеської області від 20.02.2020 позов задоволено повністю. Рішення мотивовано тим, що позивач довів у встановленому чинним законодавством факт виявлення недостачі вантажу у вагонах №95759049, № 95390829 та № 95388377 відправлених на підставі накладної №33795709 від 13.06.2019. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Українська залізниця» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосовано норми, які не підлягали застосуванню та не застосовано норми, що підлягали застосуванню. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не застосовано ч. 3 ст. 310 ГК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 924 ЦК України, якими передбачено припинення відповідальності за збереження вантажу з моменту його видачі одержувачу. Відповідач належним чином здав, а позивач прийняв вагони №95388377, 95759049, в результаті чого були оформлені та підписані з обох сторін Пам`ятки про подання вагонів №876,

874. При цьому жодних письмових або усних зауважень щодо цілісності вагонів або будь-яких інших ознак не збереженості вантажу, а також вимог про проведення переважування зазначених вагонів не надходило. Також, скаржник зазначає, що складання у даному випадку комерційного акту не передбачено вимогами Правил складання акту, проте, відповідачем було складено комерційні акти від 19.06.2019 №415207/53 та від 18.06.2019 №415207/51 лише на підтвердження факту наявності неушкоджених цілісних пломб відправника, які відповідають перевізним документам. На думку апелянта, в порушення ч. 2 ст. 115 Статуту судом першої інстанції визнано обґрунтованим розрахунок суми збитків у розмірі 41 335,45 грн. на підстав довідки про вартість вантажу, яка складена станом на дату видачі вантажу. Крім цього, відповідача вважає, що судом першої інстанції при визнанні актів експертизи регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 18.06.2019 №120-0771 та від 19.06.2019 №120-0771/1 належними доказами по справі було порушено положення ч. 1 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України», п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 та п. 30 Правил видачі вантажів. Відповідачем також зазначалась, що акт експертизи підписаний лише з боку зацікавлених осіб, що свідчить про його необ`єктивність. Відсутність підпису заступника начальника станції Миколаїв-Вантажний є грубим порушенням вимог п. 30 Правил видачі вантажів та є підтвердженням того, що акт експертизи складено виключно для задоволення потреб позивача та такий акт експертизи є неналежним доказом, який не повинен прийматися до уваги. Також, на думку скаржника суд першої інстанції в порушення норм матеріального права віднесено до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, понесені позивачем за переваження вагону витрати, та покладено їх на відповідача. Відповідач вважає, що господарським судом в порушення ч. 4 ст. 236 ГПК України не були застосовані висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2013 по справі №5017/2934/2012. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 відкрито апеляційне провадження та визначено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. В ході апеляційного розгляду справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, учасникам справи було створено умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Так, 10.04.2020 до апеляційного суду від ТОВ «СП Нібулон» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що спір у даній справи виник у зв`язку з неналежним виконанням перевізником (залізницею) договору перевезення вантажу. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Проте, залізниця за договором перевезення вантажу на станції призначення видала вантаж у розмірі меншому, аніж його було передано до перевезення на станції відправлення. При цьому, матеріали справи містять низку належних, допустимих та достатніх доказів факту видачі вантажу у розмірі меншому, аніж його було передано до перевезення. Усім вищевказаним доказам судом першої інстанції було надана вірна оцінка. Вказані обставини свідчать про порушення залізницею взятих на себе зобов`язань з перевезення вантажу, а відтак, залізниця повинна відшкодувати завдані Позивачу збитки. При цьому, законодавством встановлена презумпція вини перевізника у нестачі вантажу, яке вірно застосовано судом першої інстанції. Отже, за відсутності доказів відсутності вини перевізника, суд першої інстанції правомірно поклав на перевізника обов`язок відшкодувати збитки завдані нестачею вантажу. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2019 за залізничною накладною №33795709 ТОВ СП «Нібулон» відправив на станцію призначення Миколаїв-Вантажний для ТОВ СП «Нібулон» насипом вантаж - зерно кукурудзи, зокрема, у вагонах: №95390829 з масою вантажу 61 650 кг, №95388377 з масою вантажу 65 850 кг, №95759049 з масою вантажу 65 450 кг. (т.1, а.с. 20-21) Згідно з пам`ятками про подавання вагонів від 18.06.2019 та поясненнями сторін видача вантажу здійснювалась на під`їзній колії ТОВ СП «Нібулон» (т.2, а.с.146-147). При визначенні на вагах перевантажувального терміналу ТОВ СП «Нібулон» маси вантажу було виявлено її невідповідність порівняно з даними, зазначеними в накладній, про що було складено відповідні акти (т.1, а.с.28-30). 18.06.2019 телефонограмами позивач заявив начальнику станції Миколаїв-Вантажний про виявлений факт нестачі та вимагав прийняти участь в перевірці маси вантажу у вищевказаних вагонах і скласти комерційні акти, при цьому щодо вагону №95390890 позивач повідомив про виявлені ознаки несправності: в першому розвантажувальному люку з протилежної сторони від штурвалу виявлено свіжі сліди від домкрату. Також позивач повідомив, що вагони виставлені на під`їзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складення комерційного акту не будуть, при цьому позивач гарантував цілодобову охорону вагону з вантажем власними силами (т. 1, а.с.31-33). 18.06.2019 на станції Миколаїв-Вантажний був складений комерційний акт №415207/51 (т.1, а.с.25) за накладною №33795709, вагон №95759049, в якому встановлено що на підставі листа ТОВ СП «Нібулон» від 18.06.2019 проводилась комісійна видача вагону №95759049 на справних 150-тн вагонних вагах №1015480 (перевірених 13.06.2019) у присутності в. о. ДСЗМ ОСОБА_8, комерційного агента ОСОБА_1 , ВОХР ОСОБА_2 , слідчого Заводського відділу поліції Гордієнко А.А., представника вантажоодержувача ОСОБА_4 . Фактично при перевірці виявлено, що вагон прибув у комерційно-справному стані, усі ЗПП відправника у наявності, справні, відповідають документу. Вага брутто - 83 750 кг, тара перевірена - 21 000 кг, нетто - 62 450 кг, що на 3 000 кг менше документа. Вагон прибув технічно справний згідно технічного акта №48 від 18.06.2019 (т.2, а.с.156). Від представника позивача комерційний акт підписаний із зауваженням. 19.06.2019 на станції Миколаїв-Вантажний був складений комерційний акт №415207/52 (т.1, а.с. 26) за накладною №33795709, вагон №95390829, в якому встановлено, зокрема, що на підставі АЗФ №4556 від 18.06.2019 проводилось комісійне зважування вагона №95390829 на справних 150-тн вагонних вагах №1370612 (перевірених 12.06.2019) у присутності в. о. ДСЗМ ОСОБА_8, комерційного агента ОСОБА_5 , ВОХР ОСОБА_6 , слідчого Заводського відділу поліції Степанової Д.А., представника вантажоодержувача ОСОБА_4 . Фактично при перевірці виявлено: вантаж - зерно кукурудзи, вага брутто - 78700 кг, тара перевірена - 20350 кг, нетто - 58350 кг, що на 3 300 кг менше документа. Вагон прибув за справними 7 ЗПП відправника. На 1-му розвантажувальному люці з протилежної сторони штурвалу виявлено сліди механічного впливу. Навантаження у вагоні не рівномірне, між 1-м та 2-м завантажувальними люками мається поглиблення довжиною - 1000 мм, глибиною - 300 мм, шириною - 800 мм, між 2-м та 3-м завантажувальними люками мається поглиблення довжиною - 2500 мм, глибиною - 800 мм, шириною - 1200 мм. На момент вивантаження люка закриті щільно, течії вантажу не має. Вагон виявився технічно справним згідно технічного акта №49 від 19.06.2019 (т.2, а.с.151), у комерційному відношенні згідно АЗФ №4556 від 18.06.2019 ст. Миколаїв-Вантажний. Від представника позивача акт підписаний із зауваженням. 19.06.2019 на станції Миколаїв-Вантажний був складений комерційний акт №415207/53 (т.1, а.с.27) за накладною №33795709, вагон №95388377, в якому встановлено, зокрема, що на підставі телефонограми ТОВ СП «Нібулон» від 19.06.2019 проводилась комісійна видача вагону №95388377 на справних 150-тн вагонних вагах №1370612 (перевірених 12.06.2019) у присутності в. о. ДСЗМ ОСОБА_8, комерційного агента ОСОБА_5 , ВОХР ОСОБА_9, слідчого Заводського відділу поліції Степанової Д.А., представника вантажоодержувача ОСОБА_7 Фактично при перевірці виявлено, що вагон прибув у комерційно-справному стані, усі ЗПП відправника у наявності, справні, відповідають документу. Вага брутто - 84700 кг, тара перевірена - 21700 кг, нетто - 63000 кг, що на 2 850 кг менше документа. Вагон прибув технічно справний згідно технічного акта №50 від 19.06.2019 (т.2, а.с.149). Від представника позивача акт підписаний із зауваженням. Крім цього, в матеріалах справи наявні складені представниками залізниці акти від 18.06.2019 та від 19.06.2019 (т.2, а.с.147-148), в яких вказано, що при проведені комісійної видачі вантажу було виявлено: у вагоні №95388377 в першому розвантажувальному люці з протилежної сторони від штурвалу затиснути зерна кукурудзи та наявні пошкодження; у вагоні №95759049 в другому розвантажувальному люці зі сторони штурвалу затиснені зерна кукурудзи та пошкодження. В актах зазначено, що експерт ТПП та представник позивача від підпису в цих актах відмовились. 18.06.2019 експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області був оформлений акт експертизи № 120-0771 (т.1, а.с.45-49), з якого вбачається, що при зовнішньому огляді вагону №95759049 встановлено: вагон опломбований 7 непорушними пломбами ЗПП з відтиском: «Універсал М Варта, УЗ, номери пломб», на металевій плашці значиться «ДЕНГОФОВКА ТОВ СП НИБУЛОН», відтиск пломб відповідає даним, вказаним у накладній. При зовнішньому огляді встановлено: у вагоні зі сторони штурвалів в нижній частині середнього розвантажувального люка, в місці з`єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 70см, у якому затиснуті і роздавлені зерна кукурудзи, при огляді виявлено механічний вплив на кришку бункера люка у вигляді квадратного сліду, який різко відрізняється відтінком кольору. Також у вагоні зі сторони штурвалів в нижній частині третього розвантажувального люка, в місці з`єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 10 см, у якому затиснуті зерна кукурудзи і виявлено механічний вплив на кришку бункера люка у вигляді квадратного сліду, який різко відрізняється відтінком кольору. При знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: між ІІ (другим) та ІІІ (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) довжиною близько 2,50 м та завглибшки візуально до 0,50м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік середнього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутим зерном кукурудзи та механічний вплив; між ІІІ(третім) та ІV (четвертим) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) довжиною близько 1,00м та завглибшки візуально до 0,40м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік третього, від сходів розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутим зерном кукурудзи та механічний вплив. Експертом здійснено фотографування. Візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу. Висновком експерта встановлено, що при зважуванні і огляді залізничного вагону (хопер) №95759049 за непорушними пломбами відправника, завантаженого зерном кукурудзи, фактична маса нето складає 62 450 кг, що на 3000 кг менше проти даних, вказаних у накладній. В акті також міститься посилання на те, що він складений експертом особисто і містить опис тільки тих фактів, які були встановлені в процесі проведення експертизи, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно ст. 101 ГПК України. 19.06.2019 експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області був оформлений акт експертизи № 120-0771/1 (т.1, а.с.50-56), з якого вбачається, що при зовнішньому огляді вагонів №95390829 та №95388377 встановлено: вагони опломбовані непорушними пломбами ЗПП з відтиском: «Універсал М Варта, УЗ, номери пломб», на металевій плашці значиться: «ДЕНГОФОВКА ТОВ СП НИБУЛОН», відтиск пломб відповідає даним, вказаним у накладній. При зовнішньому огляді встановлено: у вагоні №95390829 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині першого та другого (середнього) від сходів розвантажувальних люків, в місці з`єднання кришки і бункера виявлено зазори довжиною кожен по 50см, у яких затиснуті і роздавлені зерна кукурудзи, при огляді виявлено механічні впливи на кришки бункера люків (першого та другого) у вигляді квадратних слідів, які різко відрізняються відтінком кольору; у вагоні №953388377 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині першого від сходів розвантажувального люка, в місці з`єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 30см, у якому затиснуті зерна кукурудзи, при огляді виявлено механічний вплив на кришки бункера люка у вигляді квадратного сліду, який різко відрізняється відтінком кольору. При знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено: у вагоні №95390829 між І (першим) та ІІ (другим) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) довжиною близько 1,00м та завглибшки візуально до 0,30м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік першого розвантажувального люка (з протилежної сторони від штурвалів), який має зазор з затиснутим зерном кукурудзи та механічний вплив; також між ІІ (другим) та ІІІ (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) довжиною близько 2,50м та завглибшки візуально до 0,80м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік другого від сходів розвантажувального люка (з протилежної сторони від штурвалів), який має зазор з затиснутим зерном кукурудзи та механічний вплив; у вагоні №95388377 між І (першим) та ІІ (другим) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) довжиною близько 3,00 м та завглибшки візуально до 0,70м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік першого розвантажувального люка (з протилежної сторони від штурвалів), який має зазор з затиснутим зерном кукурудзи та механічний вплив. Експертом здійснено фотографування. Візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститися нестачі вантажу. Висновком експерта встановлено, що при зважуванні і огляді залізничних вагонів (хопер) №95390829 та №95388377 за непорушними пломбами відправника, завантажених зерном кукурудзи, фактична маса нето складає 121 350 кг, що на 6 150 кг менше проти даних, вказаних у накладній. В акті також міститься посилання на те, що він складений експертом особисто і містить опис тільки тих фактів, які були встановлені в процесі проведення експертизи, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно ст. 101 ГПК України. В матеріалах справи наявна довідка за підписом головного бухгалтера ТОВ СП «Нібулон», в якій зазначено, що станом на 18.06.2019 вартість однієї тони вантажу (кукурудзи), що було прийнято до перевезення та відправлено за накладною №33795709 від 13.06.2019 у вагонах № 95759049, №95390829 та №95388377 складала 5 050,00 грн. (т.1, а.с.57 т.1). Також, матеріали справи містять докази щодо правовідносин між позивачем та Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, а саме: договір про надання послуг №938 від 30.08.2016 з додатковими угодами (а.с.66-76, т.1); рахунки на оплату №120-0771 від 19.06.2019 за переваження вагону №95759049 на суму 2 028,00 грн. та №120-0771/1 від 20.06.2019 за переваження вагонів №95390829 та №95388377 на суму 2184,00 грн. (а.с.85-86, т.1); акти приймання-передачі наданих послуг №120-0771 від 19.06.2019 щодо переваження вагону №95759049 та №120-0771/1 від 20.06.2019 щодо переваження вагонів №95390829 та №95388377 (а.с.89-90, т.1); платіжні доручення, що підтверджують факт сплати рахунків: від 25.06.2019 №27786 на суму 2028,00 грн. та від 25.06.2019 №27789 на суму 2 184,00 грн. (а.с.87-88, т.1). Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ СП «Нібулон» стягнути з АТ «Українська залізниця» 41 335,49 грн. збитків, завданих нестачею вантажу. В якості підстав для задоволення позову позивач посилається на те, що відповідач не забезпечив збереження вантажу під час його перевезення, у зв`язку з чим на станції призначення виявилась нестача фактичної маси вантажу. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 ЦК України). Частинами 1-3 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Відповідно до частини першої статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України (частина перша статті 26 Закону). За приписами статей 2, 3 Статуту ним визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Згідно зі статтею 131 Статуту претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Претензії, що виникли з приводу перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу можуть бути заявлені залізниці відправлення або призначення (на бажання заявника претензії). Претензії, що виникли з перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні, заявляються: залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція; іншому транспортному органу, якщо кінцевим пунктом перевезення є порт. Претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів - залізниці призначення. В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна №33795709 від 13.06.2019 свідчить про укладення між відправником (позивач) і залізницею (відповідач) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача (позивач), яким і подано позов до суду, що відповідає вимогам п. «б» ст.130 Статуту залізниць України. Відомості, які наведені у залізничній накладній №33795709 від 13.06.2019 свідчать, що завантаження вантажу у вагони здійснено відправником і ним же вказані вагони запломбовані ЗПП. В свою чергу перевізником жодних зауважень щодо неправильного накладення ЗПП на вагони, або відсутності ЗПП на вагонах не надано і вантаж прийнятий до перевезення. Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Разом з тим у статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відомості, які зазначені у комерційному акті свідчать, що спірні вагони надійшли на станцію призначення Миколаїв-Вантажний справними у технічному стані та комерційному відношенні з непошкодженими ЗПП відправника та з недостачею вантажу. Водночас, в матеріалах справи наявні акти експертизи, складені експертом Регіональної торгово-промислової палати про незадовільний технічний стан вагонів, в яких здійснювалося перевезення вантажу, а також прибуття вантажу в меншій кількості, ніж прийнято до перевезення, при наявності обставини непошкоджених пломб на цих вагонах. Враховуючи, що відповідно до ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати України» торгово-промислові палати мають право, зокрема, проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість, при цьому методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Відповідачем за власною ініціативою експертизу зі спірних питань проведено не було та доказів того, що акти складені не в межах повноважень та кваліфікації експерта матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що акти експертизи складені Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, є належним доказом щодо встановлення обставини пошкодження вагонів. Іншого акту певної форми, в даному випадку, не передбачено законодавством. Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що наданий позивачем висновок торгово-промислової палати Миколаївської області не може вважатись належним доказом у даній справі, адже крім вище встановленого, правовою основою діяльності торгово-промислової палати в Україні є Закон України «Про торгово-промислові палати України» від 02.12.1997. Усі експерти відділу експертиз РТПП Миколаївської області включені до реєстру експертів Системи «ТПП ЕКСПЕРТ Україна», ведення якого належить до компетенції Торгово-промислової палати України. У разі необхідності експерти використовують вимірювальні засоби, які згідно складеного щорічного графіку постійно проходять повірку у ДП «Миколаївстандартметрологія», на кожний вимірювальний засіб є відповідне Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Доводи апеляційної скарги, що прийняття представником позивача вагонів без зауважень за пам`ятками про подавання вагонів та з приводу того, що підписання пам`яток свідчить про те, що позивач прийняв справні вагони, судова колегія відхиляє у зв`язку з наступним. Про нестачу вантажу позивач повідомив відповідача у день подавання вагонів, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази впливу на вантаж та/або на вагони з боку позивача чи інших сторонніх осіб з часу подавання вагонів до моменту складення комерційних актів та проведення експертизи, а відтак, доводи скаржника що нестача сталась внаслідок вини позивача, не підтверджується жодним доказом та ґрунтується на припущеннях. Крім того, Правилами користування вагонами і контейнерами передбачено, що пам`ятка про подавання вагонів форми ГУ-45, яка є Додатком 2 до Правил, використовується для обліку часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними, не містить реквізитів щодо можливості внесення будь-яких зауважень щодо вантажу та/або справності. Щодо доводів скаржника, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення (ч. 3 ст. 310 ГК України, ч. 1 ст. 924 ЦК України) судова колегія зазначає наступне. Господарським судом було вірно зазначено, що в даному випадку йдеться про припинення відповідальності за збереження вантажу після видачі одержувачу, а не про звільнення від відповідальності за втрату вантажу під час перевезення. Отже, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, відбулися не з її вини, та враховуючи встановлені в акті експертизи після зняття непошкоджених пломб обставини наявності технічних пошкоджень вагону, а також прибуття вантажу в меншій кількості, ніж прийнято до перевезення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що нестача вантажу відбулась не під час перевезення. Колегією суддів також враховується, що будь-яких зауважень з боку перевізника щодо маси вантажу при його прийняті до перевезення та укладанні договору перевезення (накладної) не було, отже вантаж у спірних вагонах АТ «Українська залізниця» прийняла до перевезення без зауважень. До моменту прибуття вагонів на станцію призначення, жодних зауважень або повідомлень з приводу неправильного визначення вантажу вантажовідправником також зроблено не було. Відповідачем також не надано будь-яких доказів невірного визначення вантажовідправником маси вантажу при навантажені у спірні вагони. Стосовно доводів апеляційної скарги, що в порушення ч. 2 ст. 115 Статуту судом першої інстанції визнано обґрунтованим розрахунок суми збитків у розмірі 41 335,45 грн. на підстав довідки про вартість вантажу, яка складена станом на дату видачі вантажу, судова колегія зазначає наступне. Діюче законодавство України не встановлює певного (доступного) виду письмових доказів, за допомогою яких може підтверджуватись вартість вантажу при його перевезенні залізницею, а ст. 115 Статуту залізниць України встановлює лише вимоги до такого роду документів, а саме документ повинен бути складений відправником, підтверджувати кількість та вартість відправленого вантажу. Так, у п. 2.7 Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» роз`яснено, що вартість вантажу визначається, серед іншого, на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером. Отже, з урахуванням викладеного, дійсна вартість вантажу може встановлюватись на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантаж, підписаної головним (старшим) бухгалтером. Відповідно до вказаних положень позивачем надано суду довідку від 26.11.2019 №18569/3-19/27, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу. Зазначена довідка ТОВ СП «НІБУЛОН» про вартість вантажу у повній мірі відповідає вимогам ст. 115 Статуту залізниць України та правовій позиції Вищого господарського суду України і є належним та допустимим в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України доказом. Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника, що господарським судом в порушення ч. 4 ст. 236 ГПК України не були застосовані висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2013 по справі №5017/2934/2012, оскільки дана справа відмінно від справи №5017/2934/2012 містить достатньо доказів, які доводять вину відповідача у нестачі вантажу, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення. З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що Господарський суд Одеської області ретельно з`ясував всі обставини справи, надав належну оцінку наявним в ній доказам, відтак ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін. Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2020 - залишити без змін. Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя: Головей В.М. Судді: Разюк Г.П. Савицький Я.Ф.