Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11436/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11436/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Аліменка В.О. суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років за заявою від 02.11.2018; зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в редакції від 26.07.2001, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, без обмеження граничного розміру з урахуванням середньомісячної суми виплат обчисленої за останні 24 календарні місяці роботи перед звільненням за призначенням пенсії, яка становить 79 331,24 грн. відповідно до довідки прокуратури Чернігівської області від 01.11.2018 №18-62, починаючи з 02.11.2018 (з дня звернення за пенсією), а в подальшому довічно здійснювати належні йому виплати пенсії за вислугу років щомісячно. В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач покликався на те, що він звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення йому пенсії. Відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви, оскільки вважав, що у нього відсутній необхідний страховий стаж. Позивач вважав відмову відповідача необґрунтованою та неправомірною. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Як встановлено судом з матеріалів справи Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 02.11.2018 із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 26.07.2001) у розмірі 90% від суми місячного заробітку без обмежень граничного розміру. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 17.12.2019 за вих. №135148/03 відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У листі відповідачем зазначено, що відповідно до статті 86 вказаного Закону прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. Також, у наведеному листі зазначено, що управлінням розглянуто подані документи, згідно яких стаж позивача за вислугою років складає 17 років, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 8 років 7 місяців. Враховуючи викладене, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17 грудня 2018 року №135148/03 є правомірним. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Відповідно до частин 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. Відповідно до частини 6 згаданої вище статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується: - час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; - слідчими, суддями; - на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; - у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; - на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; - на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; - військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; - відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася. Згідно з положеннями частини 8 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії. Підпунктом 1 пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49. частини п`ятої статті 50. частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року. Відтак, частина 6 статті 50-1 вказаного Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року не втратила чинність, та є чинною. Так, частиною шостою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Виходячи з приписів частини 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ та частини 6 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ має зараховуватися зокрема, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Згідно з матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 до стажу роботи на прокурорських посадах зараховано період: - навчання у Київькому уніерситеті ім. Шевченка - 1 рік 3 місяці 17 днів; - органи прокуратури Івано-Франкіської області - 4 роки 6 місяців 17 днів; - органи прокуратури Київської області - 1 рік 10 місяців 3 дні; - апарат Ради національної безпеки і оборони України - 2 роки 2 місяці 27 днів; - держаний комітет фінансового монторингу Україи №1 - 1 рік 6 місяців 8 днів; -Національна академія прокуратури Україи - 2 роки 27 днів; -Генеральна прокуратура України - 2 роки 9 місяців 16 днів; - Органи прократури Миколаївської області - 7 місяців 11 днів; - Генеральна прокуратура України - 1 рік 5 місяців 1 день; - Органи прокуратури Ченігівської області - 2 роки 3 місяці 8 днів. Таким чином трудови стаж на прокуроських посадах становить - 20 років 7 місяців 15днів. Відповідач не все вищеперераховне зарахував до стажу роботи на прокурорських посадах. Орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Водночас, як встановлено судом, матеріали справи не містять жодних доказів про здійсення відповідачем дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження страхового стажу позивача. Більше того, у рішенні про відмову у призначенні пенсії позивачу не конкретизовано, який саме період роботи/навчання пенсійним органом не враховано до страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років. Тому, на думку суду, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Позиція аналогічна за змістом висловлена Верховним Судом від 30 вересня 2019 року у постанові у справі №638/18467/15-а. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, рішення пенсійного органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача - обґрунтованими та підставними для задоволення. При цьому, з метою повного судового захисту порушених прав позивача доцільно зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону Ураїни «Про прокуратуру» з дати звернення про призначення пенсії 02.11.2018 року, оскільки для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з. ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, спростовують висновків суду. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.12.2018 року №135148/03 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 02 листопада 2018 року. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма Л.В. Бєлова Повний текст постанови складено 22 квітня 2020 року.