LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4809404/2594/19

від 22.04.2020 ·

ПОСТАНОВА Іменем України 22 квітня 2020 року м. Кропивницький справа № 404/2594/19 провадження № 22-ц/4809/633/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Дуковського О.Л. суддів Письменного О.А., Чельник О.І. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», інтереси якого представляють за довіреністю - Гребенюк Олександр Сергійович, Крилова Олена Леонідівна; відповідач - ОСОБА_2 . Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2019 року, у складі головуючого судді Варакіної Н.Б., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог позивач вказував, що ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі - 5671,38 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилався на те, що погашення кредитної заборгованості здійснюється у порядку визначеному договором, але відповідач станом на 09.03.2019 порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість на загальну суму в 22 774,09 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 4594,26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом -1,46 грн., заборгованість за пенею та комісією - 6615,72 грн., штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди - 11 562,65 грн. Просить стягнути суму боргу та сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн. Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі - 4594, 26 грн. В іншій частині рішення суду залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити їх. Позивач посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що заборгованість відповідача у даній справі виникла саме з Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Вказує, що судом не було враховано, що договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержано принципів свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Кредитний договір відповідачем не оспорювавався та не визнавався недійсним, а тому погодився із умовами даного договору. Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заочне рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права. Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення договору у вигляді Анкети-заяви та Умов та правил надання банківських послуг ( а.с.5-37). Звернувшись із позовними вимогами позивач надав розрахунок заборгованості за договором б/н від 18.11.2015 укладеного між позивачем та ОСОБА_2 станом на 09.03.2019, згідно якого заборгованість відповідача становила - 22 774,09 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 4594,26 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом-1,46 грн., заборгованості за пенею та комісією - 6615,72 грн., штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди - 11 562,65 грн. (а.с.4). Встановлено, що сторони перебували у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення договору у вигляді підписання відповідачем Анкети - заяви (а.с.5). Суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача лише заборгованість за тілом кредиту, а в іншій частині у задоволенні позову відмовлено з підстав його недоведеності. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, які банк збільшив в односторонньому порядку відповідно до Умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанк» на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, збільшення процентної ставки в односторонньому порядку та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (листопад 2015 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (квітень 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. З наведених підстав, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе саме на цих Умовах зобов?язання зі сплати відсотків за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, штрафів в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя О.Л. Дуковський Судді О.А. Письменний О.І. Чельник

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»