Постанова 4818 № 638/12028/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м. Харків справа № 638/12028/19 провадження № 22-ц/ 818/2122/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Коваленко І.П., Котелевець А.В., сторони справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 8 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Аркатової К.В., УСТАНОВИВ: У серпні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.12.2015 в розмірі 33 326 грн 21 коп. та судові витрати. Позов мотивований тим, що 08.12.2015 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно з умовами якої відповідач отримав кредит у розмірі 11 050 грн 95 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості мало здійснюватися в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. У порушення ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та умов Генеральної угоди, відповідач зобов`язання за вказаною Генеральною угодою належним чином не виконав, своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов угоди не вносив. Станом на 16.07.2019 заборгованість відповідача за угодою склала 33 326 грн 21 коп., у тому числі: 10623 грн 03 коп. - заборгованість за кредитом, 5768 грн 50 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 15996 грн 80 коп. - заборгованість за пенею, комісією і штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди в розмірі 937 грн 88 коп. Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 8 листопада 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.12.2015 в розмірі 10 623 грн 03 коп. та судовий збір у розмірі 1921 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе за договором кредиту зобов`язань щодо повернення отриманих у кредит коштів належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10623 грн 03 коп.У стягненні з відповідача заборгованості попроцентах та неустойкою відмовлено через те, що Банком не доведено, що саме надані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку 08.12.2015, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежність оцінки судом доказів, просить рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. У якості доводів апеляційної скарги посилається на те, що кредитний договір між Банком і ОСОБА_1 був укладений шляхом підписання Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 05.12.2015 (надалі Генеральна угода), у якій визначили істотні умови договору - суму кредиту, розмір процентів за користування кредитом (1,5% на місяць або 18 % на рік), строк кредитування, відповідальність за порушення зобов`язань, порядок погашення заборгованості. Тому суд помилково посилався на неузгодженість між сторонами розміру порядку нарахування та сплати процентів і неустойки, які Банк просить стягнути з відповідача, і відмовив у їх стягненні. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. ОСОБА_2 , яка діє в інтересах Банку, у додаткових поясненнях до апеляційної скарги наголосила, що підписаною ОСОБА_1 . Генеральною угодою від 08.12.2015 визначений розмір процентів за користування коштами та штрафу за порушення строків повернення грошових коштів. Строк кредитування ОСОБА_1 визначений до 31.12.2017, тому розмір процентів, що підлягає стягненню з нього за період з 08.12.2015 по 31.12.2017, склав 4046 грн 95 коп. Штраф визначений у розмірі 937 грн 88 коп., тобто всього з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню 4984 грн 86 коп. Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Судовим розглядом установлено та вбачається із матеріалів справи, що 12 січня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Своїм підписом відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг (а.с. 5). Позичальник свої зобов`язання виконував неналежним чином, існувала кредитна заборгованість. 8 грудня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт з метою здійснення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, який укладений між ними 12.02.2012. За умовами вказаної угоди ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 11050 грн 95 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на строк 24 місяці під 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 4). ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за Генеральною угодою належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 16.07.2019 у нього утворилася заборгованість у розмірі 33 326 грн 21 коп., з яких: 10623 грн 03 коп. - заборгованість за кредитом, 5768 грн 50 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 15996 грн 80 коп. - заборгованість за пенею, комісією і штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди в розмірі 937 грн 88 коп. (а.с. 3). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Судовою колегією встановлено, що у пункті 2.1. Генеральної угоди сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами (1,5 % у місяць), а пунктом 2.2 Генеральної угоди узгодили розмір штрафу - 937 грн 88 коп. Тому колегія суддів не погоджується із висновком суду про відсутність домовленості між Банком та ОСОБА_1 про розмір процентів за користування коштами та неустойки і наявність підстав для відмови у задоволені позову в цій частині. Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 10623 грн 03 коп., по процентам - 5768 грн 50 коп., 15996 грн 80 коп. - заборгованість за пенею, комісією, штраф - 937 грн 88 коп. У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Пунктом 2.1 Генеральної угоди від 08.12.2015 визначено, що дата останнього повернення коштів ОСОБА_1 має бути не пізніше 31.12.2017 (а.с. 4). З наданого представником позивача розрахунку у додаткових поясненнях до апеляційної скарги вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по процентам за період з 08.12.2015 по 31.12.2017 склала 4046 грн 95 коп. Тому проценти за користування кредитними коштами належить стягнути саме у вказаному розмірі. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити. Враховуючи викладені норми закону і те, що підписаною ОСОБА_1 . Генеральною угодою пунктом 2.2 визначений розмір штрафу за порушення строків повернення грошових коштів - 937 грн 88 коп., тоді як розмір пені визначається Умовами і правилами за кожний день прострочення (п. 2.8 Генеральної угоди), колегія суддів уважає, що з відповідача на користь Банку підлягає стягненню штраф у розмірі 937 грн 88 коп. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України). Отже, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду в частині відмови у стягненні процентів та неустойки підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. З ОСОБА_1 на користь Банку належить стягнути проценти за користування кредитними коштами за період з 08.12.2015 по 31.12.2017 у розмірі 4046 грн 95 коп., штраф у розмірі 937 грн 88 коп. У задоволенні вимог Банку про стягнення пені належить відмовити з інших мотивів, ніж ті, що вказані в рішенні суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони не оскаржили рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, тому рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається. Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Заочним рішенням суду від 08.11.2019 з ОСОБА_1 на користь Банку стягнуто 1921 грн судового збору. Оскільки судовою колегію рішення суду змінене та збільшена сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, рішення суду в частині стягнення судових витрат також підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. За результатами розгляду апеляційної скарги позов Банку визнаний колегією суддів обґрунтованим на 46,83 %, тому з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути 899 грн 60 коп. судового збору з 1921 грн сплачених при подачі позовної заяви (а.с. 1а). Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволена на 22 %, тому з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути 633 грн 93 коп. судового збору з 2881 грн 50 коп. сплачених при подачі апеляційної скарги (а.с. 68). На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 8 листопада 2019 року в частині відмови у задоволені позову про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, неустойки та в частині стягнутого судового збору скасувати. Ухвалити в цій частині нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та неустойки задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 08.12.2015 по 31.12.2017 у розмірі 4046 (чотири тисячі сорок шість) гривень 95 (дев`яносто п`ять) копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» штраф у розмірі 937 (дев`ятсот тридцять сім) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 899 (вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви. У стягненні пені з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити з інших підстав. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 633 (шістсот тридцять три) гривні 93 (дев`яносто три) копійки судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиню 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 квітня 2020 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді А.В. Котелевець І.П. Коваленко