Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/23045/19

Справа № 127/23045/19 Провадження № 22-ц/801/792/2020 Категорія: 80 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 рокуСправа № 127/23045/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Голоти Л. О., Оніщука В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , , відповідач - Приватне мале підприємство «Лурсор», розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/23045/19 за апеляційною скаргою адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни в інтересах Приватного малого підприємства «Луксор» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Антонюка В. В. у залі суду, дата складення повного судового рішення 24 січня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного малого підприємства «Луксор» (далі - ПМП «Луксор») про стягнення заробітної плати. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 15 квітня 2003 року нею було засноване ПМП «Луксор», яке 06 квітня 2016 року за договором купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі підприємства вона відчужила ОСОБА_2 . У період з 14 квітня по серпень 2016 року вона працювала на указаному підприємстві на посаді головного бухгалтера. У серпні 2016 року керівником ПМП «Луксор» її було повідомлено про звільнення. Оскільки копію наказу про звільнення їй не вручено, трудову книжку не видано та не проведено з нею розрахунку по заробітній платі, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з червня по серпень 2016 року в сумі 6 000 гривень. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного малого підприємства «Луксор» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 6 000 гривень. Стягнуто з Приватного малого підприємства «Луксор» на користь ОСОБА_1 5 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Приватного малого підприємства «Луксор» на користь держави 1 921 грн судового збору. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що трудові права позивача щодо отримання суми заборгованості по заробітній платі є порушеними, доводи позовної заяви знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення відповідної суми з відповідача на її користь. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У березні 2020 року адвокат Мишковська Т. М. в інтересах ПМП «Луксор», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2020 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року поновлено ПМП «Луксор» строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2020 року, апеляційну скаргу адвоката Мишковської Т. М. в інтересах ПМП «Луксор» залишено без руху, надано заявникові строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату суду в частині заміни судді Копаничук С. Г., яка входить до складу колегії суддів, у зв?язку з перебуванням її у відпустці, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом не було взято до уваги відсутність у відповідача можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень через те, що позивач, працюючи директором ПМП «Луксор» до квітня 2016 року та згодом обіймаючи посаду головного бухгалтера цього підприємства, привласнила бухгалтерські документи, у тому числі ті, що свідчать про виплату їй заробітної плати у повному обсязі, у зв`язку з чим розпочате кримінальне провадження. Крім того, стягнення суми заробітної плати за період з червня по серпень 2016 року не обґрунтоване та не підтверджене належними доказами, здійснене за відсутності інформації щодо кількості відпрацьованих днів, адже під час розгляду справи не було з`ясовано коли саме припинено трудові відносини між сторонами. Судом не були взяті до уваги докази, які свідчать про те, що станом на 31 липня 2016 року борг підприємства перед позивачем становив 6 440 грн, який було погашено 21 серпня 2016 року, шляхом перерахування самим позивачем коштів в сумі 24 440 грн. Крім того, вирішуючи питання про судові витрати по сплаті судового збору, в мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід держави 768, 40 грн судового збору, натомість у резолютивній частині рішення зазначив про стягнення судового збору в розмірі 1 921 грн. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу позивач указувала на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам, правильно визначив характер спірних правовідносин та правильно застосував норми матеріального права. Посилається на безпідставність аргументів апеляційної скарги щодо відсутності правих підстав для задоволення позову. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що з 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 працювала у Приватному малому підприємстві «Луксор» на посаді головного бухгалтера (а. с. 12), що не заперечується сторонами. З відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам Приватного малого підприємства «Луксор» слідує, що ОСОБА_1 у період за травень, червень, липень 2016 року нараховувалась заробітна плата в розмірі по 2000 грн на місяць (а. с. 44-46). Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 за січень - липень 2016 року сальдо на кінець періоду становить 6 440,00 грн (а.с.47). Згідно з відомістю щодо нарахування коштів № 8 та 10 та витягу з банківської виписки КРД АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» м. Київ Маніній Н. В. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на картковий рахунок НОМЕР_2 проведено виплата заробітної плати (а. с.49-50). Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов?язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Між сторонами виникли правовідносини щодо виплати заборгованості по заробітній платі. Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожному на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені у статтях 3, 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статті 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю". Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. За положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Відповідно до статті 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 у період за травень, червень, липень 2016 року нараховувалась заробітна плата в розмірі по 2000 грн на місяць, що підтверджується відомістю про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам Приватного малого підприємства «Луксор». Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 за січень - липень 2016 року сальдо на кінець періоду становить 6 440,00 грн (а. с. 47). Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з урахуванням покладення законодавцем обов`язку доводити проведення з працівником повного розрахунку на роботодавця, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем до серпня 2016 року включно, виконувала свої трудові обов`язки, проте відповідачем за період з червня по серпень 2016 року їй не було виплачено заробітну плату, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню. Жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачем виплачена заробітна плата позивачеві за указаний період матеріали справи не містять. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстави для його скасування з мотивів, викладених в апеляціній скарзі відсутні. Висновки суду першої інстанцій відповідають принципу справедливості та забезпечують ефективне поновлення порушеного права позивача. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини справи, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки такі доводи зводяться до незгоди з прийнятим судом рішенням, а при вирішенні спору місцевий суд правильно встановив обставини справи, всебічно дослідив матеріали справи і надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Разом з тим, вирішуючи питання про судові витрати в частині стягнення з відповідача в дохід держави судового збору, в мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід держави 768, 40 грн судового збору, натомість у резолютивній частині рішення помилково зазначив про стягнення судового збору в розмірі 1 921 грн, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні. Щодо судових витрат Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки рішення суду першої інстанції по суті є правильним, а зміні рішення підлягає лише в частині розподілу судових витрат по сплаті судового збору, тому судові витрати, понесені заявником по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, слід віднести за рахунок ПМП «Луксор». Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни в інтересах Приватного малого підприємства «Луксор» задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2020 року в частині суми судового збору, що підлягає стягненню з Приватного малого підприємства «Луксор» на користь держави змінити, зазначивши, що стягненню з Приватного малого підприємства «Луксор» на користь держави підлягає судовий збір в сумі 768, 40 гривень. У решті рішення суду залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції віднести за рахунок Приватного малого підприємства «Луксор». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України Головуючий С. К. Медвецький Судді: Л. О. Голота В. В. Оніщук