Постанова 4801 № 127/17897/19

Справа № 127/17897/19 Провадження № 22-ц/801/873/2020 Категорія: 68 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 рокуСправа № 127/17897/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Голоти Л. О., Оніщука В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/17897/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Дернової В. В. у залі суду, дата складення повного судового рішення 17 лютого 2020 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона з 02 грудня 2010 року проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У період їхнього спільного проживання народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач відмовляється визнавати своє батьківство у встановленому законом порядку, не спілкується з дитиною та не бере участі у її вихованні, не надає матеріальної допомоги на дитину, хоча зобов`язаний та має таку можливість. Посилаючись на зазначені обставини, просила встановити, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на доньку у розмірі 5 000 грн, але не менше 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 27 червня 2019 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3 000 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. Ухвалюючи рішення в частині вимог позивача про визнання батьківства, суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення походження дитини та наявності кровного споріднення між дитиною та відповідачем, судом призначалася судова молекулярно-генетична експертиза, яка не була проведена у зв`язку із неявкою відповідача до експертної установи для відбору експериментальних зразків, у зв`язку з чим, з підстав, передбачених частиною 1 статті 109 ЦПК України, дійшов висновку про задоволення позову в цій частині. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину та визначаючи їх розмір, суд, з урахуванням матеріального стану відповідача, виходив з можливості сплати ним аліментів на дитину в розмірі 3 000 грн щомісячно. При цьому, суд визначив стягнення аліментів з дня набрання рішенням суду законної сили, а не з дня звернення до суду з позовом, оскільки на момент звернення до суду з позовом батьківство відповідача не було визнано у встановленому чинним законодавством порядку. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У березні 2020 року ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в цій частині змінити та стягувати з відповідача аліменти на дитину в розмірі 5 000 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату суду в частині заміни судді Копаничук С. Г., яка входить до складу колегії суддів, у зв?язку з перебуванням її у відпустці, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В. Аргументи учасників справи Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягнення з відповідача, не у повній мірі врахував майновий стан відповідача, оскільки він має у власності чотири автомобілі, евакуатор та займається перевезеннями, у зв`язку з чим отримує значний дохід, хоча і не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідач є здоровою, працездатного віку особою, інших осіб на утриманні не має, що дозволяє йому сплачувати аліменти на дитину у заявленому нею розмірі. Разом з тим, у порушення вимог частини 1 статті 191 СК України, суд визначив стягнення аліментів з дня набрання рішенням законної сили, а не з дня звернення до суду з позовною заявою. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2011 року (актовий запис № 4847 від 23 грудня 2011 року), матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записана ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_4 . Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень був проведений у порядку, передбаченому статтею 135 СК України. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2019 року з метою встановлення походження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та наявності кровного споріднення між дитиною та ОСОБА_2 , призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. Указана експертиза проведена не була у зв`язку із неявкою ОСОБА_2 до експертної установи для відбору експериментальних зразків. Відповідно до довідки про склад сім`ї № 643 від 20 червня 2019 року до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4). Згідно з повідомленням Територіального сервісного центра № 0541 за № 31/2/0541-5516 від 21 вересня 2019 року у власності ОСОБА_2 знаходяться такі транспортні засоби: транспортний засіб марки HONDA, моделі ACCORD 2,0, 2007 року випуску; транспортний засіб марки VANDAMME, моделі А 2002, 2006 року випуску, транспортний засіб марки SEAT, моделі IBIZA, 2001 року випуску; транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER, 2014 року випуску (а. с. 35). Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов?язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції в частині визнання батьківства заявником не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає. Між сторонами виникли правовідносини щодо утримання малолітньої дитини. Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2020 року становить 2 218 грн, тобто мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 1 109,00 грн. За змістом частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Колегія суддів, враховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення дитини обома батьками, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення аліментів на дитину у розмірі 3 000 грн щомісячно, що встановить справедливий баланс між захистом прав дитини та обов?язком відповідача по сплаті аліментів. Такий розмір аліментів, на думку колегії суддів, буде відповідати інтересам дитини, враховуючи також те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстави для його зміни з мотивів, викладених в апеляціній скарзі відсутні. Висновки суду першої інстанцій відповідають принципу справедливості та забезпечують ефективне поновлення порушеного права малолітньої дитини. Разом з тим, вирішуючи питання, з якого часу підлягають стягненню з відповідача аліменти на дитину, суд обґрунтовано виходив із того, що аліменти підлягають стягненню з дня набрання рішенням законної сили, оскільки на момент звернення позивача до суду, батьківство відповідача не було визнано у встановленому законом порядку. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував матеріальне становище відповідача, його стан здоров`я, відсутність інших утриманців, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки при визначенні розміру аліментів місцевий суд врахував обставини, встановлені статтею 182 СК України та всебічно дослідив матеріали справи і надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам. Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення та зводяться до незгоди з прийнятим судом рішенням. Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих рішень та частинах судових рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а позивач на підставі закону звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі про стягнення аліментів на дитину, судові витрати слід віднести за рахунок держави. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції віднести за рахунок держави. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України Головуючий С. К. Медвецький Судді: Л. О. Голота В. В. Оніщук