Постанова Північний апеляційний господарський суд № 920/1861/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" квітня 2020 р. Справа№ 920/1861/15 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Коробенка Г.П. Козир Т.П. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, м. Суми, на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2019 (повний текст складено 12.12.2019) у справі №920/1861/15 (суддя Жерьобкіна Є.А.) за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, м. Суми до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрхімпроект", м. Суми про стягнення 9 591,92 грн., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. У грудні 2015 року Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради (далі - КП "Міськводоканал", позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрхімпроект" (далі - ПАТ "Укрхімпроект", відповідач) про стягнення 9 591,92 грн., в тому числі 7 315,30 грн. основної заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 2 115,00 грн. пені, 118,20 грн. 3% річних, 43,42 грн. інфляційних нарахувань. Позовні вимоги мотивовані тим, що КП "Міськводоканал" при здійсненні контролю за скидом забруднюючих речовин ПАТ "Укрхімпроект" на підставі укладеного між сторонами спору Договору на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями від 01.09.2009 № 385 виявлено факт скиду в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно з встановленими допустимими концентраціями в Правилах приймання стічних вод в систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 №

539. У зв`язку з чим відповідачу здійснено нарахування додаткової плати за перевищення гранично допустимих скидів токсичних речових у міську каналізаційну мережу в сумі 7315,30 грн., на яку виставлено рахунок. Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання з перерахування суми додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у встановлений строк, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача у відповідності до умов Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України пені, 3% річних та інфляційних втрат. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.12.2019 у даній справі у задоволені позову відмовлено. Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7315,30 грн. заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод є необґрунтованими та неправомірними, оскільки розрахунок за перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) був виконаний позивачем із застосуванням нормативу плати згідно наказу позивача від 18.02.2014 № 45 на підставі Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми, затверджених рішенням Виконкому Сумської міської ради від 11.06.2011 №539, і виставлений відповідачу відповідно до вказаних Правил, які прийняті незаконно, не на підставах та у спосіб, що передбачені законодавством, яке регулює спірні правовідносини. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 28.08.2019 у справі №920/619/18. Крім того, враховуючи, що вимоги про стягнення з відповідача 118,20 грн. 3% річних, 2115,00 грн. пені та 43,42 грн. інфляційних нарахувань є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, тому і у цій частині позов є безпідставним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП "Міськводоканал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2019 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає вимогам ст. ст. 209, 210, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Так, за твердженням позивача, на час відбору проб стічних вод ПАТ "Укрхімпроект", проведення аналізу (11.12.2014) та на час розгляду даної справи відсутнє рішення адміністративного суду про визнання рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 та від 06.09.2011 №539 протиправними та нечинними, а тому застосування Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми, затверджених рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 №539, в якості правової підстави для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень, виявлених 11.12.2014 при відборі проб стічних вод ПАТ "Укрхімпроект", є правомірним. Натомість, в підтвердження своєї позиції КП "Міськводоканал" в апеляційній скарзі звертає увагу на ту обставину, що Виконавчим комітетом Сумської міської ради 15.01.2019 прийнято рішення №4 "Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми" (нових місцевих правил), яке набрало чинності з моменту його офіційного оприлюднення в Офіційному віснику Сумської міської ради №1 від 21.01.2019. Відповідно до п. 2 вказаного рішення визнано такими, що втратили чинність рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 "Про затвердження Правил приймання стічних води в системи каналізації м. Суми" та від 06.09.2011 № 539 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 "Про затвердження Правил приймання стічних води в системи каналізації м. Суми", тобто з 21.01.2019. Факт втрати чинності рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми" з 21.01.2019 підтверджується також рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №480/3156/19, яким встановлено, що зазначене рішення втратило чинність з 21.01.2019, тобто з дня офіційного оприлюднення рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 №4 "Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми" (нових місцевих правил) в Офіційному віснику Сумської міської ради №1 від 21.01.2019. Вказана обставина не потребує доведенню відповідно до вимог ч. 4 ст.75 ГПК України. Крім того, позивач вказує, що його наказ № 45 від 18.02.2014 "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2014 рік", який застосовувався при розрахунку плати за скид понаднормативних забруднень, виявлених 11.12.2014 при відборі проб стічних вод відповідача, скасовано судовими рішеннями в адміністративній справі №591/1519/15-а з 18.06.2019, дати ухвалення постанови Другим апеляційним адміністративним судом у цій справі. Отже, його застосування позивачем при здійсненні розрахунку також є обґрунтованим. Поряд з цим, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, на думку позивача, не враховано, що відносини між сторонами спору регулюються перш за все Договором, який на час розгляду справи був чинним, зміни до нього не вносилися, отже умови Договору є обов`язковими для виконання сторонами. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1861/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (судді доповідача), суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Міськводоканал" на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2019 у справі №920/1861/15, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Даною ухвалою колегія суддів апеляційного господарського суду відмовила у задоволенні клопотання КП "Міськводоканал" про розгляд справи №920/1861/15 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Заявлені у справі клопотання учасників справи та результати їх розгляду. До апеляційної скарги позивач подав заяву про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/3156/19 за позовом АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: КП "Міськводоканал" Сумської міської ради та АТ "Укрхімпроект", про визнання противоправним та не чинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 №539 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 "Про затвердження правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми". Обґрунтовуючи заяву скаржник, посилаючись на ч. 5 ст. 227 ГПК України, зазначає про неможливість розгляду даної справи, №920/1861/15, до вирішення пов`язаної з нею справи №480/3156/19, що розглядається іншим судом в порядку адміністративного судочинства, оскільки питання незаконності рішень виконавчих органів місцевого самоврядування є непідвідомчими господарським судам, а рішення у вказаній адміністративній справі може суттєво вплинути на оцінку доказів у даній справі. Саме однією з підстав нарахування КП "Міськводоканал" плати за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод в розмірі 7 315,30 грн., що є предметом позову у даній справі, було порушення відповідачем Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми, які затверджені рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради оскаржуваним в адміністративній справі №480/3156/19. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Розглянувши вказану заяву позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у її задоволенні, оскільки розгляд справи №480/3156/19 не є таким, що унеможливлює розгляд даної справи в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги з наданням оцінки зібраним у справі доказам. В свою чергу, позивач не буде позбавлений права подати заяву про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України, у випадку встановлення обставин, що не були відомі та не встановлені на час розгляду даної справи. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок здійснення правосуддя в розумний строк покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Одночасно в апеляційній скарзі позивач заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, які долучені до цієї скарги. Дане клопотання мотивоване тим, що зазначені докази не були подані разом з позовною заявою та відповіддю на відзив відповідача, оскільки позивачу не було відомо про деякі обставини, які існували, порівняно із станом на день подання апеляційної скарги, а рішення від 10.12.2019 у справі №480/3156/19 ухвалено Сумським окружним адміністративним судом після постановлення оскаржуваного рішення у цій справі. Серед доданих до апеляційної скарги доказів, крім копії рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №480/3156/19, значаться: копія рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 №4 "Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми" з Офіційного вісника Сумської міської ради №1 від 21.01.2019, копія листа АТ "СМНВО - "Інжиніринг" від 04.12.2019 №01-1010, виписка з ЄДРПОУ, копія витягу зі Статуту АТ "СМНВО - "Інжиніринг". Як убачається із змісту апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення суд першої інстанції таких доказів в своєму розпорядження не мав. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України). У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про приєднання доказів, поданих в порядку ст. 80 ГПК України, або витребування судом таких доказів відповідно до приписів ст. 81 ГПК України. Позивач порушуючи перед судом апеляційної інстанції клопотання про приєднання до матеріалів справи копії рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 №4 "Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми" з Офіційного вісника Сумської міської ради №1 від 21.01.2019 жодних пояснень щодо неможливості надати вказані докази до суду першої інстанції не наводить. Однак підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта. Оскаржуване рішення у даній справі було проголошено 09.12.2019. При цьому після усунення обставин, що слугували підставою для зупинення провадження у даній справі, суд першої інстанції ухвалою від 11.10.2019, поновлюючи провадження у цій справі, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. А відтак, подану апелянтом копію рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 №4, опублікованого в Офіційному віснику Сумської міської ради №1 від 21.01.2019, він мав можливість подати до суду першої інстанції в порядку передбаченому процесуальним законодавством, проте вказаних дій не вчинив, і доказів об`єктивної неможливості вчинення таких дій суду апеляційної інстанції не надав. Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права. Відповідно до ст. 124, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи. За таких обставин, додана позивачем до апеляційної скарги копія рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 №4 "Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми" з Офіційного вісника Сумської міської ради №1 від 21.01.2019 як додатковий доказ колегією суддів не приймається. Натомість інші докази, а саме: копія рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №480/3156/19, що є додатком до заяви про зупинення провадження у даній справі, а також копія листа АТ "СМНВО - "Інжиніринг" від 04.12.2019 №01-1010, виписка з ЄДРПОУ, копія витягу зі Статуту АТ "СМНВО - "Інжиніринг", що підтверджують перейменування юридичної особи - відповідача, судом апеляційної інстанції приймаються, оскільки позивач довів неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже з наведених обставин, клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів підлягає частковому задоволенню. За положеннями ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Однак в даному випадку правонаступництво не відбулось, а лише змінено найменування юридичної особи. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне врахувати зміну найменування Публічного акціонерного товариства "Укрхімпроект" на Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання "Інжиніринг". Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається із матеріалів справи, 01.09.2009 між КП "Міськводоканал" (виробник) та ПАТ "Укрхімпроект" (споживач) укладено Договір на водопостачання та прийом стічних вод № 385 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався забезпечувати відповідача питною водою та приймати стічні води згідно межі розподілу, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених Договором. Договір укладається з 01.09.2009 по 01.09.2012 і вважається щорічно продовженим (але не більше трьох років), якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї із сторін про розірвання Договору. Доповнення та зміни до договору вносяться за письмовим погодженням сторін (п. 8.1. Договору). Відповідно до п. 2.1 Договору, послуги надаються виробником безперебійно (за винятком часу перерв на проведення ремонтних і профілактичних робіт, ліквідацію наслідків аварії або пов`язаних з дією непереборної сили) або згідно з графіком, затвердженим місцевим органом державної виконавчої влади. Режим може бути змінений виробником без внесення змін до Договору. Представник водоканалу має право проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем абонента, споживача (власника квартири), виконавця, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання тощо та складати акти за результатами цих обстежень (пп. 3.1.3 п. 3.1 Договору). Відповідно до п. 4.6 Договору зняття показань з водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником виробника у присутності представника споживача у строки згідно з графіком обслуговування виробника. У разі, якщо споживач не забезпечить присутності свого представника для зняття показань дані, що зняті виконавцем, є підставою для виставлення рахунку на оплату використаних послуг наданих виробником. У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел (пункт 4.8 Договору). Згідно з п. п. 5.1, 5.2 Договору споживач несе відповідальність за каналізаційні мережі, які знаходяться у нього на балансі. В каналізаційну мережу забороняється скидати сміття, попіл, ґрунт, ганчірки, лід, токсичні речовини і т.п., а також ґрунтові води і води промислових підприємств з перевищенням гранично - допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Виробник контролює скиди забруднюючих речовин кожного місяця. При виявленні порушень розрахунки виконуються за поточний місяць. Перелік гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин (ГДК): реакція середовища рН - 6,5-9 мг/л; БСК3 - 256 мг/дм3; завислі речовини - 280 мг/дм3; нафти і нафтопродукти - 0,73 мг/дм3; жири - 8 мг/дм3; азот амонійний - 25 мг/дм3; нітрити 0; нітрати - 0,64 мг/дм3; фосфати - 6,5 мг/дм3; сульфати - 77 мг/дм3; хлориди - 80,4 мг/дм3; СПАР-0,25; залізо - 1 мг/дм3; мідь - 0,012 мг/дм3; нікель - 0,12 мг/дм3; цинк-0,084 мг/дм3; хром +3 - 0,5 мг/дм3; свинець - 0,12 мг/дм3. Відповідно до п. 5.2. Договору скидання споживачем стоків з перевищенням ГДК забруднюючих речовин оплачується згідно з Правилами приймання стічних вод у каналізації м. Суми, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 (далі - Правила від 10.12.2007 №596) по штрафному тарифу згідно з розрахунками. Штрафні тарифи застосовуються згідно з кратністю підвищення ГДК забруднюючих речовин по кожному виду забруднень. Відповідно до п. п. 5.3, 5.4 Договору у разі несвоєчасного перерахування коштів споживачем за послуги водопостачання та водовідведення сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми боргу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення контролю за скидом забруднюючих речовин ним було виявлено факти скиду відповідачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно із встановленими Правилами приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 №596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми" (далі - Правила від 06.09.2011 №539). Згідно з актом відбору проб стічних вод від 11.12.2014, представником позивача на каналізаційному випуску за адресою: вул. Іллінська, 13 в м. Суми відібрані проби стічних вод. При проведенні досліджень якості стічних вод було виявлено перевищення вмісту забруднюючих речовин в стічних водах споживача при скиді у міську каналізацію, порівняно з допустимими концентраціями (ДК) встановленими Правилами від 06.09.2011 № 539, що підтверджується протоколом № 1864 дослідження якості стічних вод, зокрема: хлориди 178,67 мг/л, фосфати 18,76 мг/л, азот амонійний 61,49 мг/л, нітрити 0,38 мг/л, нітрати 1,12 мг/л, мідь 0,14 мг/л, залізо 1,14 мг/л. Дослідження якості стічних вод здійснено атестованою хімічною лабораторію контролю промстоків КП "Міськводоканал", що підтверджується свідоцтвом про атестацію № 9 від 24.02.2011. У додатку до вказаного свідоцтва містять діапазон та похибки вимірювань. Акт відбору проб та протокол дослідження якості стічних вод складені за формою додатків 2 та 3 до Правил від 06.09.2011 №

539. Позивач листом від 15.04.2015 № 05/3701 повідомив відповідача про порушення умов скиду токсичних речовин у міську каналізаційну мережу, а саме: про недотримання ГДК забруднюючих речовин при скиді; про нарахування відповідачу сум додаткової плати за перевищення гранично допустимих скидів токсичних речовин у міську каналізаційну мережу згідно з пунктом 7.7 Правил від 06.09.2011 № 539, яка обліковується з урахуванням коефіцієнту кратності за перевищення забруднюючих речовин та в грошовому еквіваленті становить 7315,30 грн. До вказаного листа позивачем додано рахунок № 26 від 14.04.2015 на суму 7315,30 грн. за скид забруднюючих речовин у міську каналізацію згідно з Правилами від 06.09.2011 №

539. Як зазначає позивач, відповідно до п. 2.3.4 Правил від 06.09.2011 № 539, відповідач зобов`язаний оплачувати рахунки на скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників протягом 30 банківських днів. 06.10.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 22/10581 про сплату заборгованості за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у міську систему каналізації, яка залишена відповідачем без задоволення. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати вказаної заборгованості позивач звернувся до суду з вказаним позовом, нарахувавши відповідачу у відповідності до вимог п. п. 5.3, 5.4 Договору та ст. 625 ЦК України 118,20 грн. 3% річних, 2115,00 грн. пені, 43,42 грн. інфляційних нарахувань. Отже предметом доказування у даній справі є факт порушення відповідачем норм чинного законодавства забрудненням стічних вод при скиді вод в міську каналізацію та правомірність нарахування заборгованості за порушення чинних норм, які передбачають відповідальність за скинуті понаднормативно забруднені стічні води. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Із зазначеними нормами кореспондуються положення ст. ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України). В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як встановлено судом першої інстанції відносини між сторонами з приводу надання послуг з забезпечення відповідача питною водою та приймання стічних вод регулюються Договором №385 від 01.09.2009, преамбулою якого визначено, що сторони у своїх взаємовідносинах керуються Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37, Правилами приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 (Правила від 10.12.2017). В обґрунтування позовних вимог в частині нарахування та стягнення плати за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод позивач посилається на порушення відповідачем Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 (Правила від 06.09.2011 №539). Як убачається із матеріалів справи рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 були затверджені місцеві Правила приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми, а згідно з рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 до зазначених місцевих Правил були внесені зміни та доповнення шляхом викладення їх у новій редакції. У відповідності до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 №539, яким затверджені у новій редакції Правила приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми, має усі ознаки регуляторного акта та є таким, що потребує реалізації процедур стосовно його прийняття, передбачених цим Законом. У відповідності до п. 1.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691, який був чинний під час прийняття Правил від 06.09.2011 № 539, місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України. Місцеві Правила приймання є обов`язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради. Так, в матеріалах справи міститься копія постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №591/1519/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрхімпроект", ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, треті особи Державна екологічна інспекція у Сумській області, Департамент фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Публічне акціонерне товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе", Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Державне підприємство "Сумська біологічна фабрика", Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина", Публічне акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", Український НДІ "УкркомунНДІпрогрес", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Емпаєрмоторс", Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" про визнання протиправним та скасування рішень, якою ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 залишено без змін і якою встановлено, що рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 було прийняте незаконно. Крім того, встановлено, що рішення №539 від 06.09.2011 Виконавчим комітетом Сумської міської ради прийняте не на підставах та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулюють спірні правовідносини. Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Відповідний правовий висновок щодо Правил від 06.09.2011 № 539 викладено у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №920/619/18 (п.п. 28-30). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. В даному контексті, словосполучення "на підставі" - означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" - означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" - означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби (правова позиція Вищого господарського суду України, викладена в постанові від 24.01.2017 у справі №910/10057/16). Згідно з ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2). Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (ч. 3). Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4). Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 5). Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (абз. 1 ч. 6). У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили (ч. 7). У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України(ч. 8). Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus N 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 47 - 56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria N 38780/02). В рішеннях Європейського Суду у справах "Федоренко проти України" від 30.06.2006 та "Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії" від 24.06.2003, висловлена позиція про те, що особа приватного права, яка вступає у цивільно - правову угоду з державним органом або іншою особою публічного права, має всі підстави розраховувати на те, що адміністрація діє у межах своєї компетенції, а відтак необхідною до застосування до правовідносин у згаданих справах є доктрина "ultra vires" з урахування принципу пропорційності між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи, зокрема, права на мирне володіння майном. З чого слідує, що невиконання Правил від 06.09.2011 № 539, які не відповідають нормам Конституції, законів та іншого чинного законодавства України, порядку та процедурам їх прийняття, не може бути визнане порушенням такого акту, оскільки прийнятий протизаконно акт не є підставою для виникнення, зокрема, обов`язків, ним передбачених. З огляду на викладені правові норми господарський суд застосовує не всі нормативно-правові акти, а лише ті, що прийняті в установленому порядку і в межах компетенції відповідних органів. Отже, господарський суд зобов`язаний перевірити, чи прийнято певний акт в установленому порядку і чи відповідає він компетенції органу, який його прийняв. Таким чином скасування в судовому порядку зазначеного нормативного акту не є обов`язковим, оскільки суд в процесі розгляду справи не застосовує нормативні акти, які не відповідають законодавству України. У зв`язку з викладеним, приймаючи до уваги, що Правила від 06.09.2011 № 539 були прийняті не на підставах та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулюють спірні правовідносини, тобто є нікчемними з моменту їх прийняття, як прийняті "ultra vires", колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені місцеві Правила не можуть бути підставою для нарахування позивачем плати за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод. Поряд з цим, аналізуючи здійснений позивачем розрахунок плати за перевищення ГДК відповідачем, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем застосований норматив плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації міста в розмірі 1,91 грн/куб.м. Вказаний норматив затверджений наказом КП "Міськводоканал" № 45 від 18.02.2014 "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2014 рік". При цьому, за результатами розгляду справи № 591/1519/15-а в частині позовних вимог щодо оскарження наказів КП "Міськводоканал", рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21.12.2018, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 (змінено рішення суду першої інстанції), визнано незаконними та скасовано накази КП "Міськводоканал", зокрема і наказ № 45 від 18.02.2014 "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2014 рік". Судами у вказаній адміністративній справі було встановлено, що КП "Міськводоканал" при прийнятті оскаржуваних наказів у 2012, 2013 та 2014 роках самостійно здійснило розрахунок виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень. При цьому постанову НКРЕКП про затвердження тарифів КП "Міськводоканал" було прийнято лише 18 грудня 2014 року у той час, як оскаржувані накази були затверджені наказом директора КП "Міськводоканал" 22 лютого 2012 року, 01 лютого 2013 року, 18 лютого 2014 року відповідно. Накази КП "Міськводоканал", в тому числі наказ від 18.02.2014 №45 "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2014 рік", не містять в собі будь-якого посилання на відповідні рішення Уповноваженого органу щодо встановлення виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод та були прийняті до отримання відповідних рішень НКРЕКП про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для КП "Міськводоканал". Тобто оскаржувані накази про встановлення нормативу плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів у 2012, 2013 та 2014 роках були прийняті з порушенням вимог п. 2.3 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, та пункту 9 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів України від 01.06.2011 № 869, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування. Судом апеляційної інстанції змінено рішення суду першої інстанції, враховуючи, що накази КП "Міськводоканал" є регуляторними актами у розумінні ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", тому, відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, такі рішення втрачають чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Постановою Верховного Суду від 25.10.2019 у справі №591/1519/15-а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, якою змінено рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21.12.2018, залишено без змін, касаційну скаргу КП "Міськводоканал" залишено без задоволення. Отже наказ КП "Міськводоканал" від 18.02.2014 №45 "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2014 рік" втратив чинність як протиправний та скасований судовим рішенням з 18.06.2019, з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Аналогічні положення обов`язковості судових рішень передбачені ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України. В силу ст. 129 Конституції України та ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною засадою правосуддя є верховенство права. При цьому, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд має забезпечувати кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. З огляду на вказані норми, враховуючи положення ст. 11 ГПК України, господарський суд при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до правовідносин, що є предметом судового розгляду. При цьому обов`язковою умовою судочинства є додержання норм процесуального права, які регламентують певні судові процедури, що гарантують реалізацію права на судовий захист і забезпечують досягнення цілей судочинства та законності судової діяльності. Наведене дає підстави для висновку, що правильне застосування приписів ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили, виявляється лише у їх дотриманні судами та іншими суб`єктами правовідносин. Отже, застосування позивачем нормативу плати за скид понаднормативних забруднень для нарахування позивачу заборгованості має бути проаналізовано судом з урахуванням відповідності його чинному законодавству. На час вирішення спору судом першої інстанції у даній справі наказ позивача, яким було затверджено норматив плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації міста на 2014 рік, був скасований судовим рішенням, яке набрало законної, тобто був нечинним. Оскільки вказане рішення адміністративного суду є обов`язковим до виконання, суд першої інстанції при вирішенні даного спору не міг застосовувати вже скасований регуляторний акт з підстав його протиправності. За вказаних обставин твердження позивача про те, що ним правомірно застосовано вказаний наказ при розрахунку плати за скид понаднормативних забруднень, оскільки він був чинним на момент здійснення такого розрахунку, є помилковим. Таким чином, з огляду на те, що розрахунок за перевищення ГДК здійснено позивачем із застосуванням нормативу плати, затвердженого наказом позивача №45 від 18.02.2014, скасованого судовим рішенням, яке на час вирішення даного спору набрало законної сили, на підставі Правил від 06.09.2011 № 539, прийнятих незаконно, не на підставах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача в частині стягнення з відповідача 7315,30грн. заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод. Також вірними є висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 3%річних, пені та інфляційних втрат, які є похідними від вимог про стягнення заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод. Зважаючи на викладене, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального і процесуального права, позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст..ст. 73, 76-79, 86 ГПК України, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 9 591,92 грн., в тому числі 7 315,30 грн. основної заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 2 115,00 грн. пені, 118,20грн. 3% річних, 43,42грн. інфляційних нарахувань. Отже, рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2019 у справі №920/1861/15 про відмову в позові є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2019 у справі №920/1861/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2019 у справі №920/1861/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/1861/15 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Г.П. Коробенко Т.П. Козир