Постанова 4855 № 320/2693/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2693/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Чаку Є.В. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці Державної фіскальної служби, головного державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Кононенко Наталії Миколаївни, головного державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Денисенка Максима Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, головного державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Кононенко Наталії Миколаївни, головного державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Денисенка Максима Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправними дій. В якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000191/1 від 22 лютого 2019 року; - визнати протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кононенко Наталії Миколаївни, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402873 від 19 лютого 2019 року; - визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Денисенка Максима Анатолійовича, які полягали у відмові в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402873 від 19 лютого 2019 року другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11 січня 2019 року та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08 лютого 2019 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Скаргу обгрунтовано тим, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості. Зазначено, що в інвойсі від 22 жовтня 20018 року №NAZ002 вказано коносамент, який був виставлений тільки 02 листопада 2018 року, тобто, на одинадцять днів пізніше дати складання інвойсу; в інвойсі вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим, відсутні. У митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення подібних (аналогічних) товарів за ціною договору (контракту), що не давало змогу застосувати відповідачу 1 другорядний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, в якому позивач зазначає, що апелянт помилково в апеляційній скарзі стверджує, що підставою для винесення оскаржуваного рішення було те, що позивач не надав копії експортної декларації продавця, сертифікату про походження товарута висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, оскільки в силу вимог ч. 3 статті 53 ПК України такі документи знаходяться у розпорядженні продавця та надаються лише за наявності у покупця. В частині сумнівів митного органу у тому, що ввезений товар є стоковим, позивач посилається на додаток до договору та інвойс, виставлений продавцем, що є первинним документом бухгалтерського обліку позивача, де продавець та позивач узгодили, що спірний товар є стоковим. Більше того, аналогічне підтвердження приналежності товару до стокового підтвердив і продавець у своєму листі № 20190219/01-OUT від 19 лютого 2019 року. Щодо тверджень відповідача про зазначення номеру коносаменту в інвойсі раніше дати його видачі, то інфойс формується продавцем, який резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносаменту для перевезення товарів у контейнері, тому наперед знає номер. В апеляційній скарзі було заявлено клопотання про заміну Київської міської митниці Державної фіскальної служби, як відповідача по даній справі, на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби. Так, з матеріалів вказаного клопотання вбачається, що Київська митниця Держмитслужби, як правонаступник Київської міської митниці Державної фіскальної служби України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби", розпочала свою роботу з 08 грудня 2019 року відповідно до наказу від 06 грудня 2019 року №

7. Необхідність здійснення заміни відповідача у справі заявник обґрунтовує тим, що діяльність органів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України була припинена та всі функції та повноваження переходять до територіальних органів Державної митної служби. Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що Київською митницею Держмитслужби повністю підтверджено наявність підстав, які визначені в статті 52 КАС України, щодо здійснення заміни відповідача її правонаступником, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про заміну Київської міської митниці Державної фіскальної служби як відповідача по даній справі на її правонаступника Київську митницю Держмитслужби є обґрунтованим та підлягає задоволенню. 17 квітня 2020 року від позивача надійшла сканована заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі документів. Відтак, оскільки учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 грудня 2015 року між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Віта-Текс» був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки. Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором. Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо. Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка. Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. 23 листопада 2018 року продавець та позивач уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31 грудня 2021 року та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару. 19 жовтня 2018 року продавець та позивач уклали додаток №VT085 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар: тканина вибивна, 100% поліестер, сток, товарна позиція 540754 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, завширшки 220 см, у загальній кількості 25364 кг, 150340 погонних метрів, за ціною 3,03 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Китайська Народна Республіка (далі - товар). Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року склала 76852,92 долари США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Nantong Golden Land Import and Export Co., Ltd. 19 лютого 2019 року позивачем до Київської митниці ДФС було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/402873, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 76 852,92 долари США. Поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0271) пакувальний лист продавця на товар від 22 жовтня 2018 року; (0380) рахунок-фактура №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року; (0705) коносамент №OOLU4100683720 від 02 листопада 2018 року; (0730) автотранспортна накладна №14848 від 16 грудня 2018 року; (0861) сертифікат про походження товару №18C3206A3952/50035 від 05 листопада 2018 року; (1721) акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2018/4694 від 16 грудня 2018 року; (3014) прайс-лист продавця від 22 жовтня 2018 року; (4103) додаток; (4103) додаткова угода №1 від 05 грудня 2017 року до договору; (4104) договір; (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів №181 від 16 грудня 2018 року. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/402873 від 19 лютого 2019 року митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті, та відомостей, які мають вплив на визначення митної вартості товарів. Посилаючись на ч.5 статті 55, ч.2,3 статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів (за наявності): копію митної декларації країн відправлення (з перекладом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності - банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну). На вказаний запит 22 лютого 2019 року позивачем було надано додаткові документи разом із супровідним листом №2102/19-04 від 21 лютого 2019 року, який відповідач отримав о 12 год. 31 хв.: 1) щодо копії митної декларації країни відправлення (із перекладом) - позивач звернув увагу відповідача 1, що у нього була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який у силу додаткової угоди 2 від 23 листопада 2018 року до договору не зобов`язаний надавати такий документ позивачу. Більше того, ч.3 статті 53 МК України покладає на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача; 2) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач надав відповідачу 1 для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії Листа Продавця №20190219/01-OUT від 19 лютого 2019 року (надалі - «лист продавця») та його перекладу з англійської на українську мову. Позивач звернув увагу відповідача 1, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару. Щодо зазначення продавцем номеру коносаменту в інвойсі №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносаменту для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). 3) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів - позивач вказав, що він не погоджується з позицією відповідача 3, викладеною в запиті, стосовно того, що з наданих договору, додатку та інвойсу №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року неможливо встановити умови та терміни оплату інвойсу. Так, відповідно до пункту 2 додатку оплата за товар згідно з інвойсом №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року здійснюється відповідно до пункту 4.1 договору, який у свою чергу передбачає, що оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Таким чином, так як умови додатку не визначають інші умови для оплати товару згідно з інвойсом №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року, то останній в силу пункту 4.1 договору підлягає оплаті протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України. Позивач також повідомив відповідачу 1, що інвойс №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року станом на день підписання листа був неоплаченим, а відтак позивач не міг надати витребовувані банківські платіжні документи. Що стосується витребування відповідачем 1 у запиті банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, то позивач зазначив відповідачу 1, що відповідно до ч.4,5 статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Позивач зазначив, що приписи статті 53 МК України не передбачають права відповідача 1 витребовувати в позивача банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, тобто така вимога відповідача 1 є протиправною та необґрунтованою; 4) щодо виписка з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу 1 для ознайомлення на 9 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11 січня 2019 року; інвойсу №X180761 від 20 жовтня 2018 року, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000105 від 18 грудня 2018 року, складеної між позивачем та ТОВ «Текссол-С»; податкової накладної №105 від 18 грудня 2018 року, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08 лютого 2019 року; інвойсу №INV1108 від 08 листопада 2018 року, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000112 від 31 грудня 2018 року, складеної між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №112 від 31 грудня 2018 року, складеної позивачем; 5) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - позивач надав відповідачу 1 для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо товару: прибуткової накладної №ВТ-0000091 від 17 грудня 2018 року, складеної позивачем; видаткової накладної №ВТ-0000103 від 17 грудня 2018 року, складеної між позивачем та ТОВ «Текссол-С»; податкової накладної №103 від 17 грудня 2018 року, складеної позивачем; 6) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням/документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну) - позивач звернув увагу відповідача 1, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. 22 лютого 2019 року о 18 год. 29 хв. відповідач 1 направив позивачу повідомлення в спеціалізованій системі обміну електронними документами, в якому повідомив позивачу про неможливість вивчення наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товарів, оскільки станом на 22 лютого 2019 року переклад документів не надано. 22 лютого 2019 року Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості №UA125000/2019/000191/1, згідно з яким відповідач 1, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/402873 від 19 лютого 2019 року скоригував до рівня 89 037,36 доларів США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією №UA125110/2019/402869 від 19 лютого 2019 року встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто надані позивачем документи, на думку Київської митниці ДФС, не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товару, а додатково надані документи не усунули виявлених розбіжностей, що зумовило неможливість підтвердити заявлену позивачем митну вартість товару відповідно до частини другої статті 58 МК України. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00058 від 22 лютого 2019 року. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч.7 статті 55 та ч.2 статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/404168 від 07 березня 2019 року та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 88 168,74 грн. Вважаючи вказані дії та рішення відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у правомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту. Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція). У статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України. Згідно ч.1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації У ч. 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. При цьому, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Як встановлено судом першої інстанції, спірним рішенням за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так, судом досліджено надані позивачем відповідачу 1 договір, додаток, в пункті 2 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 76 852,92 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/402873 від 19 лютого 2019 року. Відповідно до додатку та інвойсу №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до договору та додатку. Твердження відповідача 1 про неможливість встановити умови оплати інвойсу №NAZ002 від 22 жовтня 2018 року не знайшло свого підтвердження, адже відповідно до пункту 2 додатку оплата за товар здійснюється згідно з інвойсом відповідно до пункту 4.1 договору, який, у свою чергу, передбачає 60-денний строк для оплати за товар із дня отримання товару позивачем на митній території України. Суд зазначає, що в листі позивача №2102/19-04 від 21 лютого 2019 року позивач повідомив відповідачу 1 про те, що товар був неоплаченим станом на день підписання листа. Відтак, суд погоджується з твердженням позивача, що його обов`язок щодо надання банківських платіжних документів виникає виключно за умови оплати рахунку. Слід вказати, що орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Крім того, сторони договору чітко визначилися, що товар є стоковим. Матеріали справи також містять лист продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару, а також інвойс. При цьому, інвойс виконує роль комерційного документу, який надає вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у документальний спосіб доводи позивача про віднесення товару до стокового підтвердужуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Натомість, відповідач, поставивши під сумнів ці обставини, жодним чином не довів, що товар не має ознак стокового. Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на вказану норму, колегія суддів позбавлена можливості тлумачити відсутність вказаних доказів на користь відповідача. Такі докази тлумачаться на користь позивача. Суд вважає також безпідставним неврахування відповідачем 1 наведеної в листі продавця інформації про ціни на продукцію продавця товару в період із 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, адже наведений прайс-лист продавця товару містить, зокрема, інформацію про вартість вибивної тканини, 100% поліестер, 90-220 см, яка складала 3,03 долари США за 1 кг на умовах поставки CFR м. Одеса, Україна, що повністю відповідає задекларованій митній вартості товару позивачем у додатковій митній декларації IM40ДТ №UA125110/2019/402873 від 19 лютого 2019 року та зазначені обставини жодним чином не свідчать про заниження позивачем митної вартості товарів. Відтак, суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача 1 про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару. Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який критично поставився до твердження відповідача 1 про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч.3 статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта. Так, листом позивач №2102/19-04 від 21 лютого 2019 року повідомив відповідачу 1 про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому, відповідно до додаткової угоди №2 від 23 листопада 2018 року до договору продавець не зобов`язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою відповідача. Таким чином, ненадання документу, який відсутній у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідач 1 не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Колегія суддів також вказує на те, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UA500040/2019/1133 від 26 січня 2019 року. Відповідно до п.2, 4 ч.2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 олку №598). Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 року у справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 року у справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17). В той же час, з графи 33 оскаржуваного рішення видно, що у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 статті 55 МК України. Відтак, висновки митного органу щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є безпідставними, а коригування його вартості на підставі митної декларації №UA500040/2019/1133 від 26 січня 2019 року є протиправним, що вказує на правомірне задоволення судом першої інстанції вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000191/1 від 22 лютого 2019 року. Зі змісту оскаржуваного рішення також встановлено, що головний державний інспектор Київської митниці ДФС Денисенко М.А. відмовив позивачу в застосуванні до товару 1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402873 від 19 лютого 2019 рку другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11 січня 2019 року та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08 лютого 2019 року. Відповідно до статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Так, спірний товар 1 згідно з додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402873 від 19 лютого 2019 року має наступні характеристики: тканина вибивна, 100% поліестер, завширшки 220±1 см, щільність тканини 81±1 г/м2, полотняного переплетення, без покриття та без просочення, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець. Подібний (аналогічний) товар №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11 січня 2019 року має наступні характеристики: тканина вибивна, 100% поліестер, завширшки 220±1 см, щільність тканини 78±7 г/м2, полотняного переплетення, без покриття та без просочення, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець. Подібний (аналогічний) товар №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08 лютого 2019 року має наступні характеристики: тканина вибивна, 100% поліестер, завширшки 220±1 см, щільність тканини 55-80±7 г/м2, полотняного переплетення, без покриття та без просочення, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець. Отже, судом = встановлено, що спірний товар 1 за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402873 від 19 лютого 2019 року, товар №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11 січня 2019 року та товар №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08 лютого 2019 року є подібними (аналогічними) товарами в розумінні ч.2,3 статті 60 МК України (відмінність полягає у різній щільності тканин). Відтак, суд вірно дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про безпідставну відмову головного державного інспектора Київської митниці ДФС Денисенка М.А. в застосуванні до товару другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11 січня 2019 року та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08 лютого 2019 року. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надані відповідачу 1 для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України. Натомість, відповідач 1 не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач 1 просто вказує на існування розбіжностей у поданих позивачем документах, не зазначаючи при цьому, які саме дані не співпадають, в яких документах містяться суперечливі дані та яким чином скаржник виявив такі розбіжності. Тобто, відповідачем не було доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував суд першої інстанції. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваного рішення та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про коригування митної вартості товару є необгрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду. Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права. Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Здійснити заміну відповідача у справі з Київської міської митниці Державної фіскальної служби на Київську митницю Держмитслужби. Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 21 квітня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Є.В. Чаку