Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2472/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2472/19 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача - Турецької І. О., суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради (далі - УПСЗН Ізмаїльської міської ради) в якому, з урахуванням уточнень (а.с.15), просив: - визнати протиправними дії щодо виключення його з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги; - зобов`язати включити до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги; - зобов`язати нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2018 рік; - зобов`язати здійснити перерахунок оплати комунальних послуг за 2017-2018 роки за зареєстрованим місцем проживання; - зобов`язати нарахувати та виплатити пільгу на тверде паливо та скраплений балонний газ за 2017-2018 роки; - стягнути 250 000 грн. в якості компенсації моральної шкоди. В обґрунтування вимог позивач зазначив про відсутність повноважень УПСЗН Ізмаїльської міської ради знімати його з персоніфікованого обліку отримувачів пільг, оскільки він не виявляв такого бажання. На підтвердження такого висновку, позивач покликається на лист Міністерства соціальної політики України від 09.04.2019 року №232/0/186-19, де зазначено, що в органах соціального захисту населення відсутні підстави для невідшкодування витрат за надані підприємствами учаснику бойових дій знижки з оплати послуг за зареєстрованим місцем проживання, за умови ненадання таких пільг за фактичним місцем його проживання. Позивач також зазначає, що за результатами неправомірних дій суб`єкта владних повноважень, йому припинено нарахування пільг на оплату твердого палива та скрапленого балонного газу за 2017-2018 роки, що свідчить про обов`язок УПСЗН Ізмаїльської міської ради здійснити перерахунок оплати комунальних послуг за вказаний період за зареєстрованим місцем проживання. Також позивач, посилаючись на вимоги статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зазначає, що УПСЗН Ізмаїльської міської ради не здійснило йому виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік. Підсумовуючи наведене, позивач наголошує на спричинення йому, протиправними діями суб`єкта владних повноважень, моральної шкоди, що виразилося у моральних стражданнях, у зв`язку з унеможливленням функціонування його особистості на конституційних засадах. Розмір моральної шкоди оцінений позивачем у 250 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом владних повноважень не вчинялись дії, спрямовані на виключення ОСОБА_1 з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, а лише було знято його з персоніфікованого обліку отримувачів пільг в УПСЗН Ізмаїльської міської ради, у зв`язку зі зміною місця проживання. Указані дії відповідача, на думку суду першої інстанції, відповідають вимогам п.7 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117 (далі - Положення №117). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок оплати комунальних послуг за 2017-2018 роки за зареєстрованим місцем проживання та нарахувати і виплатити пільги на тверде паливо та скраплений балонний газ, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на отримання пільг безпосередньо за місцем свого фактичного проживання, незалежно від того, знаходиться таке житло на праві власності позивача, винаймається ним за договором оренди або на іншій підставі, встановленій законодавством. Суд відзначив, що згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №77 «Про затвердження Порядку надання пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам», для призначення пільг з придбання твердого палива і скрапленого газу особа повинна перебувати на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги. Однак, відповідач, у зв`язку зі зміною місця проживання позивача, відповідно до Положення №117, закрив персональну облікову картку ОСОБА_1 у Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків за місцем його реєстрації в Ізмаїльському районі Одеської області. Доказів того, що позивач встав на облік в органі соціального захисту за новим місцем проживання та звертався із відповідною заявою про отримання пільг не надано. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік, суд зазначив, що позивач особисто не звертався із заявою про виплату такої допомоги до 30 вересня відповідного року та не пред`являв паспорт громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, як це передбачено п.10 постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» від 30.08.1999 року №1596. Факт того, що позивач направляв на електронну пошту УПСЗН Ізмаїльської міської ради скан-копії заяв не підписані електронно-цифровим підписом, суд оцінив, як неналежне звернення, адже чинним законодавством заборонено органу соціального захисту здійснювати виплату грошової допомоги за заявою особи поданою через електрону пошту у зв`язку з неможливістю ідентифікувати особу, яка звертається за отриманням соціальної допомоги. Відмовляючи у стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що ця вимога є похідною від заявленої вимоги щодо протиправності дій суб`єкта владних повноважень. Позаяк, на думку суду, належним чином доведено відсутність ознак протиправності дій та відсутність наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням моральної шкоди, заявлена вимога є необґрунтованою. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що його право на пільги, як учасника бойових дій, гарантоване статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Наявність такого статусу стало підставою для включення його до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Скаржник вважає, що УПСЗН Ізмаїльської міської ради не мало повноважень знімати його з персоніфікованого обліку отримувачів пільг, оскільки він не повідомляв про зміну місця проживання, не знімався з обліку, а також відповідачем не надавалась йому довідка про зняття з такого обліку. ОСОБА_1 вказує, що лист Міністерства соціальної політики України від 09.04.2019 року №232/0/186-19, роз`яснює, що ненадання учаснику бойових дій пільг з оплати послуг за фактичним місцем його проживання, зобов`язує органи соціального захисту населення відшкодовувати їх за зареєстрованим місцем проживання. Крім того, апелянт акцентує увагу на тому, що у позові мало місце некоректне вживання словосполучення «виключення з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги» та «включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги». Зазначає, що ці словосполучення вжиті саме у розумінні зняття з обліку отримувачів пільг. УПСЗН Ізмаїльської міської ради, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтворює в ньому позицію суду першої інстанції, вважаючи її законною та обґрунтованою. Відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.02.2015 року, виданого Головним управлінням Національної гвардії України (а.с.5). Зареєстроване місце проживання позивача - АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 . 16.04.2015 року позивачем до УПСЗН Ізмаїльської міської ради було подано заяву з вимогою включити його до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. У цій заяві, ОСОБА_1 зобов`язувався, у разі зміни адреси проживання, складу сім`ї, статусу, своєчасно надати відповідну інформацію (а.с.66). 16.04.2015 року, ОСОБА_1 був поставлений на персоніфікований облік отримувачів пільг (як учасника бойових дій) в УПСЗН Ізмаїльської міської ради за зареєстрованим місцем проживанням та відповідна інформація була внесена до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. В червні 2017 року із заяви ОСОБА_1 про призначення допомоги при народженні дитини, надісланої на адресу УПСЗН Ізмаїльської міської ради, стало відомо, що позивачем змінено місце проживання, а саме: фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_2 (а.с.127-131). 15.06.2017 року УПСЗН Ізмаїльської міської ради, відповідно до п.7 Положення №117, зняло ОСОБА_1 з персоніфікованого обліку отримувачів пільг, як учасника бойових дій та припинило надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг за адресою його реєстрації (а.с.126). 16.04.2019 року ОСОБА_1 на електронну адресу УПСЗН Ізмаїльської міської ради надіслав скан-копії заяв, в яких просив вжити заходів для нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги до 5 травня, яка повинна була бути здійсненна у 2018 році, а також здійснити аналогічну виплату за 2019 рік за інформацією щодо місця його реєстрації, яка була використана при здійсненні таких виплат у 2016 та 2017 роках (а.с.85, 87, 89). У відповідь УПСЗН Ізмаїльської міської ради надіслало лист від 08.05.2019 року №3-535 про те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №170 від 14.03.2018 року «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», особа, яка не перебуває на службі, має право звернутися за нарахуванням відповідної виплати до 30 вересня 2018 року з відповідними документами. Позаяк необхідні документи для отримання зазначеної виплати до УПСЗН Ізмаїльської міської ради позивач до вказаної дати не надав, відсутні підстави для виплати (а.с.90). 08.05.2019 року позивач повторно звернувся до УПСЗН Ізмаїльської міської ради із скан-копією заяви, в якій просив нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2018-2019 роки та пільгу на придбання твердого побутового палива та скрапленого балонного газу (а.с.91). 10.05.2019 року та 14.05.2019 року відповідач листами №4684/02 та №4771/02 відмовив ОСОБА_1 у надані вищенаведених виплат та пільг, у зв`язку з тим, що останній знятий з персоніфікованого обліку за місцем реєстрації (а.с.29-32). В обґрунтування відмови зазначив, що відповідно до абзацу другого п.7 Положення №117, у разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання. Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством, знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання, знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України затвердив Положення №117, пунктом 1 якого, передбачено, що Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей. Для включення до Реєстру інформації про пільговика, останній подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують його право та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується (п. 5 Положення). За приписами п.2 Положення №117 до Реєстру включається така інформація: про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання (за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 4 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 - адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується. За правилами п.7 Положення №117, у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово. У разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання. Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика. Пунктом 8 Положення №117 передбачено, що у разі коли у складі сім`ї пільговика відбулися зміни, що потребують коригування включеної до Реєстру інформації, він повідомляє про це уповноважений орган. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-ІV зазначено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Таким чином, місце проживання фізичної особи - це місце, де громадянин постійно чи переважно проживає (як власник будинку чи квартири; як наймач чи піднаймач житла; як член сім`ї власника, наймача тощо або на іншій підставі, встановленій законодавством, тощо). В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що у суб`єкта владних повноважень не було підстав для зняття його з персоніфікованого обліку отримувачів пільг, оскільки він не повідомляв про зміну місця проживання, не знімався з обліку, а також відповідачем не надавалась йому довідка про зняття з такого обліку. Досліджуючи даний аргумент, колегія суддів бажає зазначити таке. ОСОБА_1 як отримувачу пільг було відомо про обов`язок повідомляти органи соціального захисту населення про зміну адреси проживання, складу сім`ї та статусу (а.с.66). Даний законодавчий обов`язок встановлений для уникнення зловживань щодо отримання від держави відповідних знижок за користування комунальними послугами як за місцем реєстрації так і за місцем фактичного проживання. На думку колегії суддів, позивач залишаючись у Реєстрі пільговиків, повинен був, за приписами п.7 Положення №117, отримати довідку від УПСЗН Ізмаїльської міської ради про зняття з обліку та стати на облік за новим місцем проживання у м. Одесі. Уважно дослідивши зміст листа Міністерства соціальної політики України від 09.04.2019 року №232/0/186-19, де наголошується, що за умови ненадання пільг за фактичним місцем проживання пільговика, знижки з оплати послуг надаються йому за зареєстрованим місцем проживання, колегія суддів встановила, що така відповідь законодавчо не підкріплена. Тобто, законодавством, що регулює спірні правовідносини, не встановлено випадків, що отримувач пільг незалежно від місця проживання, має право на їх отримання за місцем своєї реєстрації. Оскільки дії УПСЗН Ізмаїльської міської ради щодо зняття позивача з персоніфікованого обліку отримувачів пільг обґрунтовано були визнані судом першої інстанції законними, слід вважати правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог в частині зобов`язання здійснити перерахунок оплати комунальних послуг за 2017-2018 роки за зареєстрованим місцем проживання позивача. Як правильно відзначив суд першої інстанції, позивач має право на отримання пільг на тверде паливо та скраплений балонний газ за умови фактичного проживання незалежно від того, знаходиться таке житло на праві власності, винаймається ним за договором оренди або на іншій підставі, встановленій законодавством. Відповідно до пункту 4 Порядку надання пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №77 (далі - Порядок №77), для призначення пільг з придбання твердого палива і скрапленого газу особи звертаються до управлінь праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або за фактичним місцем проживання, якщо особи перебувають на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, за фактичним місцем проживання за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 4 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», з відповідною заявою, до якої додають довідку про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі. Наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 року №441 «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» було затверджено форму відповідної заяви, яку особа (при бажанні отримати ту чи іншу пільгу) повинна особисто заповнити та подати до органу соціального захисту. При цьому в зазначеній заяві наявна графа «Відомості з паспорта та поданих документів звірені», яка повинна бути заповнена відповідальною особою управління праці та соціального захисту населення після звіряння наданих особою копій документів на відповідність їх оригіналам. Тобто, поновлення права на виплату відповідних пільг здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких: подання одержувачем особисто заяви та пред`явлення паспорту, надання документів, які підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копії довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків та інформації про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується. Доказів того, що позивач встав на облік в органі соціального захисту за новим місцем проживання та звертався з відповідною заявою про отримання пільг ОСОБА_1 не надано. Далі, суд апеляційної інстанції переходить до доводу апеляційної скарги щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2018 рік. Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року №170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова Кабінету Міністрів України №170) установлено, що: 1) у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 265 гривень. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №170 зобов`язано забезпечити подання до 23 березня 2018 р. районним органам соціального захисту населення переліку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги: Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах. Відповідно до ч.1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Частина 2 цієї статті передбачає, що військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби. Згідно з ч.4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» від 30 серпня 1999 року №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що позивач, який не перебуває на службі, повинен звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації з відповідними документами. Однак, ОСОБА_1 заява та документи на виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2018 року до встановленого часу надані не були, у зв`язку з цим не була проведена і відповідна виплата. Обставини того, що одноразова грошова допомога за 2015-2017 роки виплачувалась позивачу на підставі його заяви підтверджується матеріалами особової справи отримувача пільг (а.с.77). Як вбачається з наведених матеріалів, до відповідної заяви про виплату одноразової грошової допомоги позивач надавав копії документів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» від 30 серпня 1999 року №1596. Колегія суддів також вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 250 000 грн., оскільки остання є похідною від інших позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено. Є необґрунтованим довід апеляції щодо незазначення у судовому рішення обставин дослідження витребуваної від відповідача особової справи ОСОБА_1 , адже фактичні обставини справи викладені на підставі витребуваних матеріалів. Таким чином, оцінюючи доводи скаржника, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку обставинам справи. Жодних нових доводів, які б доводили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено. У відповідності до ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до п.3 ч.6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності і справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для касаційного оскарження даного рішення. Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 22.04.2020 року.