Постанова 4855 № 320/1623/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1623/19 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними дій та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000268 від 20.03.2019, визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений ст. 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 та визнати протиправними дії відповідача, які полягали у відмові у застосуванні до товару №1 за митною декларацією №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої відповідачем ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби (правонаступник Київської митниці ДФС) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази та застосовано норми права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в поданих позивачем до митного оформлення документах містились розбіжності, та документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом, а саме за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, і не містять розбіжностей. В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку письмового провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd. (компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, продавець), та ТОВ «Віта-Текс» (покупець) 01.12.2015 був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки (а.с.20-22). Відповідно до п.2.1 Договору товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо. 23.11.2018 продавець та позивач уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали п. 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару (а.с. 23). Між продавцем та позивачем 18.01.2019 укладено додаток №VT106 до договору відповідно до п. 1 якого продавець передає у власність позивача, а позивач приймає та зобов`язується оплатити на умовах додатку наступний товар: тканина вибивна, 100% поліестер, сток, завширшки 220 см, товарна позиція 540754 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗКД), у загальній кількості 25 114 кг, 146 075 пог. м, за ціною 3,03 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Китайська Народна Республіка (далі товар). Сума до опали склала 76095,42 доларів США (а.с. 24). 18.03.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 (а.с. 18). На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані фотокопії договору купівлі-продажу від 01.12.2015 №VT0112-15, додатку від 23.11.2018 №2 до договору купівлі-продажу від 01.12.2015 №VT0112-15 та інвойсу №X190047 від 19.01.2019 (а.с.91). На запит контролюючого органу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 позивачем було надано наступні документи: митну декларацію 1М40ДТ №11А125110/2019/400297 від 11 січня 2019 року (а.с.26), інвойс №Х 180761 від 20 жовтня 2018 року продавця (а.с.28), видаткову накладну №ВТ-0000105 від 18 грудня 2018 року (а.с.29), податкову накладну №105 від 18 грудня 2018 року (а.с.30), митну декларацію ІМ40ДТ №UА125110/2019/401505 від 08 лютого 2019 року (а.с.31); інвойс №INV1108 від 08 листопада 2018 року продавця (а.с.32), видаткову накладну №ВТ-0000112 від 31 грудня 2018 року (а.с.33) та податкову накладну №112 від 31 грудня 2018 року (а.с.34), фотокопія Листа продавця №20190319/01-OUT від 19 березня 2019 року та його перекладу з англійської на українську мову (а.с. 35-37). 20.03.2019 Київською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості №UA125000/2019/000268/2, яким контролюючий орган, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), скоригував заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 до рівня 88150,14 доларів США (а.с.45). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00099 від 20.03.2019 (а.с.48-49). З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 МК України, позивач подав нову тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/405187 від 21.03.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 85150,31 грн. (а.с. 50). Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що подані до митного оформлення документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до ст. 64 МК України. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов`язані із справлянням митних платежів. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України). В силу ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. У відповідності до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу. Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом. Так, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України). Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. З апеляційної скарги вбачається, що надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тому відповідно до ч.2 ст.58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Апелянт стверджує, що до митного оформлення подано зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.12.2015 № VT0112-15 згідно з яким п.4.1 передбачає оплату за товар протягом 60 календарних днів з дати поставки товару. Крім того, пункт 4.3 контракту передбачає можливість здійснення попередньої оплати, проте в інвойсі від 19.01.2019 №Х190047 умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відсутні. Так, відповідно до п.п.4,5 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Як вбачається з пояснень позивача, щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та, за наявності, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідних для ідентифікації ввезеного товару позивач зазначив, що у нього були відсутні станом на день підписання листа №1903/19-02 від 19.03.2019 будь які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, оскільки товар ще не був взятий на бухгалтерській облік позивача, знаходився в зоні митного контролю контролюючого органу, не був випущений у вільний обіг та не був оплаченим. Враховуючи викладене, позивачем правомірно та у відповідності до положень МК України не надано запитуваних відповідачем банківських платіжних документів, оскільки п.4.1 договору (контракту) від 01.12.2015 №VT0112-15 передбачено можливість оплати товару протягом 60 календарних днів з дати його отримання, що в свою чергу пояснює відсутність у позивача платіжних документів на момент вимоги відповідача, що звільняє його від обов`язку їх надання. Апелянт також зазначає, що відповідно до договору від 01.12.2015 №VT0112-15 п.3 ціна товару включає в себе ціну товару, упаковку, маркування та доставку. В той же час, у прайс-листі №б/н від 19.01.2019 ціна вказана 3,03 S/кг, яка збігається з ціною вказаною в інвойсі №X190047 від 19.01.2019, а також згідно з доповненням до контракту від 18.01.2019 №VT106. Відтак, апелянт вважає, що ціна в прайс-листі та інвойсі повинна відрізнятись, а саме в інвойсі ціна повинна бути вищою, так як інвойс визначає ціну із врахуванням упаковки, маркування та доставки. Втім, колегія суддів підкреслює, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятної світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул та якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення за наявності, що стосуються умов продажу товарів. Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, а тому посилання митного органу на відсутність в прайс-листі адреси, телефонів для зв`язку, інших даних щодо контакту як на підставу для неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є безпідставним. Твердження позивача, що надані видаткові та податкові накладні не дають можливості однозначно ідентифікувати товар і порівняти його з оцінюваним, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до графи 30 митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 кількість та розпізнавальні особливості відповідають товару, вказаному в видаткових накладних, а код товару 54075400, зазначений в графі 33 декларації відповідає коду товару, відображеному в податкових накладних. В апеляційній скарзі також зазначено, що відправником товару згідно з коносаментом є JIANGSU GOOSTARS HOMETEXTILES CO., LTD, проте декларантом до митного оформлення не надано документи по взаємовідносинам з третіми особами, що стосуються поставки імпортованого товару, втім, відповідач не зазначає які саме документи позивач мав надати на підтвердження поставки імпортованого товару третіми особами та яким чином відсутність таких документів впливає на розбіжності, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом. Доводи апелянта, що позивач документально не підтвердив, що товар є стоковим, спростовуються, зокрема, п. 1 Додатку №VТ106 (а.с.24), в якому зазначено: тканина набивна (100% поліестер, сток), оцінку чому відповідачем надано не було. Щодо оцінки бездіяльності контролюючого органу, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений ст. 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено законодавчо встановлений строк прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, а саме чотирьох робочих годин із моменту отримання листа позивача №1903/19-02 від 19.03.2019, що не заперечується відповідачем. Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений ст. 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 підлягають задоволенню. Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, спірний товар №3 за митною декларацією UA125110/2019/400297 (а.с.26) та товар №1 за митною декларацією UA125110/2019/401505 (а.с.31) є подібними (аналогічними) товарами в розумінні ч. 2 та 3 ст. 60 МК України, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, а відповідачем не заперечується, відмінність вказаного товару полягає лише у різній щільності тканини, відтак, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у застосуванні до спірного товару прийняту відповідачем ціну договору щодо подібного (аналогічного) товару №3 за митною декларацією UA125110/2019/400297 та митною декларацією UA125110/2019/401505. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги ч.ч.3, 4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка фактично була сплачена постачальнику. Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000268 від 20.03.2019, наявність протиправної бездіяльності щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 та протиправність дій відповідача щодо відмови у застосуванні до товару №1 за митною декларацією №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої відповідачем ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 21 квітня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма