Постанова 4855 № 620/1992/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1992/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як такому, що має на день звільнення з органів внутрішніх справ України 24 роки 01 місяць 17 днів вислуги в пільговому обчисленні, з дня його звернення із заявою про призначення пенсії та зобов`язати відповідача подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, чинне законодавство не ставить в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності виключно календарної вислуги років, а також не містить заборони, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до норм чинного законодавства. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскільки календарна вислуга років позивача складає 19 років 02 місяці 04 дні, права на пенсію за вислугу років згідно з п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ він не має. В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2019 року позивач звернувся до начальника ДУ ТМО МВС України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області через Сектор із соціальних, гуманітарних питань ДУ ТМО МВС України в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідного зразка, в якій просив розглянути питання призначення пенсії за вислугу років (а.с.19-20), додавши до заяви належним чином завірені копії витягу з наказу про звільнення № 416 о/є від 06.11.2015 (а.с.21) та довідки про вислугу років від 27 березня 2019 року № 37 (а.с.33). Листом Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Управління координації пенсійних та соціально - гуманітарних питань від 03 травня 2019 року № 22/6-1 2277 позивача повідомлено, що заяву направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документи майора міліції ОСОБА_1 (подання № 559) для розгляду питання щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби, та деяких інших осіб», так як відповідно до ст. 49 Закону рішення про призначення пенсії за цим Законом або відмову в призначенні пенсії приймає виключно орган Пенсійного фонду України (а.с.26). Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24 червня 2016 року №8170/03-25 (а.с.34), було повідомлено, що лист з додатками від 03 травня 2019 року № 22/6-2277 ними отримано, уважно розглянуто та листом від 17 травня 2019 року №6570/03-25 документи повернуті до уповноваженого структурного підрозділу без виконання, оскільки документи були подані завідомо без права на пенсію, оскільки календарна вислуга років у позивача складає 19 років 02 місяці 04 дні, що не дає права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.23-25). Листом Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» від 27.06.2019 33/45-867 позивачу направлено подані ним документи для призначення пенсії разом із листом ГУ ПФУ в Чернігівській області. Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся до суду з даними позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 календарних років і більше, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 12 Закону №2262-XII визначені умови призначення пенсій за вислугу років, відповідно до п. «а» якої встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п.п. «б»-»д», «ж» ст. 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону. Згідно з п.п. «б» ст.12 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону №2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Водночас, в Законі № 2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років особам, звільненим в період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року можна призначати при наявності 22 роки та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах, позаяк вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних роки та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. На думку апелянта, будучи звільненим 06.11.2015 з лав органів внутрішніх справ України, пенсія за вислугу років йому має бути призначена у відповідності до ст.12 Закону №2262-XII, оскільки на день звільнення він має більше ніж 22 календарних роки та 6 місяців, а саме 24 роки 01 місяць 17 днів, що узгоджується з наданими розрахунками вислуги років (а.с.28-29). Крім того, апелянт підкреслює, що відповідно до ст. 171 Закону №2262-XII Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що вирішує питання про обчислення стажу для призначення пенсії. Втім, ст.12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам, звільненим в період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 саме календарних роки та 6 місяців і більше. З позовних вимог вбачається, що позивач до календарної вислуги у пільговому обчисленні просить зарахувати стаж його роботи на посадах начальницького та рядового складу у пільговому обчисленні, що законом не передбачено. Правомірність висновків суду щодо різного підходу законодавця до понять «календарна вислуга років» та «вислуга років» підтверджується і положеннями статті 17 Закону№2262-XII, якою передбачено можливість зарахування певних видів стажу саме до «вислуги років». Так, до такої вислуги зараховуються періоди, визначені ч.1 та ч.3 ст.17 Закону №2262-XII, однак ці періоди не зараховуються до календарної вислуги з підстав зазначених колегією суддів вище. При цьому, законодавець у назві ст. 17 Закону №2262-XII використовує формулювання «види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії», втім, саме «календарна вислуга років» є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії. Позивач такої вислуги у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 27 лютого 2019 року №295/6454/17. З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю законодавчо передбачених підстав для призначення такої. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 21 квітня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма