Постанова 4824 № 759/6042/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/6042/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4188/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 року м. Київ колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в складі: головуючого Болотова Є.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства СП «Парнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних витрат та 3% річних за фактичне користування послугами, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Сенька М.Ф.,- встановила: У березні 2019 року ПрАТ СП «Партнер»звернулось до суду із названим позовом. Просило стягнути борг в розмірі 16 290 грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 603 грн 17 коп., 3 % річних в розмірі 476 грн 34 коп., та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 став власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , який знаходиться на земельній ділянці, відведеній позивачу для експлуатації та обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування. Відповідач споживає надані послуги, утім ухиляється від укладення письмового договору з ПрАТ СП «Партнер», як обслуговуючою організацією, не сплачує щомісячні внески. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства СП «Партнер» основну заборгованість в розмірі 16 290 грн 00 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 1 603 грн 17 коп., 3 % річних у розмірі 476 грн 34 коп., та судовий збір в розмірі 1 921 грн 00 коп., а всього 20 290 грн 51 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ СП «Партнер» зазначило, щоапеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та надуманою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що належний відповідачу гаражний бокс 53 обслуговується ПрАТ СП «Партнер». Відповідач отримує надавані товариством послуги, проте не проводить оплату за них. В установленому законом порядку відповідач від отримання послуг не відмовився. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка. З матеріалів справи вбачається, що згідно з розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації міста Києва від 29 липня 1996 року № 1041 «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35, 36, 37 ділянках в 13 мікрорайоні житлового масиву «Біличі» на підставі інвестиційного підрядного договору № 5 від 20 березня 1997 року, укладеного між Головним управлінням капітального будівництва Київської міської державної адміністрації та СП «Партнер», останнє виконало будівельні роботи з будівництва напівпідземних гаражів в 13 мікрорайоні на житловому масиві «Біличі» по АДРЕСА_1 . 20 травня 1997 рку між Головним управлінням капітального будівництва КМДА та СП «Партнер» укладено інвестиційний підрядний договір №

4. Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації міста Києва від 22 червня 1999 року № 846 «Про прийняття в експлуатацію об`єктів комунального призначення у Ленінградському районі міста Києва» затверджений акт державної приймальної комісії від 29 травня 1999 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць на дільниці АДРЕСА_1, та їх експлуатацію покладено на СП «Партнер». Управління капітального будівництва Київської міської державної адміністрації 31 серпня 1999 року передало напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на баланс СП «Партнер». Рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 125/1335 затверджено проект відведення земельної ділянки СП «Партнер» для експлуатації та обслуговування напівпідземних гаражів на 58 автомобілі на АДРЕСА_2 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 18 листопада 2016 року є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 Наказом генерального директора ПрАТ СП «Партнер» від 31 липня 2015 року № 88 встановлені щомісячні внески на відшкодування витрат АС № 12у розмірі 450грн 00 коп. Наказом генерального директора ПрАТ СП «Партнер» від 30 грудня 2016 року № 124 затверджено розмір на відшкодування витрат за один гаражний бокс у розмірі 600 грн 00 коп. Наказом генерального директора ПрАТ СП «Партнер» від 22 грудня 2017 року № 104 затверджено розмір на відшкодування витрат за один гаражний бокс у розмірі 720 грн 00 коп. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань виникла заборгованість, яка станом на 31 грудня 2018 становить 18 369 грн 51коп., з яких: - основний борг у розмірі 16 290 грн 00 коп.; - інфляційні втрати у розмірі 1 603грн 17 коп.; - 3 % річних у розмірі 476 грн 34 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ СП «Партнер» зазначило, що правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому серед інших прав і обов`язків, на боржника покладено обов`язок з оплати внесків на відшкодування витрат на утримання, експлуатацію та благоустрій автостоянок і гаражів. У зв`язку із тим, що відповідач з листопада 2016 року не сплачує обов`язкові щомісячні внески за отримані послуги, виникла заборгованість. Крім того на підставі ст. 625 ЦК України позивач має право за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання, відшкодувати заборгованість з урахуванням втрат від інфляції, а також 3 % річних. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. ПрАТ СП «Партнер» визначало розмір внесків та відображало їх розрахунок у плановій детальній калькуляції собівартості утримання одного машиномісця на автостоянці, з урахуванням змін у нормативній та законодавчій базі, яка регулює правовідносини з оплати праці, електроенергії, ставок орендної плати за користування земельною ділянкою, росту цін на матеріали та ремонт, в тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони. Відсутність відповідного договору між споживачем експлуатаційних послуг та їх виконавцем не є підставою для звільнення від оплати таких послуг. ПрАТ СП «Партнер» є землекористувачем та балансоутримувачем, підприємство надає послуги з експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу з приватних капітальних гаражів. Із заявою про припинення надання відповідних послуг ОСОБА_1 не звертався. Розрахунок відповідачем не спростований. Будь-яких доказів, що відповідач не отримував послуги, останній не надав. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внескам, інфляційних витрат, та 3 % річних. Доводи апеляційної скарги про те, що машиномісце на автостоянці № НОМЕР_2 і гаражний бокс № НОМЕР_1 в напівпідземному гаражі на 58 гаражних боксів - це два різних об`єкти нерухомого майна, між сторонами не існує договірних відносин про надання послуги по зберіганню транспортного засобу на автостоянці № АДРЕСА_3 , відповідач не передавав на зберігання свій автомобіль ПрАТ СП «Партнер», колегія суддів не приймає, оскільки ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , який знаходиться на земельній ділянці, відведеній ПрАТ СП «Партнер» для експлуатації та обслуговування за адресою: АДРЕСА_2 . Перелік послуг, що надаються зазначено у планових калькуляціях. Позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла у ОСОБА_1 як власника гаражного боксу № НОМЕР_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до позовної заяви її предметом є матеріально-правова вимога про стягнення грошових коштів за зберігання автомобіля, а суд першої інстанції самостійно змінив предмет і підстави позову, зазначивши про стягнення грошових коштів за обслуговування та охорону гаражного боксу № НОМЕР_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних за фактичне користування послугами. І саме з цього виходив суд першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 04 липня 2019 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,- постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 21 квітня 2020 року. Головуючий Є.В. Болотов Судді: О.Ф. Лапчевська С.Г. Музичко