Постанова 4801 № 138/2157/19

Справа № 138/2157/19 Провадження № 22-ц/801/710/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 рокуСправа № 138/2157/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О.В., суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Пинзарем Ігорем Віталійовичем, на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 15 січня 2020 року у м. Могилів-Подільському суддею цього суду Холодовою Т. Ю., дата складання його повного тексту не відома, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 13 травня 2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підписом у заяві підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов`язаний погашати заборгованість за кредитним договором, заборгованість за відсотками за використання кредитних коштів. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. В порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 07 липня 2019 року має заборгованість перед позивачем в сумі 74752,78 грн., яка складається з: 25148,20 грн - заборгованості по тілу кредиту; 18819,51 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 26649,22 грн - нараховано пені за прострочене зобов`язання; 100,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 3535,85 - штраф (процентна складова). Пославшись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану суму заборгованості. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької областівід 15 січня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 травня 2013 року станом на 07 липня 2019 року у розмірі 43967 грн. 71 коп, в решті вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись із ухваленим рішенням у частині вимог, які задоволено, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення суду фактично оскаржується лише в частині вимог, які задоволено, тому, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, в іншій його частині не перевіряється. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, рішення суду цим вимогам відповідає не в повній мірі, тому апеляційний суд з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву (а. с. 9), у якій зазначено, що він, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, виявив бажання укласти договір про надання банківських послуг. Водночас, вказана заява не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. Згідно з проведеним позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 13 травня 2013 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 07 липня 2019 року розмір заборгованості становить 74752,78 грн. та складається з: 25148,20 грн - заборгованості по тілу кредиту; 18819,51 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 26649,22 грн - нараховано пені за прострочене зобов`язання; 100,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 3535,85 - штраф (процентна складова) (а. с. 5-8). Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01 травня 2013 року по 09 грудня 2019 року на його картку НОМЕР_1 травня 2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн, а 16 вересня 2013 року збільшено кредитний ліміт до 15000,00 грн. (а. с. 84-85). Отримання та користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується цією випискою, в якій відображено деталі операцій, проведених з використанням кредитних коштів, сум відповідних операцій та залишок на картці після відповідних операцій, зокрема останнє користування кредитними коштами було здійснено в жовтні 2016 року. Усі подальші витрати по картці відбувались у зв`язку з автоматичним списанням банком кредитних коштів в рахунок погашення простроченої заборгованості, проте документа, який би підтверджував правомірність такого списання, позивачем не надано, отже розмір тіла кредиту банком штучно збільшувався. За таких обставин, оскільки кредитні кошти надавалися банком шляхом встановлення кредитного ліміту в розмірі 15000 грн, який використовувався відповідачем під час здійснення операцій з використанням відповідної банківської картки, а фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, отже вказана сума коштів має бути стягнута з позичальника на користь банку. З урахуванням наведеного, враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо невиконання ОСОБА_1 зобов`язання про повернення позикодавцеві позики, проте помилково встановив, що розмір заборгованості становить 43967 грн. 71 коп, оскільки такий розмір заборгованості позивачем належними та допустимими доказами не підтверджений. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо нездійснення судом першої інстанції розрахунку отриманих та повернутих ОСОБА_1 коштів, оскільки місцевий суд розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, а будь-яких доказів на спростування даних, вказаних у виписці позикодавця відповідачем не надавалося, клопотання про витребування доказів на підтвердження заперечень розрахунку не заявлялись. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).ДОВОДИ АПЕЛ СКАРГИ Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, проте не вірно встановив розмір такої заборгованості, отже рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2020 року необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 травня 2013 року станом на 07 липня 2019 року з 43967 грн. 71 коп до 15000 грн 00 коп. За таких обставин, враховуючи перегляд судового рішення в частині позовних вимог, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог та частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне зменшити розмір судового збору, стягнутого з відповідача на користь позивача за подачу останнім позовної заяви з 1129, 93 грн до 655,25 грн, та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір в розмірі 1898,33 грн, сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги. Розподіл витрат за надання відповідачу правової допомоги апеляційним судом не здійснюється, оскільки ним не надано жодних доказів про їх оплату. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Пинзарем Ігорем Віталійовичем, задовольнити частково, рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2020 року змінити, зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 травня 2013 року станом на 07 липня 2019 року з 43967 грн. 71 коп до 15000 грн 00 коп., зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ - 14360570) судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви з 1129,93 грн до 655,25 грн. В іншій частині залишити оскаржуване рішення без змін. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ - 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1898,33 грн, сплачений за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О.В. Ковальчук Судді : Т. Б. Сало М. М. Якименко Текст постанови виготовлено 21 квітня 2020 року.