Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/8979/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4528/20 Справа № 204/8979/19 Суддя у 1-й інстанції - Мащук В. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Акцент» на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2020 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Акцент», ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, - В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (у тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1953823812101, номер об`єкта в РПВН - 13299301, яка належить на праві власності ОСОБА_2 до набрання чинного остаточного судового рішення по даному цивільному провадженню; Заборонено ОСОБА_2 , його представникам, третім особам, без виключення, вчиняти дії щодо примусово виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1953823812101, номер об`єкта в РПВН - 13299301 (спірного майна) до вирішення справи по суті. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у разі задоволення позову на користь позивача, а відтак й порушить право останнього на судовий захист. В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Акцент», посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які можуть підтвердити наявність фактичних обставин щодо застосування забезпечення позову. Крім того, заява про забезпечення позову не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, відсутня пропозиція заява щодо зустрічного забезпечення, тоді як суд першої інстанції не вирішив питання зустрічного забезпечення. Правом передбаченим ст.360 ЦПК України, учасники провадження не скористалися. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав. У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При зверненні до суду із даним позовом, ОСОБА_1 просила: визнати незаконними дії відповідача ТОВ «Дельта Банк» щодо укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 із ОСОБА_2 від 08 листопада 2019 року; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, із виключенням відповідного розділу та визнати право власності на квартиру. Таким чином, предметом позову у цій справі є законність дій та рішень, наслідком укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна та внесення відповідних записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яку позивач вважає своєю власністю. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Розглядаючи по суті заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для її задоволення, оскільки між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна, та невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного об`єкту нерухомості будь-яким способом, не забороненим законом, що у разі задоволення позову призведе до нових спорів між особами, за якими буде зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, та позивачем, а також можливим порушенням їх прав як законних набувачів. Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині наявності підстав для заборони вчиняти дії щодо примусового виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з вказаної квартири до вирішення справи по суті, оскільки ні заява, ані ухвала фактично не має обґрунтування необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як заборони вчинення дій, а має лише посилання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, без належного обґрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення саме таким шляхом може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в указаній частині, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви в цій частині. Доводи апеляційної скарги про недоведеність підстав для забезпечення позову саме шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , як і не співмірність такого виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, висновків суду не спростовують, та не свідчать про порушення прав скаржника. Слід зазначити, що в разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не вирішив питання зустрічного забезпечення. Відповідно до частини сьомої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року (провадження № 61-11274 св 18). Враховуючи наведене правило процесуального закону, суд має право, однак не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»). Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичними, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви (заяви) або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Також у рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Повернення заяви про забезпечення позову могло б призвести до надмірного формалізму, чим суд фактично позбавив би заявника права на доступ до правосуддя. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду в частині заборони особам вчиняти дії щодо примусового виселення ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 з квартири до вирішення справи по суті, скасувати та відмовити. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Акцент» - задовольнити частково. Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2020 року - скасувати в частині заборони ОСОБА_2 , його представникам, третім особам, без виключення, вчиняти дії щодо примусового виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1953823812101, номер об`єкта в РПВН - 13299301 (спірного майна) до вирішення справи по суті. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , його представникам, третім особам, без виключення, вчиняти дії щодо примусово виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1953823812101, номер об`єкта в РПВН - 13299301 (спірного майна) до вирішення справи по суті, - відмовити. В іншій частині ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида