Ухвала КЦС ВС № 585/3318/19

Ухвала 07 квітня 2020 року м. Київ справа № 585/3318/19 провадження № 61-5646 ск20 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 травня 2010 року у розмірі 24 855,88 грн. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. До Верховного Суду 23 березня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у вказаній вище справі, яка є малозначною за ціною позову відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями проігноровано положення постанов Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 щодо презумпції правомірності правочину та від 05 лютого 2020 року у справі № 355/848/17, що розрахунок свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів, а також постанов Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц щодо погодження сторонами розміру пені та штрафів в підписаній відповідачем довідці про умови кредитування. Разом з тим, справа має для банку виняткове значення, оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором перешкоджає стабільній роботі банку, обмежує права та порушує його майнові інтереси. Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Аналіз змісту касаційної скарги з доводами заявника свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до положень частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17,від 05 лютого 2020 року у справі № 355/848/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга подана в строк, передбачений статтею 390 ЦПК України, та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 березня 2020 року на підставі пункту 1 частини другоїстатті 389 ЦПК України, оскільки у касаційній скарзі містяться доводи про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовані норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду і таке застосування, на думку заявника, призвело до порушення норм матеріального та процесуального права шляхом неправильного їх застосування судом. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Керуючись статтями 389, 394, 395, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у цій справі. Витребувати з Роменського міськрайонного суду Сумської області цивільну справу № 585/3318/19 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 07 травня 2020 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара