Постанова 4807 № 332/430/20

запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/239/20Головуючий у 1-й інстанції Сінєльнік Р.В. Єдиний унікальний №332/430/20Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ст.130 ч.1 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2020 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 та його захисника Железняка В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 18 березня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 11.02.2020 року о 22 год. 20 хв. в м.Запоріжжі по вул.Яценко, буд.16, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Nexia» д.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагували на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтував тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі його захисника, чим позбавив його права користуватися юридичною допомогою та надавати суду докази його невинуватості. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у нього стану наркотичного чи іншого сп`яніння. Протокол про адміністративне правопорушення не є доказом у справі. Крім того ОСОБА_1 в своїй скарзі зазначає, що він 13.02.2020 року о 14 год. 25 хв. пройшов медичний огляд у спеціальному медичному закладі на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і отримав висновок, згідно якому ознак сп`яніння в нього не виявлено. Інспектор поліції пропонувала йому пройти медичний огляд у встановленому законом порядку в спеціальному медичному закладі, при цьому не назвавши медичну установу та не роз`яснила йому наслідки відмови від проходження медичного огляду. Інспектор поліції не пропонувала йому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу. Він відмовився тільки від огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, а огляд на місці зупинки транспортного засобу йому не пропонувався інспектором поліції. Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Железняка В.К., які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Доводи апелянта щодо порушення вимог ст. 268 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувся за відсутності його захисника, то вони є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, дійсно 06.03.2020 року, ОСОБА_1 надав особисто, до канцелярії Заводського районного суду м.Запоріжжя заяву про відкладення засідання, у зв`язку з необхідністю залучення захисника. Проте ОСОБА_1 зазначеним правом не скористався та в судове засідання 18.03.2020 року з`явився без захисника, докази залучення захисника Железняка В.К. суду першої інстанції так і не були надані. З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності захисника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. Суд першої інстанції законно та обґрунтовано прийшов до такого висновку, з цим погоджується і суд апеляційної інстанції, бо вказані порушення не є істотними та такими, що впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки вони в даному випадку не перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, бо на підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен був це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Отже, приймаючи до уваги, що законом передбачені певні строки притягнення до адміністративної відповідальності, надану раніше ОСОБА_1 можливість реалізувати його право на правову допомогу шляхом відкладення слухання справи, поведінку ОСОБА_1 , який неодноразово подавав заяви про відкладення слухання справи з тих чи інших вищенаведених підстав, суд обґрунтовано прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності його захисника. Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року. Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. Відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням таких осіб не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків (ст. 38 ч.2 КУпАП), у випадку встановлення складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення. При цьому в судовому засіданні апеляційного суду були присутні ОСОБА_1 та його захисник Железняк В.К., вони мали можливість надати пояснення по справі, а тому права ОСОБА_1 , які, на його думку, були порушені в суді першої інстанції, були поновлені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. На підставі п. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується: - відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №164538 від 11 лютого 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці, які не реагували на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, в якому викладені ознаки наркотичного сп`яніння та зазначено, що огляд у закладі охорони здоров`я не проведений у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили що ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився; - письмовим рапортом інспектора патрульної поліції Дасевич А.О. яка пояснила, що під час несення служби за порушення п.9.2б Правил дорожнього руху України було зупинено транспортний засіб «Daewoo Nexia» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з водієм було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Зі змісту відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що під час несення служби екіпажем патрульної поліції був зупинений автомобіль «Daewoo Nexia» д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, виявленим працівником поліції під час спілкування з водієм, що було підставою для вимоги працівників поліції ОСОБА_1 пройти у встановленому порядку медичне обстеження для визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі з оформленням відповідного направлення до КУ ЗОНД, на що ОСОБА_1 у присутності двох свідків відповів відмовою. Відповідно до п.п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за№1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Не є підставою для скасування оскаржуваної постанови те, що ОСОБА_1 не було запропоновано працівниками поліції на місці зупинки пройти огляд за допомогою спеціальних технічних засобів. Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, поліцейський направляє цю особу на огляд до найближчого закладу охорони здоров`я. Проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, а також обов`язкова присутність свідків при проведенні огляду в медичному закладі, вказаною Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами не передбачено. У зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки саме наркотичного сп`яніння, водію було обґрунтовано запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, від проходження якого водій відмовився в порушення п. 2.5 ПДР України. Доводи апелянта стосовно того, що поліцейськими не були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду, спростовуються відомостями відеозапису, який міститься в матеріалах справи. Апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 і про те, що він не знав наслідки відмови від проходження огляду, адже в силу ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №164538 від 11 лютого 2020 року відносно ОСОБА_1 містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. З зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, його копію отримав, що засвідчив своїм особистим підписом. Посилання апелянта на те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом у розумінні ст.251 КУпАП є непереконливими. В наявному в матеріалах справи протоколі докладно викладена суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та інші необхідні відомості. Будь-які виправлення в протоколі відсутні. Також вказано, що від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я у встановленому порядку ОСОБА_1 відмовився. Крім того, зауважень до протоколу від ОСОБА_1 під час його складання не надходило. Також не надходило від останнього будь-яких зауважень під час огляду, що підтверджується відеозаписом, з якого вбачається, що останній відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у присутності двох свідків. Підстав сумніватися в достовірності вказаних пояснень у апеляційного суду немає. Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність протоколу вимогам Закону та порушення працівниками поліції вимог Інструкції при його складанні, є необґрунтованими. Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку за результатами медичного огляду в лікарні, відповідно до якого ОСОБА_1 не перебував у стані сп`яніння. Відповідно до п. 9 Розділу ІІ, п. 17 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. З огляду на викладене, медичний огляд в закладі охорони здоров`я може проводитись лише у присутності поліцейського, а як вбачається з висновку щодо результатів медичного огляду № 781 від 13 лютого 2020 року, огляд проводився за відсутності співробітника патрульної поліції, і доказового значення в даному провадженні не має. Крім того, факт проходження ОСОБА_1 медичного обстеження на предмет його перебування у стані наркотичного сп`яніння не впливає на правильність висновків суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, адже останнього визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП саме за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Вказане діяння останнього підпадає під диспозицію ч.1 ст.130 КУпАП, тобто є адміністративним правопорушенням, для ознак якого не обов`язково встановлювати факт керування особою транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння. Так, адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, і в разі відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. У зв`язку з наведеним відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахуванням всіх фактичних обставин справи або досліджені судом докази є недопустимими чи недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суддя дотримався вимог ст.33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення і врахувавши, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 18 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 в цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар Дата документу Справа № 332/430/20