Постанова 4804 № 263/6003/19

22-ц/804/1398/20 263/6003/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 263/6003/19 Номер провадження 22-ц/804/1398/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кочегарової Л.М., Зайцевої С.А., Попової С.А., секретар судового засідання Галстян Г.Г., сторони : позивач - ОСОБА_1 позивач - ОСОБА_2 позивач - ОСОБА_3 відповідач - ОСОБА_4 третя особа - Служба у справах дітей Маріупольської міської ради третя особа - Центральний районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Маріупольської міської ради розглянув у судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_3 2020 року, у складі судді Соловйова О.Л., в с т а н о в и в: У квітні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, Центральний районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Маріупольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу участі у вихованні дитини, а також відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений шлюб, під час якого, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_7 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2017 року шлюб розірвано. У березні 2016 року відповідач разом з дитиною переїхала проживати за місцем мешкання своєї матері: АДРЕСА_1 . Посилаючись на постійні перешкоди зі сторони відповідача на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною - сином на онуком ОСОБА_7 , просили зобов`язати ОСОБА_4 не створювати їм перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з малолітнім - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити способи участі батька у спілкуванні та вихованні сина, а саме: -щосереди з 16.00 год. до 20.00 год., щоп`ятниці з 18.00 год. до 20.00 год. суботи з ночівлею за місцем проживання батька: АДРЕСА_2 або іншого фактичного мешкання до досягнення дитиною повноліття та без присутності матері дитини - ОСОБА_4 ; -щорічно в день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; в день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також 31 грудня з 10.00 год. до 16.00 год. та у дні інших офіційних світ за місцем проживання батька: АДРЕСА_2 , або іншого фактичного мешкання до досягнення дитиною повноліття та без присутності матері дитини - ОСОБА_4 ; -щорічно взимку у період канікул, строком не менше 7 днів спільного відпочинку батька з дитиною, без присутності матері, з повідомлення останньої за два тижня про місця та час відпочинку на території України; -щорічно влітку у період канікул строком не менше 15 днів спільний відпочинок батька з дитиною, без присутності матері, з повідомлення останньої за два тижня про місця та час відпочинку на території України; -у випадку неможливості вчасного прибуття до дитини позивача ОСОБА_1 у призначений час, зобов`язати відповідача ОСОБА_4 надати можливість забирати дитину батькам позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; -у будь-який інший час за домовленістю батьків та з урахуванням стану здоров`я дитини. Зобов`язати відповідача надавати бабусі ОСОБА_2 та дідусю ОСОБА_3 онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : -щопонеділка з 13.00 год. до 18.00 год. вівторка з ночівлею, щочетверга з 10.00 год. до 20.00 год. за місцем проживання бабусі та дідуся за адресою: АДРЕСА_2 або іншого фактичного мешкання до досягнення дитиною повноліття та без присутності матері дитини - ОСОБА_4 ; -щорічно в день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в день народження бабусі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , в день народження дідуся - ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також 31 грудня з 16.00 год. до 20.00 год. та у дні інших офіційних свят за місцем проживання бабусі та дідуся: АДРЕСА_2 , або іншого фактичного мешкання до досягнення дитиною повноліття та без присутності відповідача; -спільний відпочинок на зимові свята 7 (сім) днів без присутності матері, щороку, з повідомленням відповідача за два тижня про місця та час відпочинку на території України; -спільний відпочинок влітку протягом 7 (сім) днів без присутності матері, щороку, з повідомленням відповідач за два тижня про місця та час відпочинку на території України; -у випадку неможливості вчасного прибуття до дитини у призначений час, зобов`язати відповідача надати можливість забрати дитину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 -у будь-який інший час за домовленістю батьків та з урахуванням стану здоров`я дитини. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмір 25 000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, Центральний районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Маріупольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу участі у вихованні дитини, а також відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_4 не створювати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено способи участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: -щотижня у суботу з 10.00 год. до 20.00 год. побачення та спілкування за місцем проживання позивачів: АДРЕСА_2 або іншого фактичного мешкання до досягнення дитиною повноліття, без присутності матері - ОСОБА_4 ; -щорічно взимку у період канікул, строком не менше 7 днів спільного відпочинку без присутності матері дитини, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання, за умови завчасного повідомлення матері дитини про наміри такого відпочину та про подальше місце перебування; -щорічно влітку у період канікул строком не менше 30 днів поспіль спільний відпочинок, без присутності матері, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дитини за умови завчасного повідомлення матері про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування; -щорічно у дні народження дитини ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1, батька ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2, бабусі ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та дідуся ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4, з 12.00 год. до 18.00 год., без відриву від дитячого садочка або навчання; -у разі хвороби дитини побачення у присутності матері за місцем проживання, без обмеження кількості та часу відвідування до 20.00 год. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768,40 грн, у рівних частках по 256,13 грн на користь кожного. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить частково змінити рішення суду, яким встановити додаткові способи участі у вихованні сина, а саме у п`ятницю з 18-00 до 19-00 години суботи (з ночівлею) без присутності матері за місцем реєстрації батька або іншого фактичного мешкання; у середу з 17-00 до 19-00 години без присутності матері за місцем реєстрації батька або іншого фактичного мешкання; інший спосіб, викладений у прохальній частині позовної заяви. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить частково скасувати рішення суду, ухвалити нове судове рішення, яким визначити наступний спосіб участі позивачів у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_7 , а саме, щотижня у суботу з 10-00 до 20-00 годині побачення та спілкування за місцем проживання позивачів: АДРЕСА_2 в присутності матері; відпочинок щорічно взимку строком на 7 днів позивачів з дитиною, при наявності путівки за межами населеного пункту, але після досягнення дитиною 10 років; у разі хвороби дитини - побачення у присутності матері за місцем проживання не більше одного часу; питання спільного відпочинку позивачів з дитиною у дні народження позивачів та дитини обговорювати завчасно з матір`ю дитини. Відзиви на апеляційні скарги, в порядку визначеному ст.360 ЦПК України, не подано. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дотримуючись принципу диспозитивності, у разі подання апеляційної скарги на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення суду першої інстанції ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення (п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»). Представники Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, Центрального районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Маріупольської міської ради та позивач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належними чином; клопотання про відкладення розгляду справи не подали. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_4 та її представника адвоката Хмаріної О.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 2015 року і від шлюбу мають сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - є дідом та бабою малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 грудня 2015 року зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частки з усіх видів заробітку. Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 (т.1 а.с.13). Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що батько, який проживає окремо від дитини, має рівні права з матір`ю приймати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею; спілкування батька з сином без присутності матері, з якою у позивача склалися неприязні відносини, буде сприяти гармонійному розвитку дитини, укріпленню відносин батька з сином та позбавить дитину зайвих хвилювань та емоційних переживань. З висновками суду не можна не погодитися. Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а стаття 153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Отже, з урахуванням обставин справи та норм матеріального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, дійшов обгрунтованого висновку про захист прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 та зобов*язав відповідача ОСОБА_4 не чинити перешкод батькові у спілкуванні з дитиною - сином ОСОБА_7 , оскільки право батька визначено законом. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 пояснила, що вона не заперечує проти побачень батька з сином, але вважає, що визначений судом першої інстанції порядок спілкування позивача з дитиною потребує певного корегування. Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що рішення суду підлягає зміні, оскільки суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що побачення позивача з дитиною кожної суботи повинно проводитися без присутності матері; вважає, що ці побачення повинні проходити в її присутності. Однак, колегія суддів не погоджується з цими доводами, оскільки з пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вбачається, що відносини між колишнім подружжям погіршилися, під час побачень між ними виникають конфлікти, які безумовно відображаються на стані дитини, тому суд першої інстанції, оцінивши всі обставини у сукупності вмотивовано дійшов висновку, що ці побачення батька із сином повинні проходитися без присутності матері. При цьому, апеляційний суд вважає, що заслуговують на увагу вимоги позивача ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про надання йому можливості бачитися з сином, починаючи з 18.00 год. п`ятниці кожної неділі і д о 19.00 год. суботи, з можливістю ночівлі сина за місцем проживання ОСОБА_1 . Як вбачається з пояснень позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду, дитина ОСОБА_7 з часу народження неодноразово була разом з батьками в квартирі АДРЕСА_2 , де проживає на теперішній час батько ОСОБА_1 та його батьки; дитина залишалася у квартирі з ночівлею, знайома з обстановкою у квартирі, у певні періоди перебувала з батьком декілька днів; в квартирі є окрема кімната, яка обладнана усіма необхідними засобами для того, щоб дитина нормально проводила час та відпочивала. Відповідач ОСОБА_4 не заперечувала цих фактів і вказувала, що 2017 року ці обставини мали місце, але на теперішній час вважає, що дитина є замалою для того, щоб ночувати без матері. Інших поважних, переконливих доводів проти цих вимог позивача відповідач апеляційному суду не навела. Одночасно колегія суддів враховує, що перебування хлопчика у чоловічому оточенні - батька та діда, буде тільки сприяти розвиненню та становленню характеру ОСОБА_7 , який досяг майже п`яти років і в силу віку потребує нових знань та вражень від спілкування з близькими. Навички, які дитини отримає від спілкування з батьком, як чоловіком, не можуть подати йому мати ОСОБА_4 та бабуся, яка проживає разом з ОСОБА_7 . З урахуванням цих обставин, колегія суддів вважає, що є підстави для задоволення апеляційної скарги позивача в цій частині та визначення такого способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином: щотижня у п`ятницю з 18.00 год. до 19.00 год. суботи побачення за місцем його реєстрації - АДРЕСА_2 або іншого фактичного мешкання до досягнення дитиною повноліття, без присутності матері - ОСОБА_4 . Спільне тривале спілкування ОСОБА_7 , з батьком - з вечора п`ятниці до вечора суботи, залишення дитини на ніч з тим, щоб батько мав можливість вкласти дитину спати та заспокоїти її, буде сприяти зближенню та налагодженню їх відносин, розвитку їх спільних інтересів та поглибленню їх взаємної любові та поваги. Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 працюють щоденно і мають вихідні дні тільки у суботу та неділю. Таким чином, у разі визначення побачень батька з сином з 18.00 год. п`ятниці, спілкування позивача ОСОБА_1 з сином буде проходити в один з вихідних днів - суботу, а у іншій вихідний день - неділю, дитина цілий день буде знаходитися з матір`ю. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що на теперішній час він одружився і виховує з дружиною її дитину від першого шлюбу - хлопчика шести років, і дружина не заперечує, щоб ОСОБА_7 бачився з батьком та залишався на ніч з ним. Сина ОСОБА_7 він дуже любить, сумує за ним, бажає піклуватися та приймати участь у його вихованні; це єдина його дитина, якій він бажає віддати свою любов; він неодноразово дзвонив ОСОБА_4 з метою побалакати з сином, дізнатися про його стан та життя, але відповідач не відповідає на його дзвінки та перешкоджає спілкуватися з дитиною. Зважаючи на те, що за рішенням суду спілкування з дитиною кожної суботи з 10.00 год до 20.00 год. визначено також бабі та діду малолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , апеляційний суд вважає необхідним надати батькові дитини ОСОБА_1 додатковий час для окремого спілкування з дитиною у робочий день, а саме, у середу з 17.00 год. до 19.00 год. Як пояснив позивач, він має власну машині та можливість забирати дитину на певний час, який, на думку апеляційного суду хоча і є нетривалим, але достатнім для того, щоб побачитися із сином, дізнатися про стан та самопочуття дитини; можливо оперативно вирішення будь-яке питання або проблему. Доводи ОСОБА_4 про те, що у вказаний день позивач ОСОБА_1 не буде бачитися з дитиною за відсутності часу, оскільки він працює, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки відповідач також працює і її робочий день триває до 18.00 год. Отже, апеляційним судом з урахуванням наведеного, визначається можливість побачення та спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_7 - щотижня у середу з 17.00 год. до 19.00 год. за місцем реєстрації позивача: АДРЕСА_2 або іншого фактичного мешкання до досягнення дитиною повноліття, без присутності матері - ОСОБА_4 . Посилання відповідача на те, що син ОСОБА_7 часто хворіє і тому додаткові побачення з батьком не будуть йти дитині на користь, колегія вважає безпідставними. Апеляційному суду ОСОБА_4 навела єдиний приклад того, що за час перебування дитини з батьком на вулиці дитина нібито захворіла, але ця обставина, з урахуванням інших можливих захворювань дитини, яка перебувала зі ОСОБА_4 та її матір`ю, не можуть бути підставою для обмеження можливості позивача додатково спілкуватися з сином навіть у дні хвороби, щоб підтримати сина та надати необхідну допомогу. Ухвалюючи рішення про можливість побачень батька з дитиною у дні хвороби, суд обґрунтовано, на думку колегії, не визначив конкретний час таких побачень, а обмежив можливість спілкування тільки протягом дня у присутності матері до 20.00 год. Визначення конкретно одного часу такого побачення, про що заявляє відповідач в апеляційній скарзі, є не доцільним, оскільки такі побачення, перш за все, будуть мати місце лише у разі, коли це не буде суперечити інтересам дитини та стан здоров`я дитини буде таким, що надасть можливість бачитися йому з батьком. Як вбачається зі справи, згідно довідки-характеристики дільничного офіцера поліції сектору превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Кладова О.С. за час мешкання на території ПД № 38 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зарекомендували себе виключно з позитивного боку, з сусідами підтримують нормальні добросусідські стосунки, спиртними напоями не зловживають, з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя, відношення не підтримують. Згідно характеристики за місцем роботи, ОСОБА_1 працює торговим агентом МФ ТОВ «Приватна фірма «ВИОЛА+» в режимі роботи повний робочий день, а його матір - позивач ОСОБА_2 працює вихователем у дошкільному навчальному закладі №157 має стаж педагогічної роботи 27 років. За місцем роботи також мають лише позитивні відгуки. Як передбачено ч. ч. 4, 5, та 6 статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. У даній справі колегія суддів вважає обґрунтованим і таким, що заслуговує на увагу, висновок органу опіки та піклування Маріупольської міської ради від 25 жовтня 2019 року, згідно з яким, служба у справах дітей по Центральному району управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради вважає за можливе визначити участь батька - ОСОБА_1 , бабусі - ОСОБА_2 , дідуся ОСОБА_3 у вихованні малолітнього ОСОБА_7 та спілкування з ним, встановивши такий порядок спілкування, як: у середу з 17:00 до 19:00 год, та у п`ятницю з 18:00 до 19:00 год суботи без присутності матері за місцем реєстрації батька та дідуся; щороку спільний відпочинок 7 днів на оздоровлення дитини без присутності матері; дні народження батька, бабусі та дідуся, а також святкові, офіційні свята за домовленістю з матір*ю ОСОБА_4 (т.1 а.с.236-237). В даному випадку колегія суддів вважає, що висновок органу опіки і піклування достатньо вмотивований, зроблений з урахуванням даних, що характеризують сторони, результаті дослідження житлових умов батька ОСОБА_1 , його відношення до дитини та можливості створити нормальні умови для життя та розвитку дитини. Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення способу спільного відпочинку дитини з позивачем ОСОБА_1 взимку за межами міста, відповідач зазначила, що на її думку цей відпочинок можливий тільки після досягнення дитиною десяти років, коли син зможе самостійно визначитися зі своїм бажанням проводити час з батьком і тільки за наявності відповідної путівки. Однак, апеляційний суд не приймає ці доводи і вважає, що вони не є підставою для зміни судового рішення, оскільки обмеження часу та способу спілкування батька з сином наявністю або відсутністю путівки на відпочинок не можна пов`язувати з обов`язком батька здобувати таку путівку, оскільки спосіб спільного відпочинку батько може визначити самостійно з урахуванням побажань та інтересів дитини, її стану здоров`я та своїх матеріальних можливостей. Що стосується рішення суду про щорічні побачення батька з дитиною у дні народження ОСОБА_7 , то колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 , що таке вирішення питання порушує її права на спілкування з дитиною у дні її свята та не враховує реалії життя, оскільки дитина росте і її бажання щодо святкування дня народження не можуть не враховуватися. При цьому ОСОБА_4 пояснила апеляційному суду, що у неї є подруги з дітьми, родичі та близькі люди, які також бажають спілкуватися з сином саме у дні його народження, проводити час в центрах дитячого відпочинку. Вона не заперечує проти того, щоб побачення сина з батьком відбувалися у дні народження дитини, але не щорічно. З урахуванням наведених ОСОБА_4 обґрунтувань, думки позивача, який проти цього не заперечував, колегія суддів вважає необхідним встановити час спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_7 у дні його народження - ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом побачень у парні роки, з 12.00 год. до 18.00 год., без відриву від дитячого садочка або навчання без присутності матері - ОСОБА_4 , залишивши матері можливість святкувати дні народження дитини протягом цілого дня у непарні роки. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо зміни судового рішення з визначенням іншого способу участі у спілкуванні та вихованні дитини, як це викладено у прохальній частині позовної заяви, оскільки позивачем не визначено конкретних обставин, які у зв`язку з ухваленням рішення, підлягають перегляду та оцінці апеляційним судом. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. В решті частини рішення залишається без змін, оскільки наведені сторонами доводи скарг не змінюють правових висновків суду першої інстанції та не є підставами для зміни або скасування судового рішення. Таким чином, враховуючи обставини справи, представлені доказів та норми матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та зміни судового рішення з метою захисту інтересів малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки спілкування дитини з батьком в період її підростання та становлення у суспільстві буде сприяти забезпеченню його фізичного, духовного, інтелектуального, культурного і соціального розвитку. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.376 ЦПК України, п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_3 2020 року в частині встановлення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити. Встановити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : - щотижня у п`ятницю з 18.00 год. до 19.00 год. суботи побачення та спілкування за місцем реєстрації позивача: АДРЕСА_2 або іншого фактичного мешкання до досягнення дитиною повноліття, без присутності матері - ОСОБА_4 ; - щотижня у середу з 17.00 год. до 19.00 год. побачення та спілкування за місцем реєстрації позивача: АДРЕСА_2 або іншого фактичного мешкання до досягнення дитиною повноліття, без присутності матері - ОСОБА_4 ; - у дні народження дитини ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , побачення та спілкування кожного парного року з 12.00 год. до 18.00 год., без відриву від дитячого садочка або навчання без присутності матері - ОСОБА_4 ; В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Дата складення повного судового рішення 17 квітня 2020 року. Судді: Л.М. Кочегарова С.А. Зайцева С.А. Попова