Постанова 4855 № 640/21525/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21525/18 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови про накладення штрафу,- В С Т А Н О В И Л А: Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому просило: - скасувати постанову уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - члена комісії Лібанова М.О. від 19.11.2018 року № 611-ДП-Е «Про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів» на Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» за неподання до Комісії регулярної проміжної інформації за І квартал 2018 року, у вигляді штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що оскаржуваною постановою від 19 листопада 2018 року за № 611-ДП-Е на нього накладено штраф за порушення абзацу 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в частині неподання Комісії регулярної проміжної інформації за І квартал 2018 року. Проте, Відповідач посилається на порушення строків, встановлених Положенням про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03 грудня 2013 року № 2826, зареєстрованим Міністерством юстиції України 24 грудня 2013 року за № 2180/24712 в редакції, що набула чинності 05 серпня 2018 року, тобто в редакції яка не була чинна станом на І квартал 2018 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року в задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» відмовлено повністю. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що для настання юридичної відповідальності необхідна сукупність обставин (підстав), а не наявність лише однієї обставини (підстави). Відсутність сукупність таких обставин виключає юридичну відповідальність. Акціонерне Товариство "Банк Форвард" не порушувало ні у I, ні у II кварталі 2018 року порядок та строки розкриття регулярної проміжної інформації, оскільки такого порядку та той час існувало. Відповідач відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язаний був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і накладаючи на Позивача санкції мав керуватися законами України, нормативно-правовими актами, які чітко передбачають факт правопорушення та відповідні санкції за таке правопорушення, а не власними доводами, та хибними міркуваннями про тотожність понять «регулярної проміжної інформації» та «квартальної інформації». Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, Відповідач звертає увагу на те, що Позивачем не доведено наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови Уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - члена комісії Лібанова М.О. від 19.11.2018 року № 611-ДП-Е «Про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів», в той час як Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладено на нього обов`язок доказування виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних, системного аналізу положень України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку складено акт від 25 жовтня 2018 року № 505-ДП-Е у зв`язку з встановленням порушення позивачем вимог абзацу 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в частині неподання до Комісії регулярної проміжної інформації за 1 квартал 2018 року. 05 листопада 2018 року Уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку прийнято постанову про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів, якою розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні Позивача призначено на 19 листопада 2018 року о 10 год. 30 хв. 19 листопада 2018 року Уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, який діє на підставі доручення голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29 жовтня 2018 року № 441-ДП-Е, за результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні Позивача прийнято розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 231-ДП-Е, яким зобов`язано Позивача у термін до 07 грудня 2018 року усунути порушення. Також, 19 листопада 2018 року Уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, який діє на підставі доручення голови Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 29 жовтня 2018 року № 441-ДП-Е, за результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні Позивача прийнято постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 611-ДП-Е, якою за неподання до Комісії проміжної інформації застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн. Незгода Позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду першої інстанції із даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив того, що Позивачем не доведено наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 19 листопада 2018 року за № 611-ДП-Е, в той час, як Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування виконано. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР (далі - Закон № 448/96-ВР). Згідно зі статтею 1 вказаного Закону державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексу заходів з метою упорядкування контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та попередження зловживань та порушень у цій сфері. Відповідно до статті 5 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, комплексні заходи щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням, порушенням у цій сфері, а отже і органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій на ринку цінних паперів. Відповідно до статті 6 Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення в установленому порядку. За приписами статті 12 Закону № 448/96-ВР уповноважена особа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка виявила факт вчинення юридичною особою правопорушення на ринку цінних паперів, складає акт, який разом з письмовими поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та пов`язаними з таким правопорушенням документами протягом п`яти робочих днів подає уповноваженій особі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка має право застосовувати санкцію за правопорушення на ринку цінних паперів. Санкції застосовуються Головою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, членом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, уповноваженими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку посадовими особами після розгляду документів, що підтверджують факт правопорушення. Уповноважена особа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про застосування санкції протягом 30 робочих днів після отримання документів, що підтверджують факт правопорушення. Рішення про застосування санкції оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, до якої застосовано санкцію. Порядок та строки розгляду Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів визначається Правилами розгляду справ про порушення вимоги законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 жовтня 2012 року № 1470, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2012 року за № 1855/22167 (далі - Правила № 1470). Відповідно до пункту 4 Розділу І Правил № 1470 завданням провадження у справах про правопорушення є своєчасне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законодавством, забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень, і запобігання правопорушенням. Згідно з пунктом 2 Розділу 4 Правил № 1470 уповноваженою особою про вчинення правопорушення складається акт про правопорушення на ринку цінних паперів. Про дату, час та місце складання акту про правопорушення на ринку цінних паперів особа, щодо якої порушено справу про правопорушення, повідомляється не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати складання акту. Акт про правопорушення на ринку цінних паперів складається та підписується не пізніше двадцяти робочих днів з дати винесення постанови про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів. Відповідно до пункту 4 Розділу 4 Правил № 1470 уповноважена особа вирішує питання, передбачені у пункті 1 цього розділу, визначає дату розгляду справи про правопорушення та виносить постанову про це, яку надсилає юридичній особі, щодо якої порушено справу, не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи. Одночасно пунктом 1 розділу 6 Правил № 1470 визначено, що справа про правопорушення щодо юридичної особи розглядається у присутності керівника та/або представника юридичної особи, яка притягується до відповідальності. Пунктами 1, 3 розділу 7 Правил № 1470 передбачено, що розглянувши справу про правопорушення, уповноважена особа приймає рішення у справі. Рішення уповноваженої особи у справі оформлюється у вигляді постанови. У справі про правопорушення уповноважена особа приймає одне з таких рішень: 1) про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів; 2) про закриття справи. Уповноважена особа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про застосування санкції протягом 30 робочих днів після отримання документів, що підтверджують факт правопорушення. Рішення про застосування санкції оформляється постановою, що надсилається юридичній особі, до якої застосовано санкцію. Згідно пункту 6 частини 1 статті 11 Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за: нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року - у розмірі від тисячі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови від 19 листопада 2018 року за № 611-ДП-Е повинен діяти відповідно до процедури та у межах повноважень, визначених вище Законом № 448/96-ВР та Правилами № 1470. При цьому, Відповідно до ч. 8 ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 року, що діяла на момент вчинення правопорушення), Публічне акціонерне товариство, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на фондовій біржі, а також банк зобов`язані розкривати інформацію відповідно до вимог цієї статті. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції Закону № 3264-УІ від 21.04.2011 року) - регулярна інформація про емітента - річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числі шляхом подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. За приписами ч. 1 ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 року, що діяла на момент вчинення правопорушення), регулярна інформація про емітента - річна та проміжна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числі шляхом подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Тобто обов`язок, щодо розкриття регулярної проміжної інформації в Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» мав місце і на момент вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції Закону № 3264-VІ від 21.04.2011 року) - звітним періодом для складання квартальної інформації про емітента є квартали поточного року. За приписами ч. 5 ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 року, що діяла на момент вчинення правопорушення), звітним періодом для складання проміжної інформації про емітента є квартал. Проміжна інформація про емітента складається станом на кінець останнього дня квартала. Отже, поняття квартальної інформації та поняття проміжної інформації є фактично тотожними. Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 року, що діяла на момент вчинення правопорушення), строки, порядок і форми розкриття регулярної /формації про емітента (річної та проміжної) і відомостей, що містяться у такій інформації встановлюються Національною комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка вживає заходів щодо розкриття зазначеної інформації. Положенням про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії від 03.12.2013 року № 2826, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2013 року за № 2180/24712 (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення) встановлено, що регулярна квартальна інформація складається за підсумками кожного кварталу та відповідно до вимог цього Положення. Регулярна квартальна інформація згідно з цим Положенням розкривається у термін не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Рішенням № 243 від 19.04.2018 року були внесені зміни до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії від 03.12.2013 року № 2826, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2013 року за № 2180/24712. Відповідно до яких - проміжна (попередня назва - регулярна квартальна) інформація згідно з цим Положенням розкривається у термін не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Таким чином, строки розкриття проміжної (попередня назва - регулярна квартальна) за 1 квартал 2018 року не змінились. Суд першої інстанції вірно зазначив, що Позивач повинен був подати до Комісії інформацію до 30.04.2018 року. Проте, станом на 19.11.2018 року АТ «БАНК ФОРВАРД» не усунуло правопорушення. На підтвердження факту обізнаності Позивача про строки надання інформації, Відповідач долучив до матеріалів справи копію скриншоту із сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до вказаного документу 16.04.2018 року на офіційному сайті Комісії було розміщено інформацію стосовно порядку та обсягів розкриття емітентами цінних паперів проміжної інформації за І квартал 2018 року, а саме було зазначено, що термін розкриття інформації за І квартал 2018 року - до 30.04.2018 року. Також, доводи Відповідача підтверджуються і копією сторінки електронної пошти Комісії, відповідно до якої 23.04.2018 року Позивача було повідомлено про внесені зміни в законодавство, а саме, щодо порядку та обсягів розкриття емітентами цінних паперів проміжної інформації за 1 квартал 2018 року та про термін розкриття інформації за І квартал 2018 року - до 30.04.2018 року. Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи Позивача стосовно того, що про вказану інформацію Позивач повинен був бути повідомлений тільки винесеним відповідно до процедури нормативно-правовим актом, з чим погоджується колегія суддів. Щодо рішення Конституційного суду України № 1- рп/99 у справі № 1-7/99 від 09.02.1999 року, на яке посилається Позивач в адміністративному позові та апеляційній скарзі, то Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується людини і громадянина (фізичної особи). Позивач є юридичною особою, тому не підпадає під регулювання вказаної статті, в зв`язку із цим вказані доводи суд першої інстанції не прийняв до уваги, з чим погоджується колегія суддів. Оскільки факт порушення Позивачем абзацу 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в частині неподання Комісії регулярної проміжної інформації за І квартал 2018 року підтверджено матеріалами справи, а судом першої інстанції не встановлено порушення Відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства на ринку цінних паперів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відповідач при прийнятті постанови від 19 листопада 2018 року за № 611-ДП-Е діяв в межах наданих повноважень, в порядок та спосіб, визначені діючим законодавством України, з чим погоджується колегія суддів. Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про не доведення Позивачем наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 19 листопада 2018 року за № 611-ДП-Е, тому відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову. Крім того, доводи Позивача в апеляційній скарзі на те, що внесенні зміни до Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів та чинний Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» не містять норм чи вказівок про те, що поняття «регулярна проміжна інформація» та «квартальна інформація» є тотожними, а тому підстави притягнення Позивача до відповідальності за тотожність понять відсутні, колегія суддів вважає безпідставними оскільки спростовуються обставинами та висновками, які викладені вище. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко